На лівій руці Тайри татуювання, яке вона зробила після звільнення з російського полону. На ньому індуїстська богиня Калі, яка символізує помсту та справедливість.
Спостерігаючи, як вона п’є еспресо в кафе в далекому від України Сіднеї, де з неї поспілкувався Kyiv Post, розумієш, що 53-річна Тайра точно помститься своїм російським мучителям. Помститься й тим, що побудує нову кращу Україну, але й безпосередньо відплатить тим, хто жорстоко катував і бив її. Через наслідки для її здоров’я цих знущань жінці довелося зробили 6 операцій за останні 18 місяців.
Тайра з Пітом Шмігелем з Kyiv Post
Юлія Паєвська з бойовим псевдонімом Тайра приїхала до Австралії, щоб привернути увагу австралійців до триваючої боротьби України проти російських загарбників, зокрема, аби зустрітися з парламентаріями, впливовими політиками, лідерами профспілкового руху та ЗМІ.
Голос Паєвської – досвідченого психолога, володарки п’ятого дану з айкідо, військової медикині з 2014 року та колишньої військовополоненої – справді є унікальним для громадськості Австралії.
«Я думаю, австралійці усвідомлюють, що повномасштабне вторгнення в Україну – це не просто війна за незалежність нашої країни на нашій землі. Скоріше, це війна добра зі злом на глобальному рівні», – говорить Тайра.
«Якщо світло не переможе темряву, темрява сягне далеко, навіть аж до Австралії. Це війна, яка відбувається як у наших серцях і головах, так і на полі бою. Тож щоб австралійці залишалися такими ж дивовижними, якими вони є – такими ж добрими та людяними, такими ж щирими та відкритими – їм треба захиститись від темряви, працюючи з нами», – додає Тайра.
Думки Паєвської, однак, не відходять далеко від дому, від фронту в Україні, від її товаришів по зброї, які зараз воюють або піддаються тортурам в нелюдських умовах російських тюрем. Її думки ніколи не відриваються далеко від подій на охопленій війною батьківщині.
Я запитую її, що вона думає про заміну президентом Володимиром Зеленським на початку тижня командувача військово-медичної служби. Паєвська схвально висловлюється про новопризначеного керівника, називаючи його «знаним спеціалістом», але відразу пропонує перелік реформ, завдяки яким, на її думку, можна зберегти більше життів українських солдатів.
«Якби я могла щось порадити новому командувачу медичної служби, я б рекомендувала таке: ефективніше надання першої допомоги, тактику для солдатів; сертифіковані якісні аптечки без дешевих китайських джгутів; використання бронетехніки для медичної евакуації; більш чіткі процедури та підготовка до проведення медичної евакуації під обстрілом; реформування системи оцінки стану та боєздатності поранених», – розповідає Тайра.
Саме ця ясність думки і цілеспрямованість особливо характеризують Паєвську і, мабуть, багато в чому пояснюють її успішність і її підхід до того, як можна перенести жахіття війни.
«Під час тортур було дуже важливо контролювати і розум, і тіло. Не можна дозволяти тілу диктувати свідомості, повинно бути навпаки. Свідомість має зберігати контроль над тілом», – розповідає вона.
За її словами, використання нею технік йоги, зокрема технік дихання, відточених під час тренувань, зіграло ключову роль в її виживанні. Її улюблене айкідо, наприклад, заохочує практикуючого цей вид спорту долати фізичні перешкоди та звільнятися розумом навіть від своїх мучителів.
«Я ніколи не ненавиділа своїх мучителів. Я ставилась до них як до психічно хворих пацієнтів. Таких людей або треба лікувати, а якщо це не спрацює, їх потрібно ізолювати», – вважає Тайра.
«Ще один момент: я за своєю природою дуже вперта людина, і завжди була такою. Якщо мені наказують щось зробити, я роблю навпаки. Якщо ти мучиш мене, щоб я щось усвідомила або з чимось змирилась, я, природно, не дам тобі цього досягти», – розповідає про себе Тайра.
Однак окрім незламної волі Паєвській завжди була притаманна постійна турбота про ближніх, і перш за все про своїх братів і сестер по зброї.
«Думаю, я єдиний у світі психолог, хто витримав вісім років жорстких боїв, а потім тортури від рук російських агресорів. Тож я намагаюся використати цей досвід, спілкуючись із побратимами, які вийшли з бойових дій або з полону. Вони зазвичай розповідають мені те, чого не можуть сказати іншим психологам [без військового досвіду]», – каже Тайра.
«Коли мова йде про досвід війни, у людини є вибір. Бути позитивним і шукати сили та зростання через свій досвід. Або можна застрягти в негативних повтореннях минулого, а потім взагалі впасти в алкоголізм чи наркотики.
«Чудовий приклад – наші люди в Invictus Games», – зазначає Тайра. Її дочка змагалася замість неї на останніх Іграх спортсменів-ветеранів, заснованих британським принцом Гаррі, ветераном бойових дій в Афганістані.
«Хлопці з Invictus отримали ще більше сили завдяки досвіду війни – яким би жахливим не був цей досвід. Вони зробили такий вибір. Ми всі повинні продовжувати робити цей вибір.
Я навіть сказала принцу Гаррі, що ми повинні провести майбутні Ігри в Маріуполі, що має символізувати торжество людського духу. Чому ні?!» –розповідає Тайра.
Після того, як ми допили каву, я знайомлю Паєвську з хіпстерським баристою кафе. Бариста на ім’я Дітер вражений тим, що йому довелося особисто поспілкуватись із Тайрою. Він розповідає нам, як збирав кошти для України в діловому районі Сіднея, приблизно за 16 000 кілометрів від Сєвєродонецька чи Салтівки.
Тайра та власник сіднейського кафе Дітер
«Війна змінила моє бачення. Вона змусила мене усвідомити, наскільки нам пощастило тут, в Австралії, і на що здатні люди в ім’я свободи, яку ми сприймаємо як належне», – каже Дітер, обійнявши Тайру. Двічі обійнявши.
На правій руці Тайри я помічаю інше тату, яке вкриває всю руку: тибетську буддійсько-індуїстську богиню Білу Тару. Бойовий позивний Паєвської відсилає саме до цієї богині співчуття, у молитвах якій тибетці просять про здоров’я та довголіття. Кажуть, що ця богиня зцілює рани людей, лікує як їхні тіла, так і душі.
Помста Паєвської ворогам може відбутися саме через загоєння не лише її власних ран, а й ран її народу.
Коментарі (0)