Важливі зміни для українців під тимчасовим захистом у Швейцарії

Швейцарія, яка з початку повномасштабного вторгнення Росії надала прихисток десяткам тисяч українців за спеціальним статусом захисту S, готується до суттєвих змін у своїй міграційній політиці. Хоча дію статусу S було продовжено до березня 2026 року, уряд розглядає та імплементує нові обмеження для тих, хто лише планує прибути до країни, а також посилює фокус на економічній інтеграції.

Що чекає українців зі статусом S у Швейцарії?

Головним нововведенням стане диференціація для отримання статусу S на основі регіону походження заявника в Україні. Федеральний департамент юстиції та поліції (EJPD) та Державний секретаріат з питань міграції (SEM) тепер матимуть повноваження ділити біженців по регіонах відносно того тривають там активні бойові дії чи відносно безпечно. Це означає, що особи, які прибувають, наприклад, із західних областей України, можуть отримати статус S лише у виняткових, окремо обґрунтованих випадках.

Метою запровадження такої диференціації є спрямування ресурсів на тих, хто безпосередньо тікає з гарячих точок, та зменшення навантаження на систему притулку. Важливо наголосити, що ці зміни не стосуватимуться українців, які вже мають статус S; їхній захист залишається чинним до березня 2026 року. Для тих, хто не відповідатиме новим критеріям для статусу S, зберігається можливість подати заяву на індивідуальний притулок, хоча це більш тривалий і складний процес.

Рішення про перегляд політики зумовлене кількома факторами. Значна кількість українців зі статусом S, що наразі перебувають у Швейцарії, створила серйозне навантаження на соціальні системи, медичні послуги та освітні заклади. За даними уряду, понад 2/3 цих біженців все ще залежать від соціальної допомоги. Відтак, Швейцарія встановлює амбітну мету досягти 50% зайнятості серед українців зі статусом S до кінця 2025 року, розглядаючи це як головний крок до їхньої самостійності та зменшення навантаження на бюджет. Ця ініціатива також підтримується деякими політичними силами, як-от Швейцарська народна партія (SVP), які виступають за більш жорстку міграційну політику.

Швейцарія не єдина країна, що переглядає свою стратегію. Багато європейських держав, які прийняли велику кількість українських біженців, шукають шляхи збалансувати гуманітарні зобов’язання з можливостями своїх соціальних систем.

Наприклад, Норвегія вже імплементувала низку суттєвих обмежень. Осло припинило надання тимчасового колективного захисту особам, які вже мали статус резидента або тимчасовий захист в іншій безпечній країні до прибуття до Норвегії. Були також посилені правила для возз’єднання родини, обмежуючи можливість приєднання до осіб, які мають лише тимчасовий захист.

Крім того, Норвегія ввела обмеження на вибір місця проживання для нових прибулих та може запровадити обмеження щодо подорожей до України без ризику втрати статусу. Норвезький підхід, так само як і швейцарський, наголошує, що європейські країни фокусуються на швидкій інтеграції в свої ринки праці та на зменшенні залежності від державної допомоги.

Для українців, які вже перебувають у Швейцарії, вкрай важливо активно працювати над інтеграцією. Це включає вивчення однієї з державних мов (німецької, французької або італійської), що є ключовим для працевлаштування та соціальної адаптації.

Уряд заохочує використовувати доступні програми навчання та підтримки для пошуку роботи. Активна позиція та самостійність залишатимуться ключовими для забезпечення стабільного перебування у Швейцарії.