Як офіційні цифри спростовують риторику Трампа?

Трамп неодноразово стверджував, що у 2022–2026 роках Сполучені Штати надали Україні $300–350 млрд військової допомоги, однак жодного разу не навів доказів на підтвердження цих цифр. Водночас внутрішні дані Пентагону, офіційна українська статистика, академічні дослідження та незалежні медіа сходяться на тому, що реальна сума становить приблизно від третини до п’ятої частини від цифр, які називає Трамп.

Показовий приклад прозвучав 17 лютого 2025 року під час зустрічі Трампа з президентом Франції Емманюелем Макроном у Білому домі. Тоді він заявив, що США надали Україні сотні мільярдів доларів допомоги, водночас применшивши внесок європейських союзників. Таким чином Трамп створював враження, що основний тягар підтримки Києва несли саме Сполучені Штати.

Advertisement

Тоді Трамп заявив: «Сполучені Штати надали Україні набагато більше допомоги, ніж будь-яка інша країна — сотні мільярдів доларів. Ми витратили понад $300 млрд, а Європа — близько $100 млрд. Це величезна різниця».

Іран міг поповнити арсенал під час перемир’я зі США за допомогою Росії - Bloomberg
Більше по темі

Іран міг поповнити арсенал під час перемир’я зі США за допомогою Росії - Bloomberg

За оцінками західних розвідок, Іран відновив близько 75% свого довоєнного ракетного арсеналу, скориставшись восьмитижневим перемир’ям із США. Як повідомляє Bloomberg, Тегеран суттєво поповнив склади, у тому числі новими російськими ракетами, виготовленими протягом останнього року. Це суперечить попереднім заявам Дональда Трампа та глави Пентагону про знищення потенціалу ісламської республіки та суттєво ускладнює для США ухвалення рішення про можливе відновлення військової операції.

Під час виступу в Конгресі 4 березня Трамп підняв цю цифру вже до $350 млрд і знову звинуватив європейські країни в тому, що вони нібито роблять недостатньо для підтримки України.

Advertisement

«Ми витратили, можливо, $350 млрд... А вони (Європа загалом) витратили $100 млрд... Байден виділив на цю війну більше грошей, ніж витратила вся Європа».

За оцінками авторитетного Кільського інституту світової економіки, на момент приходу команди Трампа до влади США виділили Україні близько $119 млрд прямої допомоги, з яких приблизно $63 млрд становила військова підтримка.

Водночас, за даними урядової Робочої групи США з нагляду за допомогою Україні (Ukraine Oversight Working Group), загальний обсяг американської допомоги, схваленої для України, становив $183 млрд. Із цієї суми Україна фактично отримала близько $76–90 млрд.

Advertisement

Президент України Володимир Зеленський публічно спростував твердження Трампа щодо обсягів американської допомоги, навівши оцінки, які загалом збігаються з даними уряду США та Кільського інституту.

У лютому 2025 року Зеленський заявив: «Я коли чую – і раніше чув, і сьогодні ми чуємо від США – що Америка дала Україні сотні мільярдів (177, якщо більш точно, така звучала цифра, яку голосував Конгрес, тощо), я як президент воюючої країни вам говорю – ми отримали більше 75».

Станом на сьогодні, за даними проєкту Ukraine Support Tracker Кільського інституту, європейські країни виділили Україні допомогу на суму $248 млрд. Таким чином, фактичний обсяг європейської підтримки приблизно вдвічі перевищує американську. Крім того, Європа пообіцяла надати ще $202 млрд допомоги.

Advertisement

Загальний обсяг американської допомоги Україні — як уже виділеної, так і задекларованої — станом на березень 2026 року, тобто вже під час другого президентського терміну Трампа, становив близько $133 млрд. Це менш ніж третина від загального обсягу допомоги, яку Україні надала або пообіцяла Європа.

Фактично твердження Трампа майже повністю перевертає реальне співвідношення внесків США та Європи в підтримку України.

Яка оцінка Трампа щодо війни в Україні найбільше суперечить правді?

З часом історики можуть дійти висновку, що одним із найбільших прорахунків адміністрації Трампа була її впевненість у неминучій перемозі Росії над Україною. У 2025–2026 роках представники Білого дому неодноразово виходили з того, що Україна не здатна перемогти на полі бою, а перемога Росії є лише питанням часу.

Advertisement

Найгучніше ця позиція прозвучала під час зустрічі Трампа із Зеленським у лютому 2025 року. Тоді президент США заявив українському лідеру, що той має погодитися на російські умови, «тому що у (Зеленського) немає карт».

Надалі Трамп неодноразово повторював ту саму думку в різних формах. Він стверджував, що Росія за бажання може захопити всю Україну, що без американської допомоги український опір давно б зламався, а перевага Росії в масштабах і ресурсах зрештою визначить результат війни.

21 лютого 2025 року Трамп заявив: «Він (Путін) хоче укласти угоду. Але йому не обов’язково це робити, тому що, якби він захотів, то захопив би всю країну».

