ПОГЛЯД: Через бездіяльність Твіттера користувачі потрапляють у проросійську пастку

Здається, останнім часом Твіттер все частіше почав реагувати на скарги на облікові записи, що порушують його політику боротьби з ненавистю — чи, принаймні, нарешті перестав їх відкрито ігнорувати. І все ж, всупереч цілям та ідеям цього важливого процесу, багато популярних облікових записів, що раніше були заблоковані за поширення небезпечної дезінформації, знов отримали доступ до платформи — включно з тими, що займаються розпалюванням ненависті до України.

Осушуючи болото Твіттера

За іронією долі, Твіттер, який для Дональда Трампа довгий час залишався улюбленим способом контакту з широкими масами, та де він поширював свої заклики «осушити болото», був і значною мірою залишається тим самим «болотом», що конче потребує осушення.

Під час виборчої кампанії 2020-го року обліковий запис самого Трампа було заблоковано за поширення дезінформації, що сприяла підбурюванню заколотників та згодом опосередковано призвела до бунту на Капітолійському пагорбі. Ця подія сильно підігрівалась екстремістськими групами, що поширювали пропаганду в соціальних мережах. Внаслідок цього одна молода жінка, якій промили мізки дописами, що розповсюджували російські боти, потрапила під вплив цих ідей і втратила життя.

Твіттер – справжній «Дикий Захід» токсичних текстів – вже давно став майданчиком для різного роду шарлатанів, клікбейтних ютуберів і творців «шокового контенту», які взагалі не переймаються тим, який вплив їхні слова мають на маси.

Так, перо часом і справді може бути сильнішим за меч, але клавіатура також довела, що може виступати сучасною зброєю ядерного масштабу.

Нещодавня зміна політики Твіттера щодо боротьби з «мовою ворожнечі» є дуже помітною — від ігнорування або відхилення скарг реальних користувачів на облікові записи, що поширюють ідеї расизму і наклепи, або були помічені в булінгу Твіттер нарешті перейшов до блокування акаунтів, що порушують його чітко прописану політику щодо мови ворожнечі. Це, звісно, дає певну надію, але не без тіні сумнівів чи, як мінімум, певного остраху.

Це відбулося після цілком зрозумілого обурення громадськості внаслідок антисемітських твітів репера Каньє Веста, який, здається, крихта за крихтою втрачає останні залишки здорового глузду.

Обліковий запис репера в Твіттер було заблоковано, потім помилково відновлено новим власником компанії, і знову заблоковано через декілька днів.

Цього разу його скандальні вислови опублікували на ультраправому сайті фейкових новин Infowars поряд із заявами його власника Алекса Джонса — істеричного, дратівливого апологета теорії змови в США. Джонс відомий передусім своїми численними відео, націленими на промивання мізків широкій публіці. Завдяки їм мільйони його друзів та прихильників можуть насолоджуватись вибухонебезпечними коктейлями з теорії змови та параноїдальних ідей: «Піцагейт», QAnon, «Хіміотраси», «Ковідна змова» і «кризові актори» — ще одне брехливе «викриття» Джонса, через яке він нещодавно програв у суді багатомільярдний позов. Його подали батьки дітей, застрелених у початковій школі Сенді-Хук, після того, як він на весь світ заявив, що це була лише провокація, що діти не загинули, а щире горе їхніх батьків було нічим іншим, як майстерною акторською грою.

Це призвело до справжніх переслідувань убитих горем батьків — брехливі заяви Джонса стали вірусними в соціальних мережах. Через його слова люди приходили під двері будинків цих сімей і звинувачували їх у тому, що вони вигадали смерть власних дітей, а в деяких випадках навіть надсилали їм поштою погрози та побажання смерті.

Змова як політична зброя

Мабуть, як і переважна більшість апологетів теорії змови, Джонс сказав це для того, щоби привернути увагу до своєї персони, і тому, що його справжнє обличчя — або, можливо, злегка модифікований образ, що постає перед камерою — це образ такого собі стереотипного «стійкого» республіканця. Зрештою, стереотипний республіканець є так званим «справжнім чоловіком». «Лише через свій труп» дозволить він цій «державі» порушити другу поправку до Конституції та вирвати з його рук штурмову гвинтівку.

Так, стереотипний стійкий республіканець розуміє, що поправка, всупереч логіці та самому значенню цього слова, ніколи не може бути змінена або скасована.

Цей шматочок паперу буцімто закріплює священне конституційне право на носіння зброю. Його нашкребли на пергаменті ще в далекому 1791 році, в епоху ненадійних, малоефективних однозарядних пістолетів і мушкетів, які треба було перезаряджати приблизно півхвилини (а це достатньо часу для того, щоб група дітей могла втекти з класу).

