Наказано: знайти для Трампа якісь мирні угоди.
Відоме прагнення Трампа здобути Нобелівську премію миру залишається нездійсненим. Він стверджує, що заслужив її завдяки Авраамським угодам, але Нобелівський комітет з цим не погодився. Тепер, у свій другий термін, він чітко дав зрозуміти, що його мета – мир будь-де і будь-яким чином. Його адміністрація шукає по всьому світу швидких перемог, видаючи гучні заяви. Мета, можливо, благородна, але на практиці це часто означає відкладення конфлікту, спотворення миру і залишення нестабільності, що вирує під поверхнею. Картер отримав Нобелівську премію за Кемп-Девід, Обама – за надію. Трамп, схоже, хоче отримати її за видовищність – чи то за допомогою бомби, чи то за допомогою економічного тиску.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Підіб’ємо підсумки того, що йому вдалося, і що це означає.
Феномен Трампа: бізнес-імперія, розсекречені файли Епштейна та вербування КДБ
Іран-Ізраїль: мир під дулом пістолета
12-денна війна між Ізраїлем та Іраном закінчилася ударами США та Ізраїлю по іранських ядерних об’єктах, які, можливо, відкинули збройову програму Тегерана на кілька років. Іран не оголосив про припинення програми – у кращому разі вона призупинена. Більш імовірно – відкладена до нової можливості прориву. Без реальної угоди це – перемир’я, нав’язане силою, з імовірністю періодичних «ударів з метою підтримання сили» для збереження стримування. За скидання бомб премію миру не дають, а посланець Трампа Віткофф ще не поклав край війні між Ізраїлем і Хамасом і не домігся звільнення всіх заручників.
Вірменія-Азербайджан: мир під брендом
На церемонії в Білому домі Вірменія та Азербайджан підписали угоду, спрямовану на припинення майже 40-річної ворожнечі. В її центрі – Трампів маршрут міжнародного миру і процвітання (TRIPP), транзитний коридор через вірменський район Сюнік, що з’єднує Азербайджан з його ексклавом Нахічевань під управлінням вірмено-американського консорціуму. Немає найсуперечливіших питань – ніяких обмінів територіями, ніяких суверенних коридорів. Є двосторонні угоди, що обіцяють економічний розвиток.
Брендинг Трампа покликаний забезпечити президентські інвестиції в успіх угоди. Це позитивний крок, який полегшує вирішення того, що я давно вважав одним із найскладніших і найболючіших конфліктів у світі, але для збереження миру необхідна довгострокова участь США, а в цьому адміністрація Трампа продемонструвала мало компетентності і ще менше бажання.
Руанда-ДРК: найбільший конфлікт в Африці призупинено
У червні Руанда і Демократична Республіка Конго домовилися поважати суверенітет одна одної і припинити підтримку збройних угруповань. Це, можливо, одна з найвагоміших угод, укладених за сприяння адміністрації Трампа після десятиліть кровопролиття, яке підживлювали підтримувані Руандою збройні формування. Проте довговічність угоди залежить більше від регіональної динаміки та постійної уваги до регіону, який Трамп назвав «дірою».
Трамп міг би розглянути цю угоду як перемогу, але, як завжди, віцепрезидент Венс швидко політизував момент, заявивши, що Трамп врятував більше чорношкірих, ніж будь-який інший президент США, тим самим применшивши значення цього досягнення та заплямувавши момент упередженістю та расизмом.
Індія-Пакистан: запізніле втручання, майже катастрофа
Цієї весни Індія та Пакистан обмінялися ракетними та авіаударами після терористичного нападу на індійських туристів, який скоїла пов’язана з пакистанськими спецслужбами терористична група. Спочатку Трамп і Венс не надали значення цій кризі. США втрутилися лише після того, як Індія завдала удару по пакистанському ядерному об’єкту, і задля крихкого перемир’я запропонували обом країнам необхідний вихід із ситуації зі збереженням їхнього престижу.
Цей епізод підкреслює небезпеку ізоляціоністських рефлексів адміністрації Трампа та її невміння оцінювати кризи, які можуть легко поставити під загрозу Сполучені Штати.
Картер отримав Нобелівську премію за Кемп-Девід; Обама отримав її за надію. Трамп, здається, хоче отримати свою за видовищність – чи то за допомогою бомби, чи то за допомогою економічного тиску.
Камбоджа – Таїланд: забутий фронт
Коли між Камбоджею і Таїландом спалахнули бойові дії, США були відсутні – ні посланців, ні заяв, ні тиску. Перемир’я було досягнуто без участі США. Ситуація в регіоні залишається напруженою, а байдужість Вашингтона підкреслює сліпу пляму в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, якщо тільки не з’являються заголовки в пресі або рукостискання.
Торгова війна як політика миру
Окрім військових дій і підписання угод на камеру, адміністрація збільшила мита майже на всіх основних торгівельних партнерів. Торгівля стала грубим інструментом примусу – країни підписують слабкі, короткострокові угоди лише для того, щоб уникнути наступного підвищення мит, а майбутні мита розривають існуючі угоди. На якийсь час це гарантує дотримання умов, але підриває довіру і довгострокову стабільність.
Росія – Україна: головний приз
Путін проігнорував перші спроби Трампа налагодити відносини з ним. Потім Трамп на короткий час перейшов до жорсткішої риторики, погрожуючи санкціями, додатковою зброєю для України та штрафними санкціями на російський експорт енергоносіїв. Зараз він знову змінив свою позицію, погодившись зустрітися з Путіним на американській території – без перемир’я і з умовами, які, схоже, дають Росії значну перевагу. Путін вже врахував конфронтацію із Заходом, забезпечив підтримку Китаю і виграє від непередбачуваності Трампа. Майже неможливо уявити, що Путін відмовиться від своїх амбіцій контролювати Україну, або що Зеленський поступиться майже 20% території України без гарантій безпеки. За нинішніх умов цей саміт ризикує стати пропагандистською перемогою для Москви.
Трамп може заявити про певний прогрес у конфліктах, але найскладніші з них залишаються поза його досяжністю. Хоча деякі конфлікти вщухли і було підписано кілька угод, більшість із них є ненадійними, обумовленими політичною кон’юнктурою і позбавленими суттєвих гарантій. США діють нестабільно, реактивно і лише через фільтр особистих політичних інтересів. Це не Pax Trumpiana – Трампів мир. Це Turbatum Trumpianum – Трампів хаос.
Передрук з блогу автора «Why it Matters». Оригінал тут.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.