Advertisement

Також він наполягав, що без підтримки США Україна не змогла б чинити опір російському вторгненню: «Без нашої військової допомоги Україна сьогодні вже не воювала б... Вони б не протрималися й одного-двох днів».

Ту саму логіку Трамп повторив і в інтерв’ю Politico 9 грудня 2025 року, фактично зводячи перспективи сторін до різниці в масштабах двох держав:

«Вони (Росія) набагато більші. Вони набагато сильніші в цьому сенсі. Я віддаю належне народу України та українським військовим за їхню мужність і боротьбу. Але в якийсь момент, як правило, перемагає розмір».

Наступні події показали, наскільки хибними були ці оцінки. Росії не вдалося досягти своїх цілей ані під час зимового наступу 2025 року, ані під час весняної кампанії 2026-го. Водночас Україна продовжувала завдавати ударів по стратегічних об’єктах далеко в тилу Росії, використовуючи безпілотники для атак за сотні й навіть тисячі кілометрів від лінії фронту. На цьому тлі твердження Трампа про те, що без американської допомоги Україна не змогла б продовжувати боротьбу, виглядають щонайменше сумнівними.

Одним із найяскравіших прикладів здатності України не лише оборонятися, а й завдавати Росії відчутних втрат стала операція «Павутина», проведена трохи більше ніж через три місяці після того, як Трамп заявив Зеленському в Білому домі, що в України «немає карт».

1 червня 2025 року українські оператори дронів і спецпризначенці одночасно атакували чотири російські авіабази. Для операції використали понад 100 ударних безпілотників, які запускали з переобладнаних цивільних вантажівок. Головною ціллю стали російські стратегічні бомбардувальники.

За оцінками України та НАТО, пошкодження дістали близько 40 літаків, а від 10 до 20 були знищені. Лише за одну годину атак Росія втратила близько 20% свого парку стратегічних бомбардувальників.

Коли Трамп говорив Зеленському про «відсутність карт», підготовка цієї операції вже тривала понад рік і здійснювалася під безпосереднім контролем президента України.

Останніми місяцями Україна також розгорнула масштабну кампанію ударів по російській логістиці. Під удар потрапляють автомобільні шляхи, залізниця та морські маршрути, якими забезпечується постачання російських військ.

Ситуація на фронті також не дає підстав говорити про неминучу перемогу Росії. Російський наступ фактично втратив темп ще восени 2025 року. Уже п’ять місяців поспіль втрати російської армії перевищують темпи поповнення особового складу. Від початку 2026 року українські сили в контратаках звільнили трохи більше території, ніж втратили за той самий період.

Яка заява Трампа про Україну найбільш аморальна? 

Якщо говорити про висловлювання, що стосуються людських життів і відповідальності за війну, то найсуперечливішими виглядають заяви Трампа, в яких він фактично виправдовував дії Росії або перекладав частину провини за вторгнення на саму Україну. Саме вони, ймовірно, найбільше обурюють як американських виборців, так і людей, які безпосередньо пережили наслідки російсько-української війни.

Під час пресконференції в Мар-а-Лаго 18 лютого 2025 року Трамп заявив, що Росія нібито не прагне знищити українську державність. Більше того, він припустив, що Москва свідомо обмежує масштаби ударів по Україні з гуманітарних міркувань.

Тоді він сказав: «Росія не має наміру знищувати Київ. Якби вони цього хотіли, то вже зробили б це. Росія здатна повністю стерти з лиця землі українські міста, включно з Києвом. Але зараз вони використовують лише близько 20% своїх можливостей».

«Добрий друг» Трампа, президент Росії Владімір Путін, неодноразово ставив під сумнів право України на незалежне існування. Найвідвертіше він висловився у телевізійному зверненні 21 лютого 2022 року, за три дні до початку повномасштабного вторгнення, фактично заперечивши українську державність і право українців існувати як окрема від росіян нація.

Зокрема, Путін заявив: «Сучасна Україна була цілком і повністю створена Росією, точніше — більшовицькою, комуністичною Росією... Україна ніколи не мала стійких традицій справжньої державності... Україна для нас — це не просто сусідня країна. Це невід’ємна частина нашої власної історії, культури та духовного простору».

Попри це, під час інтерв’ю BBC у Мар-а-Лаго 18 лютого 2025 року Трамп фактично поклав відповідальність за війну на саму Україну. Він заявив, що небажання Києва відмовитися від незалежності та погодитися на встановлення російської влади на окупованих територіях стало причиною російського вторгнення, яке на той момент уже, ймовірно, призвело до загибелі або поранення близько мільйона людей.

Ці заяви Трамп зробив після американо-російських переговорів у Ер-Ріяді, до участі в яких Україну не запросили. Обмін репліками висвітлювала BBC News, яка також показала коментарі Трампа повністю.

Безпосереднім приводом для цих слів стало обурення Києва через те, що Україну не запросили до участі в переговорах. У відповідь Трамп заявив: «Ну, ви воюєте вже три роки. Вам слід було завершити це ще три роки тому. Вам узагалі не слід було цього починати. Ви могли домовитися».

