Багато вже написано про звірства в Ірпені та Бучі в Київській області і про те, що там виявили після відступу російських військ з регіону в березні цього року.
У соціальних мережах та на телеекранах з’явилися кадри з Бучі, на яких трупи розстріляних мирних жителів зі зв’язаними руками та ногами. Ще в березні Україна та понад 40 інших держав звернулися до Міжнародного кримінального суду (МКС) у Гаазі з проханням розслідувати ці події як воєнні злочини. МКС наразі продовжує розслідування.
Людські останки поховані, але в руїнах – промовисті докази тих подій. Міста певною мірою повернулися до нормального життя, але воно тут не таке жваве, як раніше. Всюди – незабутні ознаки воєнних злочинів. Зараз в Ірпені, де до війни мешкало понад 60 000 жителів, городян набагато поменшало. Люди повільно відбудовують свої домівки, у яких багато хто з них прожив все своє життя.
Загалом воєнний злочин – це умисне і грубе порушення законів і звичаїв війни. Це збірне поняття в міжнародному праві, яке об’єднує серйозні порушення правил ведення воєнних дій (так званого «закону війни») та порушення норм і принципів міжнародного гуманітарного права, вчинені умисно або через грубе недбальство.
В одному з багатьох житлових комплексів Ірпеня залишилися руїни житлових будинків та побиті кулями автомобілі колишніх мешканців.
Фото Обстріляна автівка на донецьких номерах. Фото автора.
Біля житлового комплексу можна побачити звичайну автівку на донецьких номерах. Ймовірно, вона належала біженцям зі сходу. Авто не броньоване, тож могло належати тільки цивільним. Проте вікна розбиті, кузов понівечено, машина з обох боків пробита сотнями куль. Ворог вочевидь багато разів стріляв у автівку чи її пасажирів.
Житловий комплекс називається «Ірпінські Липки». Будівлі майже повністю зруйновані важкою артилерією. На одній з будівель – два банери: на першому – прохання українською: «Співвласникам цього будинку справді потрібна допомога у відбудові», на другому вказано реквізити.
ФОТО Зруйнований житловий комплекс «Ірпінські Липки». Фото автора.
Сам факт скоєння воєнного злочину та знущань над мирним населенням очевидний. Це лише побічна шкода воєнних дій? Точно ні! Ракетні удари було завдано влучно по домівках мирних жителів, цілеспрямовано стріляли по автівках цивільних. Злочинці мають бути викриті: йдеться не про одного чи двох російських вояків, ймовірно, це більше стосується їхніх командирів, особливо головнокомандувача ВС РФ в Москві.
Російські воєнні дії постійно супроводжуються грубими порушеннями правил та звичаїв війни, російські військові поводяться, як дика орда. Женевська конвенція, прийнята перед Другою світовою війною не мала значення для Йосипа Сталіна, повоєнна Женевська конвенція не мала значення для Леоніда Брежнєва, а Римський договір 1998 року, яким було сформовано МКС, неважливий для Володимира Путіна. Це простежувалося в Чечні, Сирії і простежується сьогодні в Україні.
Можливо, нинішня війна послужить тому, аби розставити крапки над «і» щодо відповідальності за такі злочини – і ми нарешті побачимо наслідки «злочину і кари», як писав Федір Достоєвський. Аби підтвердити значущість не лише МКС, а й структури та самої концепції ООН, необхідна перемога України та цілого світу. Україна і українці це розуміють. Цивілізоване світове співтовариство має визнати, що війна в Україні – це не лише війна України з Росією, а, мабуть, вирішальне випробування для сучасної цивілізації.
Відносини Росії з ООН
Російська Федерація, яка так зловживає правом вето в Раді безпеки, ніколи офіційно не була прийнята в ООН, адже є визначений процес вступу держави в організацію згідно зі статутом ООН.
Спочатку відбувся розпад СРСР, ліквідацію якого було затверджено у Біловезькій пущі та Алма-Аті в грудні 1991 року, потім – лист посла Воронцова від імені президента Бориса Єльцина – тоді обидва були представниками держави, що не входила до складу ООН. У листі не йшлося про членство, йшлося про правонаступництво. Ані питання членства РФ в ООН, ані її правонаступництва щодо СРСР на жодному форумі ООН не обговорювалося, жодного рішення не приймалося. Росія стверджує, що ніхто начебто не протестував, але голосування за її членство взагалі не було.
Місце нині неіснуючого СРСР в Раді безпеки сьогодні технічно вакантне, тобто Російська Федерація тепер може подати в ООН запит на членство. Виходячи з того, що держава не є засновником ООН, а тим більше з огляду на її поведінку на міжнародній арені протягом останніх 30 років, про місце в Раді безпеки не йдеться. Тобто Росія насправді не має повноважень виступати захисником світової безпеки в Раді безпеки ООН.
Це відповідає нещодавній промові Президента Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН, а також статуту організації та правових вимог, викладених у ньому.
Місце для демілітаризованої Росії в ООН з часом може бути знайдено, але лише після закінчення воєнних дій: росіяни мають нарешті почати поводитися відповідно до норм цивілізованого міжнародного співтовариства, керованого верховенством права, справедливості та життєздатності громадянського суспільства.
Аскольд Лозинський – юрист із Нью-Йорка, президент Фундації Українського Вільного Університету. У 1992-2000 роках був президентом Конгресу українців Америки, а у 1998-2008 роках – президентом Світового конгресу українців.
Погляди, висловлені в статті, належать автору і можуть не збігатись з поглядами Kyiv Post.
Оригінал англійською тут.
Коментарі (0)