Мало хто знає, що першим, хто почав професійно створювати літаки в Україні, був Федір Федорович Терещенко, який під родинним гаслом Терещенків «Прагнення до суспільних користей» витрачав свої мільйонні статки на розвиток авіабудування в Україні, залучаючи до роботи найпрогресивніших людей, всесвітньо відомих іноземних фахівців того часу.
Федір Терещенко. Фото: Вікіпедія
Водночас для нього було принципово важливо, щоб завод перебував в Україні. У 1907 році молодий нащадок відомої династії цукрозаводчиків Федір Федорович Терещенко вступив на механічне відділення Київського політехнічного інституту, де захопився авіабудуванням, яке стало головною справою його життя. В той час при політехнічному інституті з’явився гурток «Київське товариство повітроплавання», в якому Федір був не лише активним членом, але й одним із його спонсорів. Він регулярно вносив плату за оренду приміщення, в якому засідало товариство, вклав 3 000 рублів на облаштування Куренівського аеродрому, який став центральним льотним центром Києва того часу, регулярно жертвував значні суми на організацію різноманітних авіаційних заходів. Товариство проіснувало до 1916, тут розробляли проекти літальних апаратів, будували, випробовували їх, виконували польоти на право одержання диплома пілота-авіатора, організовували змагання, влаштовували виставки - це був час активного розвитку українського літакобування.
Літак «Ілля Муромець» та його екіпаж після перельоту з Петербургу на Куренівському аеродромі, 17 червня 1914 р. Фото: Вікіпедія.
На розвиток клубу були потрібні неабиякі кошти, і Федір, який отримав величезну спадщину від батька, щедро оплачував усі рахунки. Крім того, він перебудував стайні кінного заводу в родинному маєтку в селі Червоне на Житомирщині на авіамайстерні, де з першого дня працювало 25 людей, і створив там власний аеродром площею понад 40 гектарів. В інституті Терещенко швидко зав’язав знайомство з іншими київськими політехніками, які захоплювалися авіацією, налагодив листування з відомим науковцем у галузі аеродинаміки Миколою Єгоровичем Жуковським. І саме Жуковський 30 листопада 1909 року запропонував трьом київським студентам – Федору Терещенку, Ігорю Сікорському та Федору Билінкіну – взяти участь у повітроплавній виставці, приуроченої до наміченого на кінець грудня – початок січня ХІІ з’їзду природознавців і лікарів у Москві. Слід наголосити, що в тогочасній Росії авіація тільки зароджувалася.
Родинний палац в селі Червоне Житомирської області, де розпочиналося українське літакобудування. Архівне фото 1914 року. Відкриті джерела.
Федір Терещенко відразу вирішив поїхати на виставку з аеропланом власної конструкції. Втілити такий великий проєкт за кілька тижнів було справжнім подвигом. Як найближчого помічника він запросив студентського друга Володимира Григор’єва. Вони працювали щодня з ранку до пізньої ночі, але згодом стало ясно, що самим їм до терміну не впоратися. Були запрошені ще троє студентів, і незабаром були готові креслення, а потім окремі деталі та вузли аероплану. До 25 грудня літак, побудований за типом французьких монопланів “Блеріо-ХІ” з потужним двигуном «Анзані», був готовий. Більше того, було видано альбом його креслень і фотографій, що дуже швидко для того часу. На виставці цей експонат мав гучний успіх, тому що був єдиним аеропланом, який був тут представлений. Федір Терещенко навіть виступив із доповіддю про особливості його конструкції на засіданні повітроплавної підсекції з’їзду.
Маючи такий успіх далі Терещенко взявся за авіаційну справу з ще більшим завзяттям. У 1914 році майстерня виросла до аеропланного заводу, який вже отримував державні замовлення.Тут було власне конструкторське бюро і працювало близько 200 фахівців. Для розробки і впровадження нових апаратів Федір запрошував найкращих фахівців літакобудування, конструкторів, інженерів, авіаторів з усього світу. А село Червоне перетворилося на справжню «Мекку» авіабудування.