Для багатьох людей, які вважають свободу цінністю, за яку варто боротися, така позиція виглядає щонайменше суперечливою. Якщо керуватися таким міркуванням, то під час Другої світової війни Велика Британія мала б не чинити опору, а домовитися з нацистською Німеччиною, фактично віддавши Європу під владу Гітлера та ґестапо.

За тією ж логікою, у 1776 році Джордж Вашингтон і американські колоністи мали б відмовитися від боротьби за незалежність і погодитися на подальше правління Британської імперії та покарання для тих, хто виступив проти корони.

Яка заява Трампа про Зеленського найбільше розходилася з реальністю?

Президент США регулярно звинувачував свого українського колегу в непоступливості та небажанні погоджуватися на мирні домовленості на умовах Вашингтона. Проте особливо часто Трамп вдавався до іншої тактики, яку давно використовує щодо політичних опонентів, — ставив під сумнів їхню популярність і легітимність. Коли йшлося про Зеленського, такі заяви майже завжди розходилися з реальністю.

19 лютого 2025 року в дописі на Truth Social Трамп написав про українського президента: «Не надто успішний комік Володимир Зеленський переконав Сполучені Штати витратити $350 млрд на війну, яку неможливо було виграти і яка взагалі не мала починатися... Він відмовляється проводити вибори, має дуже низькі рейтинги в Україні... Диктатор без виборів. Зеленському варто поквапитися, інакше він залишиться без країни».

Напередодні, під час виступу в Мар-а-Лаго, Трамп заявив: «Не хотілося б цього казати, але рейтинг українського лідера зараз становить лише 4%.»

Соціологічні опитування в Україні спростовували ці твердження. За даними різних дослідницьких центрів, рівень підтримки Зеленського в той період стабільно коливався в межах від 57% до 67%.

Іншими словами, коли Трамп стверджував, що підтримка Зеленського становить лише 4%, реальні показники були в десятки разів вищими.

Більше того, на той момент рівень підтримки самого Трампа у США становив близько 45–47%. Тобто серед американців він був менш популярним, ніж Зеленський серед українців.

За останніми опитуваннями, рівень довіри до Зеленського нині становить близько 65–67%, залежно від методології дослідження. Водночас рейтинг схвалення Трампа, за даними американських соціологів, перебуває на рівні 36–38%.

Чи є в США президент, який говорив про іншу країну більше брехні, ніж Трамп про Україну? 

Це цілком можливо. Водночас американська історія знає й інших президентів, які, говорячи про іноземні держави, перекручували факти або вводили громадськість в оману в масштабах, співставних із заявами Трампа про Україну.

На початку XXI століття президент-республіканець Джордж Буш-молодший обґрунтовував вторгнення до Іраку у 2003 році твердженнями, що режим Саддама Хусейна ось-ось отримає зброю масового ураження. Він також заявляв, що Багдад співпрацює з «Аль-Каїдою» у підготовці терористичних атак на Близькому Сході та в інших регіонах світу.

Чи були ці заяви наслідком помилкових розвідданих, надмірної довіри до радників або ж прагнення американського керівництва знайти привід для війни — питання, яке залишається предметом дискусій. Проте саме вони стали одним із головних обґрунтувань американського вторгнення до Іраку.

Згодом з’ясувалося, що зв’язок між Іраком та «Аль-Каїдою» був вигаданим, ані зброї масового ураження, ані переконливих доказів активної програми її створення так і не знайшли.

За різними оцінками, війна в Іраку забрала від 240 тисяч до 600 тисяч життів.

Ще раніше, у другій половині ХХ століття, президент США Ліндон Джонсон використав як привід для втручання у В’єтнамі повідомлення про нібито підтверджені атаки північнов’єтнамських катерів на американські військові кораблі в Тонкінській затоці.

В умовах Холодної війни та побоювань щодо послаблення американського впливу в Азії він направив війська до В’єтнаму, щоб підтримати корумпований і непопулярний проамериканський уряд на півдні країни.

Джонсон стверджував, що втручання необхідне для того, щоб запобігти «ефекту доміно» — поширенню комунізму в Азії, — а також для захисту демократичного уряду Південного В’єтнаму.

Чим довше тривала війна і чим глибше США втягувалися в бойові дії, тим активніше адміністрація Джонсона вводила громадськість в оману щодо ефективності бомбардувань, кількості загиблих серед цивільного населення та реального перебігу війни.

Через багато років історики дійшли висновку, що з двох атак у Тонкінській затоці, які стали приводом для ескалації війни, лише одна, ймовірно, справді мала місце. Та навіть у цьому випадку немає повної впевненості, що по американському кораблю взагалі відкривали вогонь.

Війна у В’єтнамі забрала життя від двох до трьох мільйонів людей. У 1973 році США вивели свої сухопутні війська з країни, а вже у 1975-му націоналістичні сили встановили контроль над Південним В’єтнамом після того, як Вашингтон відмовився від обіцянки застосувати авіацію для його захисту від наступу Півночі.