Попри все це, для середньостатистичного американського республіканця носіння зброї через 233 роки після зазначених подій, безсумнівно, означає лише одне — що батьки-засновники особисто сказали, яка це чудова ідея — мати в своєму гаражі автомат, що випускає кілька куль за секунду і здатен перекосити половину армії. І якщо благословення батьків-засновників виявляється замало, сенатори Лорен Боберт і Марджорі Тейлор Грін – відомі прихильники ідей QAnon – завжди готові навести вирішальні аргументи – один-два меми та залізобетонний слоган на кшталт «захисти другу поправку!» — і кожен день на ложечці підносити їх до кожного відкритого від цікавості рота.

Через недостатню активність соціальних мереж у боротьбі з розповсюдженням теорій змови — багато з яких, як уже було доведено, беруть початок із російських ботоферм і мають на меті розділити Захід та промити мозок жителям країн третього світу — і відбуваються такі масові вбивства, як у школі Сенді Хук. Водночас було виявлено, що частковою мотивацією багатьох злочинців стала саме небезпечна дезінформація, доступна всього в один клік.

Каньє Веста знову заблокували, але повернулися інші небезпечні суб’єкти — зокрема, впливові політичні коментатори та антиукраїнські і проросійські ідеологи теорії змови. Більшість із цих облікових записів належать переконаним республіканцям і правим популістам; схоже, що завдяки поглядам Ілона Маска на свободу слова та майже щоденну демонстрацію його підтримки консервативних ідеологій вони тепер почуваються непереможними.

Ілон Маск, як ошпарений, публікує у Твіттері слогани QAnon на кшталт «йди за білим кроликом» і «проковтни червону пігулку», і ще минулого місяця його критикували за те, що він поширив на своїй сторінці теорію змови з антисемітського вебсайту. Здається, про серйозні реальні наслідки такої дезінформації швидко забули.

Коли змова вбиває

Цього місяця виповнюється 10 років із дня стрільби в Сенді Хук, і колишній президент США Барак Обама назвав це «найчорнішим днем свого президентства».

Але цей місяць знаменує річницю ще однієї страшної події.

4 грудня 2016 року пересічний американець Едгар Меддісон Велч увірвався до вашингтонської піцерії, розмахуючи смертоносною штурмовою гвинтівкою.

Начитавшись у Твіттері та на інших прореспубліканських платформах про теорію змови під назвою «Піцагейт», Велч почав несамовито шукати підвал закладу. Саме в таких підземних приміщеннях, на думку Велча та мільйонів інших американців, лідери Демократичної партії, включно з тодішньою кандидаткою в президенти Гілларі Клінтон, приносили дітей у жертву дияволу та пили їхню кров. Так, він насправді в таке вірив.

Він вірив у це, тому що так звані докази — якими б відверто фальшивими вони не були — були надані користувачами соціальних мереж в умовах жорстко розділеного політичного клімату, сповненого параної та упереджень.

Такі теорії змови, часто просякнуті антисемітизмом і ненавистю, мають глибоке коріння. Упродовж історії наративи про кривавий наклеп і жорстоке поводження з дітьми адаптувалися та модернізувалися, щоб служити політичним чи особистим планам тих, хто їх поширює.

Велча заарештували та відправили у в’язницю, і йому не вдалося знайти варварський підвал піцерії — бо його там просто не було. Але «Піцагейт» (частково завдяки просуванню російськими ботофермами, які прагнуть налаштувати західне суспільство проти самого себе) все одно перетворився на нині сумнозвісний рух QAnon.

Заявляючи, що Дональд Трамп — це мало не месія, посланий Богом, щоб «осушити болото» корумпованих політиків, міфічних ілюмінатів та їхніх посіпак і поклонників диявола, що пожирають дітей, QAnon сильно вплинув на те, щоб налаштувати уми громадськості проти Демократичної партії. Це саме те, на що сподівалися його ідеологи — і їм було байдуже, скільки життів буде втрачено в процесі.

«Одного ранку мені надійшло текстове повідомлення з проханням заглянути в Твіттер, — розповів Kyiv Post Кім Ноубл – британський художник, що став мішенню для тисяч підписників «Піцагейт» і QAnon. – Тож я зайшов туди й одразу побачив, що люди говорять, що я продав одну зі своїх робіт компанії Comet Ping Pong [піцерії, на яку націлився Велч], що було абсолютною неправдою. Після цього ситуація тільки загострилася. Пости. Відео. В одному з них на YouTube було написано: «Кім Нобл — с*ка, убий с*ку».

Мені весь час надходила купа погроз і побажань смерті, електронних листів. Це вийшло з-під контролю і дуже тривожило. Я намагався пояснити їм правду, але марно.

Один хлопець опублікував вірусне відео, в якому сказав, що має дробовики й хоче прийти та застрелити мене. Виявилося, що він продає зброю на eBay. Він погрожував, що прийде й забере мене «і рознесе мені голову». Вони казали, що знають, де я живу».

