Бойові дії в секторі Гази тривають вже чотири місяці. З руйнуванням усієї можливої інфраструктури та цілих житлових районів внаслідок бомбардувань з повітря та обстрілів з землі. Два мільйони палестинців живуть у критичних з точки зору безпеки, гуманітарної допомоги та охорони здоров’я умовах. Оскільки армія оборони Ізраїлю продовжує наступ, постає питання: що станеться з Газою після перемир’я? Чи залишиться ХАМАС при владі? Чи відбудують Сектор, або Ізраїль зрівняє його з землею назавжди? 

Advertisement

Битва до кінця та відкинуті можливості 

Арабські та європейські держави не могли стояти осторонь, спостерігаючи за тим, як саме Ізраїль провадить бойові дії у Газі. Так, почасти вони дійсно не відповідали нормам міжнародного гуманітарного права та законам ведення війни. Втім ХАМАС теж нехтував ними, коли залишав людей всередині будівель, ховаючи їх під уламками, чи вбивав 1200 євреїв на півдні Ізраїлю. Або розкрадав ту невелику гуманітарну допомогу, яка все ж діставалася Гази. 

З іншого боку, ХАМАС досі залишається найпопулярнішим рухом у Секторі та навіть у частині Західного Берегу. Альтернатив йому тут просто немає. У місцях, які залишив ЦАХАЛ, швидко відновлюється їхня цивільна адміністрація. Щоб викорінити ХАМАС і демілітаризувати Газу, навіть після війни знадобляться роки, якщо не десятиліття. І у випадку, якщо Ізраїль колись піде звідси, немає гарантії, що в Секторі не постане щось іще гірше за ХАМАС. 

Advertisement

Нетаньягу пропонували різні "плюшки" за зупинення війни: домовленості про визнання з Саудівською Аравією (наразі неактуально), створення та розміщення всередині Гази міжнародних миротворчих сил, гарантії безпеки з медіацією Заходу, Катару та Єгипту. Але всі вони були відкинуті. “Бібі” навіть готовий ризикувати життям заручників у Газі (а їх, нагадаю, там ще мінімум 136). Вони продовжують вмирати у застінках. Тим часом ізраїльська армія вперто йде вперед, майже закінчивши завоювання Гази. Південна столиця – вимушений мільйонник Хан-Юніс – вже майже впав. Далі буде лише одна ціль – прикордонний перехід Рафах до Єгипту й так званий Філадельфійський коридор*. 

Advertisement

* Філадельфійський коридор – кордон між Єгиптом і Газою, 20 км завдовжки, який розділяє Рафах на дві частини, починаючись від переходу Керем-Шалом. 

Після цього підрозділи ЦАХАЛу вийдуть прямо до кордону з країною фараонів. Так близько вони не були тут з 1973 року – з Війни Судного дня. Активна фаза бойових дій буде завершена. Газа – вперше з 2005 року – формально перейде під контроль Ізраїлю. Боячись нападу Хезболли, армія вже зараз перекидає частину сил із Сектору на північний кордон, до Лівану. 

Advertisement

Втім, деякі підрозділи ЦАХАЛу залишаться в Газі, бо повертати її цивільній владі ПА (тобто Палестинській Адміністрації у Рамаллі) Нетаньягу також відмовився. Більше того, його міністри казали, що палестинців звідти треба виселити. От тільки досі жодна країна не погодилася їх прийняти. На цьому закінчується арабська солідарність, з одного боку. А з іншого, сусідів можна зрозуміти. Йорданія й так має до 50% палестинського населення, маленький Ліван переповнений біженцями по вінця, Єгипет проти, бо ХАМАС був створений за участі “Братів-мусульман” – головного ворога режиму президента Аль-Сісі. І збурення незадоволених на й без того неспокійних вулицях диктатору не треба. 

Тож, скоріш за все, жителі Гази залишаться на руїнах Сектору. Нинішньому уряду Ізраїлю дуже вигідно затягувати бойові дії, бо так “Бібі” та його міністри утримують владу в своїх руках. Інакше вони ризикують швидко опинитися на лаві підсудних за провал 7 жовтня, корупцію та спробу демонтажу судової системи. 

Advertisement

Світанок на руїнах: Газа після перемир’я 

Наразі Сектор Газа – жахливе видовище – 40 тисяч або 16% житлових будинків повністю знищені. У столиці Газа-сіті це вже 28%. 222 тисячі будинків пошкоджені. На Газу скинули 25 тисяч тонн вибухівки – більше, ніж дві MOAB (Мати всіх бомб – найбільша конвенційна бомба армії США у 11 тисяч тонн тротилу). 

Серед іншого уражень зазнали*: 

Advertisement

* 278 навчальних закладів 

* 270 медичних закладів 

* 69 релігійних споруд 

* 45 швидких 

* 11 пекарень  

* варто зазначити, що більшість будівель із цього списку потрапили до нього, бо бойовики використовували їх за подвійним призначенням: як власне школу чи лікарню, але також і як штаб чи сховище ракет чи вхід до тунелів. Щодо швидких, то терористи просто використовували їх як свій власний транспорт.

Елітні війська Ізраїлю гасають підземеллями, шукаючи головних ватажків ХАМАСу, передусім Ях’я Сінвара та Мохаммеда Дейфа. А нагорі політики ламають списи щодо того, що ж буде далі. 

