Повідомлення про те, що Кремль розглядає нові форми ескалації, викликають очевидне запитання: тепер, на п’ятому році повномасштабної війни, наскільки вище насправді може піднятися «стеля ескалації» Росії? Хоча Москва вже перетнула численні військові та гуманітарні межі, вона все ще зберігає варіанти, які могли б розширити як масштаби, так і географію конфлікту.
Щоб зрозуміти, який вигляд може мати російська ескалація, необхідно розібратися, що таке стеля ескалації, що Росія зробила досі та чому Кремль може вдатись до певних дій саме зараз.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Стелі ескалації у війні
Стелі ескалації — це практична межа, за якою сторона або не хоче, або не здатна далі збільшувати витрати, які вона нав’язує супротивнику, або втрати, яких вона зазнає сама, без кардинальної зміни своєї стратегії.
Дрони атакували нафтобазу у Ставропольському краї та район Москви
На практиці стелю ескалації визначають чотири елементи.
- По-перше, це потенціал, тобто типи зброї, що використовується у воєнних діях. Найбільше уваги люди звертають на ядерний потенціал, але існує багато інших його видів, здатних змінити ландшафт війни.
- По-друге, це масштаб і наслідки, тобто рівень нав’язаних втрат та збитків. Деякі війни зосереджені на обмежених зіткненнях на конкретних аренах, тоді як інші розростаються до такої міри, що їхній вплив відчуває все населення.
- По-третє, це визначення цілей, або місця, люди та об’єкти, які сторона вирішує атакувати. Базова відмінність полягає між військовими та цивільними цілями, але у війні це розмежування може бути набагато тоншим, якщо брати до уваги критичну інфраструктуру та об’єкти третіх сторін.
- По-четверте, це характер ведення війни. Деякі воєнні зусилля є точними та прорахованими, із чітко визначеними правилами ведення бою. Інші ж спрямовані на те, щоб посіяти хаос і розбрат, без жодного зважання на міжнародне гуманітарне право.
Стелі ескалації відрізняються у різних акторів. Вони формуються під впливом військових ресурсів, політичних обмежень, правових і моральних міркувань, а також оцінки кожною стороною ризиків, пов’язаних із подальшим загостренням.
Поточна стеля ескалації Росії
З української перспективи цілком справедливо запитати: як саме Росія взагалі може ще більше загострити ситуацію? Українці можуть вказати на незліченні атаки проти цивільного населення та невійськових об’єктів, руйнування Каховської ГЕС, навмисні удари по енергетичній інфраструктурі взимку, захоплення Запорізької АЕС та масові поховання в Бучі як на приклади того, як далеко Кремль уже був готовий зайти.
Проте у Росії все ще залишається простір для підняття своєї стелі ескалації.
Очевидні варіанти дій, які зараз лежать на столі, передбачають повернення до тих піків ескалації, які спостерігалися на початкових етапах повномасштабного вторгнення. Це означатиме посилення мобілізації сухопутних військ, збільшення кількості атак на цивільних, ударів по критичній інфраструктурi та тактику «випаленої землі» вздовж лінії фронту.
Росія також може вдатися до так званої «горизонтальної ескалації», націлившись на треті сторони. Вона може робити це як шляхом залучення потенціалу своїх союзників у воєнні зусилля, так і намагаючись завдати збитків партнерам України.
Залучення північнокорейських військ уже підняло стелю ескалації в конфлікті, а нещодавно Путін почав заліцятися до Олександра Лукашенка. Ілюстрацією цього став нещодавній виклик білоруського лідера Путіним до Москви для багатогодинних закритих дискусій.
Водночас Росія може спробувати націлитися на країни НАТО під час своїх атак. Кремль може прагнути скористатися тим, що він оцінює як найнижчу точку єдності НАТО з огляду на погрози президента Дональда Трампа вивести американські війська з Європи, тиск на союзників по НАТО на тлі війни з Іраном та його фіксацію на Гренландії. Найімовірніше, це проявиться у вигляді серії маломасштабних атак проти східного флангу НАТО. Росіяни можуть спробувати уникнути ідентифікації через удари по цивільній інфраструктурі, або ж вони можуть атакувати об’єкти, які самі оголосять легітимними військовими цілями.
