Останніми роками Європейський Союз переживає значні зміни у підходах до міграційної політики. На тлі зростання суспільного невдоволення, посилення позицій правих партій та геополітичних викликів низка країн-членів ЄС активно впроваджують жорсткіші заходи щодо прийому та інтеграції мігрантів. Це викликає відчуття, що деякі держави вже не так “раді” новоприбулим.
Країни ЄС, які не раді мігрантам
У цій статті ми розглянемо, які країни ЄС наразі демонструють найжорсткішу міграційну політику, та проаналізуємо їхні підходи та наслідки для шукачів притулку та мігрантів. Важливо зазначити, що посилення міграційної політики є не лише індивідуальним рішенням окремих країн, а й частиною ширшої загальноєвропейської тенденції. ЄС активно працює над новим міграційним пактом, який передбачає впорядкування депортацій, посилення покарань для мігрантів, яким відмовили у наданні притулку, а також створення “центрів повернення” у країнах за межами ЄС.
Українці за кордоном
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Це свідчить про спільне прагнення європейських лідерів до більш контрольованої та керованої міграції, що, своєю чергою, може зменшити привабливість Європи для шукачів притулку та нелегальних мігрантів.
Угорщина: непохитна позиція Віктора Орбана
Угорщина, під керівництвом прем’єр-міністра Віктора Орбана, вже давно є символом жорсткої міграційної політики в Європі. Починаючи з міграційної кризи 2015 року, Будапешт активно зводив прикордонні огорожі, відмовлявся від розгляду заяв на притулок і змушував біженців їхати до сусідніх країн, зокрема до Сербії. Навіть значні штрафи від Європейського суду за порушення міграційного законодавства (як-от 200 мільйонів євро) не змінили позиції угорського уряду. Ця країна продовжує демонструвати нульову толерантність до нелегальної міграції, що робить її однією з найменш привабливих для шукачів притулку.
Польща: захист кордонів з боку Білорусі
Польща також відзначилася посиленням міграційного контролю, особливо на кордоні з Білоруссю. Варшава послідовно застосовує практику примусового повернення мігрантів, а нещодавно ухвалений закон дозволяє ігнорувати право на притулок у певних випадках, що викликає занепокоєння правозахисних організацій. Польська влада виправдовує ці дії захистом від “гібридної загрози”, вважаючи міграційні потоки інструментом тиску з боку Кремля. Нова міграційна стратегія Польщі на 2025-2030 роки також передбачає посилення санкцій проти роботодавців, які незаконно працевлаштовують іноземців.
Німеччина: зміщення акцентів після міграційної хвилі
Німеччина, яка свого часу прийняла найбільшу кількість біженців, особливо з України (понад мільйон осіб у 2022 році), нині демонструє зміну курсу. Німецька прикордонна поліція отримала вказівки відмовляти у прийомі нових заяв про притулок, за винятком випадків крайньої потреби. Цей крок, хоча і є вимушеним для розвантаження системи, викликає дискусії щодо його відповідності європейським та міжнародним нормам. Це свідчить про загальне бажання мінімізувати кількість нових мігрантів.
Австрія: суворість у деталях
Попри високий рівень життя, Австрія має досить сувору міграційну політику, особливо в питанні возз’єднання сімей. Процедури є складними, а вимоги високими, що створює значні перешкоди для мігрантів, які прагнуть об’єднатися зі своїми родинами.
Австрійський канцлер Крістіан Стокер прямо заявив, що чинні правила притулку «не відповідають своєму призначенню», звинувативши їх у зростанні молодіжної злочинності й соціальному навантаженні на школи.
Австрія приєдналася до групи країн, які закликали до перегляду Європейської конвенції з прав людини в частині міграції. Уряд країни прагне отримати більше повноважень у справі депортації мігрантів, яких вважає загрозою.
Фінляндія: національна безпека на першому місці
Фінляндія нещодавно ухвалила суперечливий закон, який дозволяє відмовляти у в’їзді шукачам притулку, що прибувають з Росії. Цей крок викликав бурхливі дискусії, адже закон прямо суперечить національній конституції. Проте парламент підтримав його більшістю голосів, посилаючись на необхідність захисту національної безпеки.
Такий підхід Фінляндії ілюструє вже відому тенденцію серед європейських держав. Вони все частіше розглядають міграцію не лише як гуманітарне питання, а як потенційний елемент гібридної загрози. Це означає, що міграційні потоки можуть сприйматися як інструмент зовнішнього тиску або дестабілізації, що радикально змінює підходи до міграційної політики.
Хоча Європейський Союз заснований на принципах гуманності та захисту прав людини, реалії сучасної міграційної ситуації змушують багато країн переглядати свої підходи. Угорщина, Польща, Німеччина, Австрія та Фінляндія є яскравими прикладами держав, які наразі демонструють найжорсткішу міграційну політику, прагнучи зменшити кількість новоприбулих і посилити контроль за кордонами. Ця тенденція, ймовірно, збережеться в найближчі роки, формуючи новий ландшафт міграційної політики в ЄС.
