«Що змінилося?» — саме так найчастіше реагують користувачі соцмереж на несподіване рішення Міжнародного олімпійського комітету (МОК) скасувати відсторонення Росії та відкрити її спортсменам шлях до участі в Олімпійських іграх 2028 року в Лос-Анджелесі.
І справді, що змінилося в обставинах, через які російських спортсменів протягом останнього десятиліття не допускали до міжнародних спортивних змагань, зокрема й Олімпіад?
Майже нічого. Росія й надалі веде агресивну війну проти України, порушуючи засадничі документи міжнародного правопорядку, частиною якого є й олімпійський рух.
Російські спортсмени, як і раніше, тісно пов’язані з державними інституціями, зокрема військовими структурами, та залишаються елементом пропагандистської системи, що виправдовує агресивну війну проти іншої держави — члена ООН і МОК.
Наскільки вище може піднятися «стеля ескалації» Кремля?
Росія також залишається ненадійним партнером у боротьбі з допінгом у спорті. Ба більше, саме створена нею державна система стала одним із головних осередків системного застосування допінгу, через що країну ще у 2016 році відсторонили від міжнародного спорту.
Втім, Виконавчий комітет МОК стверджує, що дещо все ж змінилося. Там заявляють, що Олімпійський комітет Росії «більше не включає до свого складу жодних регіональних спортивних організацій на територіях, що належать до юрисдикції Національного олімпійського комітету України».
У МОК пояснюють, що цей висновок ґрунтується на «аналізі» Комісії з юридичних питань. На думку комітету, цього достатньо, щоб обґрунтувати рішення, яке означає суттєвий відхід від його попередньої жорсткої позиції щодо Росії.
Відмова Росії від чотирьох українських регіонів?
Ця історія виходить далеко за межі спорту й олімпійського руху та безпосередньо стосується світової політики, зокрема її найскладніших аспектів — саме тих, від яких МОК традиційно намагається дистанціюватися.
Якщо дані, на яких Комісія МОК з юридичних питань ґрунтувала свій аналіз, відповідають дійсності, це означає, що Кремль відмовився від своєї агресивної політики щодо України — принаймні в одному, на перший погляд, «невеликому» аспекті, пов’язаному зі спортом.
Інакше кажучи, Москва відмовилася від частини того, що сама називає «суверенною територією Росії», — чотирьох українських областей, які окупувала після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Кремль не спростував заяву МОК про виключення зі складу Олімпійського комітету Росії спортивних організацій окупованих регіонів України.
Кремль не спростував заяву Виконавчого комітету МОК про те, що Росія відмовилася від спортивних організацій на окупованих територіях Донецької, Херсонської, Луганської та Запорізької областей України. Саме проти цих регіонів Росія спочатку розв’язала воєнну агресію, а у вересні 2022 року в односторонньому порядку оголосила їх «невід’ємною частиною» своєї території.
Також Москва не заперечила заяву МОК про те, що Олімпійський комітет Росії не здійснюватиме там жодної діяльності.
МОК підіграє російській стратегії
Отже, якщо висновки МОК ґрунтуються на достовірних даних, Москва ще до рішення комітету фактично відмовилася від однієї зі своїх ключових воєнних цілей — закріпити за собою чотири окуповані українські регіони як частину Росії.
Тому цілком зрозуміло, чому Кремль прагне приховати такий крок від міжнародної спільноти, а ще більше — від власного населення. Адже це свідчить про готовність Росії й надалі торгуватися щодо захоплених українських територій і навіть поступитися частиною з них, попри офіційні заяви про неприйнятність будь-яких компромісів.
Ще тиждень тому в телевізійному інтерв’ю президент Росії Владімір Путін заявив, що його армія прагне встановити повний контроль над чотирма українськими регіонами ще до початку будь-яких мирних переговорів. Водночас підконтрольний Кремлю Олімпійський комітет Росії надсилав МОК сигнали, які повністю суперечили цим заявам.
Розраховуючи, що ця поступка МОК не приверне особливої уваги, Москва очікує отримати натомість значно вагомішу винагороду.
З огляду на дедалі складнішу воєнну та економічну ситуацію, в якій Росія опинилася на п’ятий рік повномасштабної війни проти України, «поступка» Путіна МОК набуває значення великого політичного маневру — кроку, до якого його змусили воєнні та економічні невдачі.
Кремль діє обережно, але прагматично. Розраховуючи, що ця поступка МОК не приверне особливої уваги, Москва очікує отримати натомість значно вагомішу винагороду — скасування заборони на участь російських спортсменів в Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі через два роки. Схоже, МОК підіграв цій стратегії.
Роль Трампа
З огляду на суперечливий поворот у позиції керівництва МОК, важко повністю відкидати можливу роль Вашингтона, а можливо, й особисто президента США Дональда Трампа.
Оскільки Олімпійські ігри відбудуться за кілька місяців до завершення його президентського терміну, Трамп розглядає Олімпіаду в Лос-Анджелесі як одну зі складових своєї політичної спадщини.
Його прагнення особисто пов’язувати своє ім’я з кожною гучною міжнародною подією — а небагато з них можуть зрівнятися за значенням з Олімпійськими іграми — дає підстави припускати, що Вашингтон також міг відіграти певну роль у суттєвому пом’якшенні обмежень щодо участі російських спортсменів.
Останніми днями Трамп уже продемонстрував готовність особисто втручатися в рішення найбільших міжнародних спортивних організацій, попри поширене уявлення про їхню недоторканність. Про це свідчить його беззаперечний вплив на рішення ФІФА допустити до участі в чемпіонаті світу американського футболіста, який перебував під санкціями.
Припущення, що під час 90-хвилинної телефонної розмови 4 липня — у день святкування 250-річчя США — Трамп пообіцяв Путіну домогтися скасування олімпійського ембарго для Росії, можуть бути перебільшеними.
Утім, з огляду на історію з ФІФА, не можна виключати, що Сполучені Штати — відкрито чи мовчазно — підтримали рішення допустити російських спортсменів до участі в Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі.
У будь-якому разі Олімпіада у США, яка відбудеться за два роки, вже опинилася під впливом потужних політичних чинників та інтересів, пов’язаних із пошуком рішень для однієї з найскладніших світових криз — російської агресії проти України.
Так само, як і чемпіонат світу з футболу, на якому наслідки втручання Трампа у спортивні правила ще не далися взнаки, Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі можуть принести нові виклики, загрози бойкотів і ризик стати інструментом політичних домовленостей.
Оригінал статті читайте тут.
