Пане президенте, з усією повагою я знову повертаюся до теми, яку ви з якихось незрозумілих причин, здається, вважаєте незручною і торкатися якої вперто не бажаєте. Я маю на увазі офіційні відносини Києва з Білоруссю.
Пане президенте, ваші радники з Офісу президента – оскільки, як я розумію, МЗС України довгий час залишалося осторонь цієї проблеми через те, що не має права голосу – безсумнівно, повідомили вам, що в неділю, 25 лютого, відбулися псевдовибори до парламенту Республіки Білорусь.
Зрозуміло, що виборці «переважною більшістю голосів підтримали» представників режиму Олександра Лукашенка – як і личить виборам за часів диктатури, сфальсифікованим на догоду підтримуваному Москвою мінському деспоту, який тримається при владі лише завдяки терору, ув'язнивши понад 1600 своїх політичних опонентів.
Якщо вірити його пропагандистам, білоруські виборці переважною більшістю голосів підтвердили, що підтримують Лукашенка з його авторитарним правлінням, підпорядкуванням Москві та (за її вказівками) його антизахідну політику.
США та інші демократичні країни заявили, що не визнають результатів цих виборів. Але Україна чомусь мовчить із цього приводу!
Більше того, який сюрприз! – за прикладом свого російського хазяїна Владіміра Путіна Лукашенко щойно оголосив, що знову балотуватиметься в президенти в 2025 році. І знову жодної реакції з боку Києва, начебто це жодним чином не торкається інтересів України!
Згадаймо, а що білоруський диктатор останніми днями говорив про Україну? Що Києву треба домовлятися з Росією, бо Кремль, мовляв, хоче мирного врегулювання. Інакше українське керівництво, за словами Лукашенка, втратить всю країну.
Раніше Лукашенко заявляв, знову ж таки, мабуть, від імені Кремля, що Україна «все одно буде наша» і що українське керівництво начебто вже готується тікати з країни.
З іншого боку, лідери білоруської демократичної опозиції продовжують однозначно висловлювати свою підтримку Україні.
Світлана Тихановська, лідерка білоруської демократичної опозиції, яка, як вважається, в 2020 році перемогла на президентських виборах, результати яких були сфальшовані Лукашенком, минулого тижня сказала Kyiv Post про боротьбу України з імперіалістичною агресією Росії:
«Для нас у Білорусі це також боротьба за існування нашої нації. Це стало нашою спільною боротьбою. Ми відстоюємо нашу свободу й свободу України».
Хто є хто, хто стоїть на боці України, а хто є слухняною маріонеткою Кремля – більш ніж зрозуміло.
Президенте Зеленський, як довго ще ви будете продовжувати ігнорувати білоруську демократичну опозицію та її лідерів? Немає жодного виправдання такій політиці щодо Білорусі (в інакшому випадку будьте відвертим і поясніть нам нарешті свою позицію), тому продовження її за цих обставин є абсолютно незрозумілим, більше того – недостойним.
Хіба це не кращий привід використати ваші блискучі навички комунікатора та звернутися безпосередньо до білорусів і росіян через голову контрольованих Росією ЗМІ?
Зрозуміло, що постійні звернення до західних партнерів є пріоритетом для вас у теперішніх умовах, але для такого переконаного борця за свободу та чесність, як ви, ігнорувати народи, що потерпають під ярмом Лукашенка та Путіна, немає жодного сенсу.
Коментарі (0)