Літаки, які випускали в Червоному. Фото: www.web.archive.org
Там працювали такі іноземні фахівці, як Альфред Пішоф та Сігізмунд Зембінський, а також їхні талановиті українські колеги Дмитро Григорович та Володимир Григор’єв. Петро Нестеров – відомий український льотчик, який здійснив перший у світі надскладний маневр – «мертву петлю». Петля Нестерова досі вважається зразком вищого пілотажу. Тут було розроблено багато провідних моделей українських літаків. Цікаво, що найбільший літак того часу «Ілля Муромець», який був створений Ігорем Сікорським у 1913-му будувався на кошти Федора Федоровича.
Оригінальні моделі одномісних аеропланів «Терещенко-2» і «Терещенко-3» можна сміливо вважати пращурами всіх російських і українських авіаційних розробок. А модель «Терещенко-5» завдяки своїй легкості була, безперечно, одним із найбільш швидкісних і маневрених одномісних літаків, який при довжині 7.1 метра з розмахом крил понад 10 метрів важив усього 330 кг. Він першим піднявся на висоту 2200 метрів з вантажем 150 кг. А в моделі «Терещенко №5 біс» було використано два різні типи двигунів: повітряного охолодження «Рон» та водяного охолодження «Мерседес». Взагалі, модельний ряд дійшов до 7 одноіменних моделей, а також військових, призначених для розвідувальних польотів «Фарман-ХХІІ», «Моран-Солньє», а під час війни – «Вуазен», «Моран-Солньє-Парасоль системи Терещенка».
Червоне. Аероплан Farman XXII біля палацу Терещенка.Фото: сайт chervono.in.ua
Вже в 1915 році завод був всесвітньо відомим завдяки своїм новаторським розробкам та випускав понад 50 літаків на рік. Федір Федорович першим придумав та запатентував розробку, де крила літака можуть змінювати свою довжину під час польоту. До речі, це в світовій авіації цю розробку почали активно використовувати лише через 50 років.
На території заводу був обладнаний кінозал на 200 місць спеціально для переглядів фільмів сільськогосподарської тематики, які створював Федір Федорович. Він першим прикріпив кінокамеру до літака, який облітав поля, здійснюючи аерозйомку – чим не перший дрон? Ці захопливі фільми викликали неабиякий інтерес у друзів, які спеціально з’їжджалися на них з усіх куточків України і не тільки. А компанія тут збиралася знатна.
На заводі Федора Федоровича працював автор «мертвої петлі» Петро Нестеров. Тут працювала й перша жінка-пілот – актриса Любов Галанчикова, яка у свої 23 роки встановила світовий рекорд, першоїю піднявши літак на висоту понад дві тисячі метрів. Подейкують, що в неї був роман із Терещенком. Також тут починали свою професійну діяльність відомі київські авіаконструктори Володимир Григор’єв, Дмитро Григорович, Василь Йордан, майбутній засновник світового вертольотобудування Ігор Сікорський, конструктор монопланів Сергій Зембинський та відомий французький інженер-авіатор Альфред Пішоф, який був головним шеф-пілотом заводу. Ви тільки уявіть, атмосферу і кураж, який відбувався на заводі в Червоному. Група людей, які закохані в авіабудування, розробляють нові моделі літаків та тестують їх в небі, ризикуючи власним життям. А саме головне, що їм все вдавалося! Ось хоть би на хвилику підглянути за цими пригодами.
Багатьох зі своїх авіаконструкторів Терещенко відряджав за кордон на навчання у всесвітньо відомих фахівців й винахідників. Григор‘єв, наприклад, поїхав на навчання до «L’ecole piricuse d’aeronautique» у Парижі та проходив стажування в аеродинамічній лабораторії самого Ейфеля. Також до Червоного систематично приїжджали переймати безцінний досвід унікального підприємства Федора численні іноземні конструктори.