Нарешті, Кремль може зважитися на застосування зброї масового ураження — тобто використання хімічних, біологічних, радіологічних або ядерних (ХБРЯ) засобів у своїх воєнних зусиллях. Очевидним, але неприйнятним варіантом є застосування ядерної зброї, проте Росія могла б досягти схожих наслідків іншими способами. Хоча Росія контролює Запорізьку АЕС, існують ще три ядерні об’єкти, які Росія потенційно може атакувати, щоб спровокувати ядерну катастрофу. Російські війська також можуть створити умови для поширення патогенів — за цим процесом уже стежить Головне управління розвідки МО України через потенційне поширення сибірської виразки серед худоби.
Мета ескалації
Оскільки пересічні росіяни відчувають на собі удари української далекобійної зброї, а російські війська мають лише мінімальні здобутки на полі бою, у Кремля є кілька причин (як логічних, так і емоційних) для того, щоб підняти свою стелю ескалації.
Він може спробувати зірвати українські військові операції. Якщо Києву доведеться мати справу з масштабнішими руйнуваннями та непередбачуваними техногенними катастрофами, це може висмоктати ресурси та відвернути увагу від основних воєнних зусиль.
Кремль також може намагатися зменшити підтримку України та змусити її до поступок. Збільшення втрат серед українського цивільного населення було частиною стратегії Кремля від самого початку війни, і мета полягала в тому, щоб підірвати рішучість і змусити уряд погодитися на поступки, які за інших умов він би не прийняв, — а саме здачу решти Донецької області під російську окупацію.
Ця логіка поширюється і на іноземних партнерів. Якби Росія розширила війну на сферу НАТО, вона могла б спробувати вбити клин між Вашингтоном та його європейськими союзниками. Власне, розрахунок полягав би в тому, що Білий дім, прагнучи уникнути розширення війни в Європі, використав би загрозу припинення підтримки, щоб заблокувати будь-які відповіді НАТО проти Росії та натиснути на Україну, вимагаючи додаткових поступок для остаточного завершення війни.
Незалежно від того, чи будуть ці кроки ефективними, за ними стоїть певна логіка. Проте Кремль може прагнути ескалації через ворожнечу або відчай. Ескалація може послужити покаранням за успішні далекобійні удари України по території Росії — без якоїсь конкретної стратегічної мети, а просто як помста.
Водночас у війні відчай інколи може переважити логіку. Лідер, який відчуває тиск і необхідність іти на поступки, може натомість поглянути на військові варіанти, що залишаються, і сказати: «Ми все ще можемо зробити більше», навіть якщо це суперечить його раціональним інтересам.
Будь-який із цих факторів або всі вони разом можуть впливати на ухвалення рішень Кремлем просто зараз.
Варіанти деескалації
Ескалація ще не відбулася, і є кроки, які Київ та інші сторони можуть зробити, щоб забезпечити шляхи для відходу від неї.
- Перший крок — чітке виявлення потенційної ескалації, до якої може вдатися Росія. Дезінформація, плутанина та суперечки навколо оцінок дають Кремлю простір для маневру як у його військових операціях, так і в дипломатичних заходах. Необхідно публічно підкреслювати, до яких дій готуються Україна та її партнери, щоб випереджати кроки Росії.
- Другий крок — посилення міжнародних зобов’язань перед Україною. Якщо Кремль вважає, що може розширити щілини у відносинах між партнерами через ескалацію конфлікту, то ці щілини необхідно наглухо зашити. Це означає визначення того, як саме партнери реагуватимуть на кожен із потенційних ескалаційних кроків Росії, та формування чіткого розуміння їхніх відповідних ролей, якщо це станеться.
- Третій крок — завчасне сигналізування про ціну ескалації. Київ уже продемонстрував корисний приклад того, як це працює, на тлі нещодавньої загрози посилення участі Білорусі у війні. Український уряд чітко окреслив червону лінію та попередив Лукашенка проти прямого залучення до бойових дій. Таке сигналізування про наслідки як партнерам Росії, так і самому Кремлю є критично важливим.
Нарешті, необхідно запропонувати новий план завершення війни. Якщо немає чіткого та придатного для реалізації шляху до деескалації, то воюючій стороні стає набагато простіше виправдати рішення про загострення. Ця пропозиція не обов’язково має бути примирливою; вона просто має бути реалістичною.
Зрештою, ескалація не є гарантованою, але в міру того, як Кремль бачить, що його шанси на успіх вислизають усе далі, ризик безумовно зростає. Підготовка до цих сценаріїв до того, як вони матеріалізуються, коштує набагато менше, ніж реагування вже після того, як Росія обере свій спосіб підняття стелі ескалації.
Погляди автора статті належать автору і не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post.
