У традиційному щотижневому огляді експертів Інформаційної оборони:
Чому Росія вдалася до масованого ракетного терору проти України?
Чи буде побудована українська система ППО?
Чи зацікавлені наші партнери у гідній відповіді на ракетний терор Путіна?
Масовий ракетний терор
У понеділок, 10 жовтня російські агресори завдали масованого удару 84 ракетами та 24 БПЛА по мирних містах і селах України. 43 ракети та 13 безпілотників силам ППО вдалося збити. Загинуло 19 людей, 105 було поранено, близько 4 тисяч населених пунктів залишилося без тепла і світла.
Які ж цілі ставив перед собою Путін, знову повернувшись до тактики масового ракетного терору?
Мета перша: відправити Україну у середньовіччя, знищити її критичну цивільну інфраструктуру, тепло-, гідроелектростанції, тепломережі та лінії електропередачі, зрештою «заморозити» нас.
За розрахунками ворога, системне пошкодження критичної інфраструктури мало би призвести до зменшення стійкості оборони країни, створити проблеми з логістикою, постачанням на фронт зброї, палива, маневрування резервами. А найголовніше – принести холод і темряву до осель мирних українців.
Але ворог прорахувався. Завдяки важкій праці наших енергетиків пошкодження вдалося ліквідувати за декілька днів. На додачу, важливу роль зіграло багаторівневе резервування енергосистеми України, здійснене ще за радянських часів.
Мета друга: зламати українську націю, посіяти серед українців паніку, зневіру в ЗСУ та владу.
У 1921 році італійський генерал Джуліо Дуе опублікував книгу «Панування у повітрі», в якій доводив, що будь-який військовий конфлікт можна виграти шляхом завдання масованих авіаударів для психологічного тиску на населення та примусу до капітуляції. Друга світова війна довела, що його концепція була хибною.
Масовані нальоти авіації Люфтваффе в липні – жовтні 1940 року під час «битви за Британію» не змусили підданих короля здатись і піти на мирні переговори. Британці вистояли і не зламалися.
Вистоїмо і не зламаємося й ми, українці. Замість паніки та зневіри, Путін у відповідь отримав багатомільйонні прокльони моїх співвітчизників та все більшу ненависть до рашистів.
Мета третя: внутрішньоросійська.
Останнім часом позиції Путіна серед еліти та ура-патріотів суттєво ослабли. Представники російського політичного класу ставили закономірне питання: де взяття Києва за три дні та обіцяна швидка перемога? Натомість російські можновладці та доларові мільярдери отримали санкції, конфіскацію майна та проблеми всередині росії.
Ура-патріоти вважали дії Путіна недостатньо жорсткими, млявими та беззубими і вимагали чергової ескалації військових дій, завдання ударів по центрах прийняття рішень, об’єктах критичної інфраструктури.
Особливо загострилася ситуація після ураження Кримського мосту, яке стало не причиною, а лише зручним пропагандистським приводом для завдання масованих ракетних ударів минулого тижня.
Таким чином, кремлівському диктатору вдалося трохи вгамувати істерику еліти. Однак, зрозуміло, що глибинні причини наростаючої кризи Путіну повністю нейтралізувати не вдалося.
Із подальшими успіхами ЗСУ кризові явища серед російської еліти будуть лише наростати. І рано чи пізно це призведе до того, що хтось із високопосадовців чи бізнесменів промовить сакраментальну фразу: «А цар несправжній!»
Путін як анти-Мідас
За давньогрецькою легендою, боги наділили царя Мідаса казкової можливістю: все, до чого він доторкався, перетворювалося на золото. У Путіна, навпаки, є чудова, як для українців, особливість: він є анти-Мідасом. Все, за що він береться, перетворюється на лайно, має протилежний ефект.
Виступав проти розширення НАТО аж до війни з Україною – отримав вступ до альянсу Фінляндії та Швеції, збільшення сухопутного кордону із ним на дві тисячі кілометрів. Ставив завдання взяти Київ за три дні – отримав блискучу перемоги ЗСУ на Харківщині. Перелік можна продовжувати.
Так вийшло й цього разу. Замість паніки та знищення оборонного потенціалу України внаслідок масованого ракетного удару Путін отримав якісне збільшення військової допомоги нашій країні.
Останнім часом зустрічі у форматі Рамштайн перетворилися на рутину, під час яких за накатаною схемою забезпечувалися логістика поставок зброї Україні. Основні політичні рішення «що і коли постачати» заздалегідь приймалися в столицях провідних держав Заходу і лише озвучувалися під час спілкування міністрів оборони 50 країн, які підтримують нашу країну.
Але завдяки недолугим діям кремлівського карлика на «Рамштайні-6» були ухвалені рішення, які якісно змінюють систему постачання зброї до України.
По-перше, скасовані старі табу щодо систем ППО, які до цього постачалися в дуже обмеженій кількості.
Мова йде не лише про збільшення кількості дивізіонів протиповітряної оборони та розширення номенклатури поставок (обговорювалися навіть постачання суперсучасних систем Patriot).
Насправді, мова вже йде про створення в Україні загальнодержавної інтегрованої, ешелонованої системи ППО, в якій батареї перекриватимуть одна одну, діючи проти повітряних цілей малої, середньої та великої дальності. Одним словом – наші партнери готові допомогти у створенні надійного захисту наших осель, нашого «Залізного куполу» зі сталі «Азовсталі», і не у віддаленому майбутньому, а прямо зараз.
По-друге, якщо раніше держави-партнери дуже обережно і стримано ставилися до нарощування темпів військово-технічної допомоги Україні, то під час останньої зустрічі міністрів оборони вони навпаки з ентузіазмом шукали нові можливості постачання зброї нашій країні.
Джо Байден підписав розпорядження про новий пакет допомоги Україні на суму 725 млн. доларів. Польща передає Україні 150 терміналів Starlink, Португалія – шість радянських гвинтокрилів, Іспанія – чотири системи ППО Hawk, Британія – ракети до систем протиповітряної оборони NASAMS. Почалось навіть обережне зондування теми постачання німецьких «Леопардів», що раніше взагалі було неприйнятним.
Для перемоги Україні потрібна сучасна техніка та озброєння. Ми ще раз говоримо нашим партнерам – надайте нам зброю, все інше ЗСУ зроблять самі.
Росія – держава-терорист
На зовнішньополітичному фронті Росія також отримала досить чутливі удари. Президент Франції Емманюель Макрон ледь не вперше заявив, що Україна має відновити свої кордони в межах 1991 року.
Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) визнала РФ країною з терористичним режимом. «За» проголосувало 99 депутатів, один утримався. ПАРЄ – перша міжнародна організація, яка визнала Росію державою-терористом.
Примітно, що до документу ПАРЄ була внесена правка із закликом надати Україні засоби ППО.
Своєю чергою, Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, в якій засуджуються проведенні Росією фейкові псевдо-референдуми на тимчасово окупованих територіях України. Нас підтримали 143 зі 193 країн-членів ООН. І лише чотири держави – традиційні сателіти Росії (Білорусь, Північна Корея, Сирія та Нікарагуа) – голосували разом з нею проти.
Не слід применшувати значення резолюцій міжнародних організацій. Хоча, на перший погляд, з них не вистрелиш та окупантів не вб’єш.
Кожен удар, який пропускає Росія на зовнішньополітичному фронті, – цеглина у фундамент нашої майбутньої перемоги та нової архітектури світової безпеки, де Україна відіграватиме не останню роль.
Погляди, висловлені в статті, належать автору і не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.
Коментарі (0)