Напередодні Першої світової війни завод Терещенка вже був всесвітньо відомим завдяки своїм новаторським розробкам. Восени 1915 року через дуже близьке наближення фронту до Червоного завод евакуювали спочатку до Москви, а потім він зник у невідомому напрямку. Частина обладнання підприємства пішла на укомплектування унікального авіаційного поїзда-майстерні, аналогів якої не було ніде в світі.
Група працівників Червоного аеропланного заводу. Фото: Вікіпедія.
Федір Терещенко особисто його очолював та контролював. Пересувна майстерня діяла дуже успішно: за весь час там було відремонтовано 250 літаків, 30 типів різноманітних видів і до 15 типів двигунів. В польових умовах ремонт проводився у спеціально сконструйованому для цих потреб наметі-ангарі, на який Ф. Терещенко навіть отримав патент Міністерства торгівлі та промисловості.
Саме на цьому пересувному заводі була створена остання двомісна модель – «Терещенко-7», унікальна тим, що дозволяла брати в повітря військових спостерегачів, здатних коригувати артилерійський вогонь по позиціях ворога. Унікальний потяг вже здобув неаби яку славу у фронтових умовах. Нажаль налагодити повноцінну роботу заводу не вдалося, адже багато проблем виникало з виробничими площами, організацією робіт на новому місці, отриманням комплектуючих, підбором та розміщенням персоналу.
Остаточний розвал вітчизняної авіаційної промисловості розпочався у лютому 1917 року. Країну розривало полум’я революції та Громадянської війни. З 12 000 фахівців, які працювали на заводі, більшість потрапили на фронт, залишили професію чи взагалі виїхали за кордон. Після приходу Радянської влади усі маєтки та статки родини, як завод у Червоному були націоналізовані.
Цех, де збирали літаки на заводі у Червоному. Фото: Вікіпедія.
Після більшовицького перевороту 1917 року, ледь виживши, Федір Федорович емігрував до Франції. Там він отримував чимало цікавих пропозицій з США та інших країн, але відмовився розробляти для них літаки. Він більше ніколи не працював за своїм фахом.
Але енергія цього унікального, талановитого чоловіка була невгамовна. Втративши усі свої статки та перебуваючи на чужині, він брався за будь-яку роботу – наприклад, ремонтував автомобілі. У вільний від роботи час Федір Федорович, якого в родині ніжно називали Дорік, брав участь в автомобільних перегонах, диригував Канським симфонічним оркестром та продавав листівки на газети туристам у кіоску на набережній Круазетт.
Трохи згодом він захопився астрологією і в 1936 році випустив книгу "Principes astrologiques de la médecine hermétique. Manuel pratique de diagnostic des Maladies" (Астрологічні принципи герметичної медицини. Практичний посібник із діагностики захворювань). Ця книга, яка мала 48 сторінок, перевидавалася п’ять разів. Вона й досі популярна серед франкомовних любителів астрології. Любов до неба не згасала у цього чоловіка ніколи.
Книга авторства Федора Федоровича "Principes astrologiques de la médecine hermétique. Manuel pratique de diagnostic des Maladies". Фото: Мішель Терещенко.
На жаль, в Україні здобутки Федора Федоровича Терещенка були забуті на багато років. Великий маєток у селі Червоному, де колись вирувало життя, стоїть розграбований та занедбаний. Нащадки славетної династії, які нещодавно відсудили його у Московського патріархату, мають надію відродити там Музей авіабудування. Тож сподіваймося, що в сучасній історії України ім’я Федора Федоровича Терещенка займе гідне його слави місце. Одні небеса тільки знають, якого розвитку могло б досягнути українське авіабудування, якби не жорстокі та руйнівні події які проти нашої держави протягом століть чинила московська машина кривавого терору.
Фамільний герб з гаслом родини Терещенків «Прагнення до суспільних користей» на зруйнованому фасаді маєтку в Червоному, наші дні. Фото: Sergekot.coм
Коментарі (0)