За повідомленнями Генштабу ЗСУ, зараз найскладніша ситуація – на Бахмутському напрямку, а саме в районі Бахмута і Соледару. Там українські війська щодня відбивають ворожі атаки, але Росія поповнює сили і знову йде у наступ.
"Нам вдається контратакувати. Нещодавно захопили [ворожі] позиції, трохи відтіснили противника. Але так щодня. Десь ворог просувається, десь відступає. Але на цьому напрямку ворог сконцентрував дуже значні сили. Не рахуючись із колосальними втратами, ворог продовжує посилати туди людей – одні гинуть, приходять інші", – говорить речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко.
Військова розвідка України повідомляє, що через значні втрати в живій силі Росія оголосить нову хвилю мобілізації. За словами її представника Андрія Черняка, Росія планує збільшити чисельність своєї армії до 2 мільйонів.
Вже не раз говорилося про мобілізацію в Росії та її повторний наступ. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний не виключає, що Росія може розпочати повторний наступ із території Білорусі, а Секретар РНБО Олексій Данілов прогнозує найгарячіші битви в найближчі місяці, зокрема в лютому.
"Чому саме лютий місяць? Тому що Російська Федерація – це країна, де все прив'язують до якихось "знаменних" дат. Згадайте, наприклад, як у Радянському Союзі доповідали про виконання п'ятирічки за три роки. А 24 лютого буде рівно рік, відколи вони розпочали безглузду війну проти нашого народу", – сказав Данілов в одному з інтерв'ю.
Військові аналітики вважають, що наразі Росія не має достатньо сил для великого наступу, а щоб доправити мобілізованих до зони бойових дій, знадобиться щонайменше два місяці. Крім того, їх ще треба озброїти, спорядити і навчити, тож наступ, найімовірніше, буде навесні. В той же час, за словами керівника української військової розвідки Кирила Буданова, Україна піде в контрнаступ.
Що про ситуацію на фронті думають українці
Ми вирішили з'ясувати, що про це думають українці, просто на вулиці – в центрі столиці. Це не статистичний зріз, бо ми опитали лише 10 людей, і ось якими думками вони поділилися.
42-річна Ольга першою погодилась поговорити з нами. Вона чекала на автобус на зупинці.
"У мене незрозумілі відчуття і емоції. Тобто... Ми всі говоримо про втрати російської армії, а про наші втрати всі мовчать. Думаю, що вони ненабагато менші. Дуже боляче за нашу країну...".
Потім ми звернулися до пари – Віри та Едіка. Жінка не хотіла говорити, а от Едік був радий відповісти на наше запитання:
"Ну що ми думаємо? Ми волонтеримо, часто їздимо на Донбас. Не на фронт, звичайно, та все ж... Те, що розказують бійці, не дуже радує. Росіяни пруть і пруть, наші в обороні. Чесно кажучи, страшно, але віра в наші ЗСУ сильніша за страх".
Своїми думками також поділилися поліцейські, що стояли на посту.
"Кожний робить свою роботу. І робить добре, бо ми тримаємось уже [майже] рік. Ворога не можна недооцінювати. Наш ворог дуже сильний, але і в нас є дуже сильні союзники. Думаю, що попереду ще довга і важка боротьба, але ми все зможемо. Інакше ніяк", – сказав поліцейський Ігор.
Ми поговорили з іще кількома людьми, але їхні слова загалом співпадали. Майже всі вони сказали, що це один із найважчих періодів війни, але здаватися не можна, тому що "найтемніша ніч – перед світанком".
Коментарі (0)