Допомога Москві

Оскільки «Піцагейт» і QAnon поступово ставали менш цікавими, прихильники теорії змови звернули свою увагу на інші цікаві теми — зокрема, на мобільну мережу 5G і пандемію Ковід-19. Параноя, спричинена вірусом, і невідома, сюрреалістична ситуація, в якій опинився навколишній світ, призвели до того, що багато людей уже не знали, кому або в що вірити. Спричинене карантином «промивання мізків» всілякими теоріями змови в Інтернеті та швидке зростання альтернативних медіа-джерел стало власною пандемією.

Потім ті самі прихильники теорій змови, що потребували постійного ескапізму та обурення, переключились на конфлікт в Україні.

Москва раділа як ніколи

«Російські державні ЗМІ регулярно підсилюють голоси тих на Заході, чия думка збігається з думкою Кремля, — сказала Kyiv Post помічниця редактора BBC Monitoring Ольга Робінсон. – Серед цих голосів – часто незрозумілі блогери й самозвані журналісти, які використовують свою присутність у російському інфопросторі для підвищення своєї популярності в Інтернеті. Представляючись шукачами правди та незалежними голосами, ці люди допомагають створити враження, що на Заході існує широка підтримка російських наративів і теорій змови».

Від грубих (і дуже образливих) тверджень про те, що вторгнення в Україну є обманом, до безпідставних вірусних твітів про те, що президент Зеленський є неонацистською маріонеткою змовників Всесвітнього економічного форуму, проросійські та антиукраїнські теорії змови продовжують широко поширюватися в Твіттері. І хоча може виникнути спокуса просто відкинути такі безглузді переконання як дурість, насправді вони мають серйозні наслідки.

Хоча мішені «Піцагейту», на щастя, не постраждали, іншим нещасним, що заплутались у теоріях змови, так не пощастило.

Хитрі теорії змови призвели до того, що віддані Конституції та принципам демократії громадяни продовжували поклонятися Дональду Трампу навіть попри його нещодавні заяви про те, що Конституцією слід знехтувати, аби скасувати результати президентських виборів 2020 року. Але інші теорії — як сучасні, так і старі — призводили до смертельних наслідків.

Теорії змови антивакцинаторів у Facebook і Твіттері призвели до того, що 4-річний хлопчик у Колорадо помер від пневмонії після того, як його матері промили мізки, переконавши, що професійна допомога йому нашкодить, та що дитину можна вилікувати чебрецем і бузиною.

Антисемітські теорії змови допомогли нацистській партії переслідувати та згодом вбивати мільйони євреїв.

Антизахідні теорії змови відіграли важливу роль у промиванні мізків жителям Північної Кореї, допомогли Росії вдертися в Україну, а у вересні 2001 року допомогли переконати двох чоловіків скерувати захоплені літаки, в яких сиділи ні в чому неповинні люди, у нью-йоркські Вежі-близнюки.

Теорії змови коштують життів не лише під час різанини в середній школі, стрілянини в синагогах, або під час пандемій і терористичних атак. Вони також можуть забирати життя під час війни, в тому числі тут, в Україні, під впливом безперечної брехні та пропаганди, яку проштовхує Кремль. Ця пропаганда потенційно може призвести до того, що хтось із глобальних акторів почне тиснути на своїх колег і політиків, наполягаючи на тому, щоб вони відмовились від допомоги Україні, перешкоджаючи порятунку невинних чоловіків, жінок і дітей, яких тут катують, ґвалтують і вбивають російські загарбники.

Путін потирає руки, поки Маск знизує плечима?

Минулого тижня радник голови Офісу президента Зеленського Михайло Подоляк був одним із багатьох, хто висловив у Твіттері свою стурбованість через те, що Твіттер ігнорує українські голоси та потенційно перешкоджає українцям приєднатися до платформи.

Незрозуміло, чи була розв’язана ця проблема, а тим часом інші проукраїнські акаунти були заблоковані.

Однак, з іншого боку, повідомлення мовою ненависті, здається, набирають темп — це те, на що Твіттер роками дивився крізь пальці.

Тож, попри неоднозначні сигнали на кшталт безвідповідального відновлення облікових записів прихильників теорії змови (зокрема, нещодавнє відновлення облікового запису Трейсі Діас, також відомої як «Трейсі Бінз», однієї з найбільших апологетів QAnon), можливо, Твіттер нарешті почав серйозно ставитись до питання ненависті та дезінформації.

Або — можливо — невелика команда членів відділу боротьби з дезінформацією, яку незабаром відправлять у відставку або звільнять, дещо зрадила принципам організації, намагаючись захистити громадськість від ненависті одним останнім відчайдушним актом доброї волі.

Або, можливо, це просто теорія змови.

У Твіттері Божевільного Капелюшника містера Маска більше немає нічого цілком певного.

Редакція Kyiv Post може не поділяти погляди автора цієї статті.