Ярослав Грубич – оператор і відеорежисер, солдат, наш колега в Kyiv Post – втратив праву руку під час виконання бойового завдання на фронті.
Ярослав першим повідомив про це у соцмережах — без відчаю, з гумором і оптимізмом. В його пості було кілька емодзі, трохи гумору і одна фраза, яка вдарила, як ножем: «Пережив дещо страшне цього тижня».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Вижив ... Лівою рукою навчаєшся швидко, якщо мати бажання ) ) але вже обіцяють, як сказали, «нову сексуальну руку». А може я погано почув, бо слух втратив на деякий час, самі розумієте…», – написав Ярослав у Facebook.
Навіть після такого він залишився собою, тим самим Ярославом – емодзі, жарти, трохи азартності, оптимізм. Він подякував своїм рідним і друзям: «Здаватися не можна . Тримайтесь … і нас не здолати. Дякую рідним, друзям за слова підтримки».
У прокуратурі назвали версії загибелі командира 154-ї ОМБр Кононнікова
Ярослав завжди йшов туди, де найнебезпечніше. Він знімав відеорепортажі, записував голоси військових, працював під вогнем.
Разом із репортерами Kyiv Post він виконував дуже ризиковану роботу в найчутливіших місцях. Він знімав російських і чеченських вояків, взятих у полон у боях на півночі України, записував інтерв’ю з китайськими військовополоненими, документував досі втаємничені операції на засекречених військових базах. У кожному місці — в напрузі, небезпеці, в умовах секретності – він залишався зосередженим, спокійним і глибоко професійним.
Ярослав Грубич фільмує тренування евакуації пораненого. Фото: Катерина Захарченко.
Ярослав Грубич знімає російських військовополонених у таборі утримання. Фото: Катерина Захарченко.
Разом із командою Kyiv Post він робив репортажі про обміни полоненими, спілкувався з операторами дронів перед бойовими завданнями і бійцями Сил спеціальних операцій після рейдів.
Разом з Ярославом Kyiv Post записував інтерв’ю з іноземцями, які воюють за Україну, з військовими розвідниками, які працюють під прикриттям, з медиками, які рятують життя під вогнем. І завжди вмів знайти правильний ракурс – не задля драматизму, а заради правди.
Оператор Ярослав Грубич і журналістка Катерина Захарченко виконують редакційне завдання на тренувальній базі Інтернаціонального легіону.
Ярослав часто їздив до прифронтових міст і на передову, де документував перебіг війни, фіксуючи те, що відбувалося занадто близько до вогню – там, куди більшість людей не може дістатися.
Він знімав війну не як видовище, а як реальність. Він не шукав ідеального освітлення — він шукав правду. В його кадрах – чіткість, повага, відчуття присутності. Він знав, коли наблизити камеру, а коли відійти. Вона ніколи не зраджувала довіри.
А коли камера була вимкнена, він все одно дивився, все одно слухав. Не для того, щоб зняти репортаж, а просто, щоб бути присутнім. Ми сперечалися про монтаж, лаяли батарейки, сміялися з поганої кави. І крізь усе це він залишався незмінним — стійким, чесним і людяним.
Ярослав Грубич і Катерина Захарченко у редакційному відрядженні
Ярослав щиро любить Україну — своїми вчинками, вибором місця зйомок у найнебезпечніших місцях, своїм бажанням показувати правду про війну, своєю службою в армії. Він люто ненавидить Росію — країну, яка веде цю війну, яка руйнує і вбиває.
Ми, команда Kyiv Post, пишаємося тим, що Ярослав є одним із нас, і надсилаємо йому підтримку та побажання швидкого і повного одужання.
Вибрані фрагменти з найсильніших робіт Ярослава Грубича:
