Ізоляція Криму — реальність
Як заявляв міністр оборони України Михайло Федоров, Кримський півострів «ізолюють дрони» і він «незабаром стане островом». Удари по мостах у Чонгарі, Генічеську та Армянську скоротили військовий рух на ключових маршрутах на 71%. І це вже не просто план.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Заступниця голови Центру оборонних стратегій Аліна Фролова, яка вела панельну дискусію з питань безпеки, зазначила, що західні партнери досі не готові до такого сценарію. «Я ще не чула жодної змістовної дискусії серед наших іноземних партнерів, яка б свідчила про їхнє розуміння можливого розвитку подій — про їхню готовність прийняти визволення Криму військовим шляхом», — сказала вона.
Генерал-майор Ілля Павленко, колишній заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР), спростував поширене хибне тлумачення цієї кампанії. «Наша мета — не ізолювати місцевих мешканців. Йдеться скоріше про ізоляцію воєнної машини Росії, про обмеження її здатності транспортувати зброю, нафту та пальне, про позбавлення її можливості використовувати Крим як плацдарм для військових дій». Павленко відверто висловився про щодо того, що дає така ізоляція з дипломатичної точки зору. «Дипломатія без будь-яких важелів впливу — це позиція жебрака», — сказав він.
Джон Гербст з Атлантичної ради проаналізував варіанти ескалації з боку Росії, якщо Крим опиниться під реальним тиском. На його думку, найімовірнішим варіантом є нові удари по українському цивільному населенню, яких Росія завдає ще з першої зими, хоча вони й не матимуть стратегічного ефекту. За його словами, горизонтальна ескалація проти військово-промислових об’єктів НАТО є менш імовірним варіантом (ймовірність становить близько 10%), а застосування тактичної ядерної зброї ще менш імовірне. Радіоактивні осади можуть повернутися до Росії, а Китаю це аж ніяк не потрібно. «За останні понад чотири роки Путін багато разів погрожував застосуванням ядерної зброї. Ми ніколи не бачили, щоб він її застосовував», — сказав Гербст.
Нафта, Туреччина та лицемірство
Українські удари вивели з ладу, за оцінками, до половини російських нафтопереробних потужностей. Результат? У червні Росія експортувала через Чорне море рекордні 8,5 мільйона тонн сирої нафти – приблизно 30% загального російського експорту. Лише Новоросійськ і Тамань досі функціонують як основні термінали. Туапсе — поза грою.
Андрій Клименко, головний редактор BlackSeaNews, відверто вказав на того, хто сприяє цьому. Минулого року Туреччина закупила 27 мільйонів тонн російської нафти, переробила її та продала продукцію в ЄС. «Туреччина демонструє, що вона нам не друг», — сказав він, зазначивши, що значну частку несанкціонованих вантажів перевозять судна під грецьким прапором.
Щодо заходів із забезпечення дотримання санкцій з боку Заходу Клименко додав: «Це чисте лицемірство, і ми маємо викрити це лицемірство». Президент Володимир Зеленський вже майже рік закликає парламенти країн-союзників оновити законодавство щодо конфіскації, але досі судновласників штрафують, капітанів на короткий час затримують, а танкери відпускають.
Щодо притягнення до відповідальності: прокуратура Криму працює у складі п’яти осіб. Десять років дистанційного розслідування дали дві конкретні перемоги: рішення про екстрадицію громадянина Росії з Польщі за злочини, скоєні на півострові, та перша конфіскація танкера «тіньового флоту» іноземним урядом за українським ордером у Швеції.
Але право на репарації починається з 2022 року. Усі, хто зазнав шкоди до цього, залишаються поза цією схемою.
«Коли ви повернетеся до своїх країн, — сказав перший заступник головного прокурора Криму Віталій Секретар, — будь ласка, спробуйте донести цю думку: ці дві групи потерпілих — це одне й те саме. Якщо ми цього не забезпечимо, справедливість буде однобічною».
Дванадцять років знищення
Росія вилучила з кримських музеїв 1,3 мільйона експонатів установ. Вона забудувала 140 000 м² території заповідника «Херсонес». Вона скоротила викладання кримськотатарської мови до однієї години на тиждень. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров зазначив, що звільнення почнеться не з нуля, а з мінусу: все, що було побудовано в період з 1991 по 2014 рік, було методично знищено.
Валентина Потапова з Центру громадянської освіти «Альменда» принесла на дискусію книгу Еріки Манн 1938 року «Школа для варварів» про нацистську індоктринацію і зачитала два уривки. Вони слово в слово описують нинішню окупацію. Росія витрачає на молодіжну політику на окупованих територіях понад мільярд доларів на рік — не для того, щоб стерти етнічну приналежність, а щоб перепрограмувати політичну свідомість. «Діти, яких вчать терпіти диктатуру, — це діти, яких майже неможливо повернути», — сказала Потапова.
Чубаров висловився інакше. «Говорячи про величезний будинок, який захопили бандити і який має дуже стратегічне розташування, ми ніколи не говоримо про людей, які живуть у цьому будинку і яких узяли в заручники». Він говорив не метафорично.
Мир, який покарав не тих людей
Паризький мирний договір 1856 року забороняв російським військово-морським силам перебувати в Чорному морі. Вже за 13 років Росія його проігнорувала. Кілька годин група істориків доводила одну й ту саму тезу з різних точок зору: паперові гарантії без військової підтримки – це не гарантії.
Андрій Іванець, представник Кримської обласної ради українців, навів як приклад прецедент ХІХ століття. Росію перемогли не в Криму. Її перемогли на Балтиці, коли Франція готувалася бомбардувати Санкт-Петербург, а Австрія дала зрозуміти, що приєднається до коаліції. Фінанси імперії зазнали краху. Стан здоров’я Миколи I стрімко погіршувався. «Він, по суті, вчинив самогубство, хоча й був віруючим — просто ходив у легкому одязі на морозі й захворів на пневмонію». Іванець назвав Путіна карикатурою на того царя.
Останнє слово залишилося за Чубаровим, і це було попередження. До війни 1853–1856 років кримські татари становили 73% населення півострова. Коаліція перемогла. Потім імперська адміністрація все одно вигнала татар, а британці, французи та османи, які номінально перемогли у війні за цей регіон, дозволили цьому статися.
За 50 років частка татар у населенні Криму впала до 25%. «Хоча Росія зазнала поразки, покарали саме кримських татар», – сказав Чубаров і наголосив, що будь-яка угода, яка покладе край нинішній війні, має містити чіткі правові гарантії для кримськотатарського народу — вбудовані в саму структуру угоди, а не додані згодом.
У 1856 році цього не зробили. Це треба зробити цього разу.
Погляди автора статті не обов’язково збігаються з позицією «Kyiv Post».