Передача влади в Газі ФАТХу із Західного берегу виглядає найбільш логічним кроком. Так Сектор повернеться в епоху до ХАМАСу, який перебрав владу силою в 2007 році. Втім, проти цього виступив Нетаньягу, пообіцявши “не допустити другого Осло”, маючи на увазі історичний документ 1990-х років. 

Втім, для цього треба, щоб Адміністрація теж обрала нового лідера. Нинішньому президенту утворення Махмуду Аббасу вже більше вісімдесяти років. Він вже давно нічого не вирішує і є головою лише номінально. Ізраїль робить, що хоче на Західному березі, в тому числі затримання, рейди та ліквідації на вулицях його давніх міст. Особливо у Дженіні. 

При цьому звинувачуючи Аббаса, що його уряд платить родинам загиблих та арештованих терористів і підігріває ненависть до євреїв через підручники. Безпорадність та корумпованість ПА давно всім відомі. Але ж в Ізраїлі не краще! 

Відсутність чіткого плану щодо того, хто має перейняти керування Газою після завершення бойових дій, викликає фрустрацію у Вашингтоні. Правда, слід зазначити, що такого плану не було від початку наземної фази операції. Війська просто йшли вперед, не знаючи, що має бути в кінці тунелю (доволі часто – буквально). 

Сполучені Штати та Велика Британія останнім часом почали розмовляти про можливе визнання Палестинської держави й про те, що треба нарешті закінчити створення двох держав для двох народів, як це визначила ООН у своїх перших резолюціях. Нагадаю, тоді новостворений Ізраїль в принципі погодився на це, але араби відкинули цю ідею й розпочали війну, яка тривала більше року і відома тепер як Війна за незалежність Ізраїлю 1947- 48 років. 

Так, це буде нова спроба домовитися з урядом Ізраїлю і перш за все – з Нетаньягу. Його ультраправі міністри-поселенці жорстко відкидають ідею дводержавності. І навряд чи Бібі звільнить їх, бо це ризик для всієї коаліції. А от нова окупація Сектору Гази в теорії можлива. Щодо плану “завтрашнього дня”, про який домовлялися США, ЄС, Єгипет, ПА, Йорданія та монархії Затоки, то при всій його ідеальності він легко може розбитись об підводні камені місцевої політики, в якій немає місця компромісам. 

Згідно з ним, відбудова має зайняти всього 10 років та відбуватися в прискореному темпі. Приблизний її бюджет – $3 млрд на рік. Крім житла, негайному відновленню підлягають школи, лікарні, енергетична інфраструктура та система водопостачання. Газа мала заводи, які опріснювали морську воду, але останнім часом вони були занедбані. Втім, наразі вони можуть стати першим джерелом електроенергії. 

Інше дуже важливе питання – хто і за які гроші відбудує Газу? Приблизні попередні оцінки кажуть про суму у $50 млрд. З них $15 млрд – лише на відновлення житлового фонду. Скоріш за все, країни Перської затоки – Саудівська Аравія, Катар та Об’єднані Арабські Емірати – візьмуть на себе левову частку фінансування відбудови. Але відбуватиметься вона, скоріш за все, під прапорами Ізраїлю над Сектором. 

Політична структура Гази теж поки залишається невизначеною. США просувають план уряду згоди (на кшталт Лівії) з чиновників Гази та Західного берега. І вже потім, в теорії, може відбутися його визнання світом. Але Аббас та Рамалла вимагають створення кабінету лоялістів. Як компромісний варіант, можна залучити когось із палестинської діаспори – людей, не причетних до місцевих чвар та з добрими навичками належного управління. 

І нарешті головна умова очевидна, але її буде найскладніше виконати – Нетаньягу та Аббас мають піти зі сцени, програвши вибори. Бо якщо вони обидва залишаться, жоден план не спрацює. 60% палестинців під час останнього опитування зазначили, що Палестинську Адмінстрацію треба розпустити. 

Привид нової окупації 

І хоча зараз Біньямін Нетаньягу обережний з такими словами, як “окупація”, здається, саме це він і має на увазі. Ще на початку війни він казав про буферні зони всередині Гази, де залишаться війська Ізраїлю, які мають захистити країну від нових атак. При цьому можливе примусове виселення частини палестинців з їхньої землі – як це відбувається на Західному березі. 

Раніше один ізраїльський чиновник заявляв місцевому Каналу 13, що Армія оборони Ізраїлю перетворить Сектор на “наметове містечко”.

За відсутності прямої законної влади Газа буде нагадувати Ємен чи Сомалі – голод, хвороби, висока смертність і повна залежність від гуманітарної допомоги з-за кордону. Бо Ізраїль вже нічого надсилати туди не буде. Але впливати на розподіл допомоги, як це робив ХАМАС за допомогою блокпостів – цілком може. 

Треба розуміти, що повністю знищити ХАМАС як ідею неможливо. Бо вона житиме в головах людей, які виживуть та житимуть серед руїн. Їхнє життя буде настільки похмурим, що ХАМАС здаватиметься їм єдиним можливим варіантом. Тож армії Ізраїлю доведеться постійно проводити там рейди, щоб виловлювати терористів. А це, своєю чергою, не сприятиме довготривалому миру в регіоні. 

Коментарі (0)

https://www.kyivpost.com/assets/images/author.png
Напишіть перший коментар до цього!