Український костюм вистояв проти всіх імперій

Зінаїда Васіна — одна з тих, хто системно повертає українцям власну історію та демонструє світу, яка  українська культура — давня й самобутня.

За роки повномасштабної війни у дослідниці вийшло кілька фундаментальних видань з історії українського костюма. А в грудні 2025-го представлено англомовну версію ґрунтовної праці «Еволюція українського вбрання»)  —   ʼThe Evolution of Ukrainian dress: a journey through history («АДЕФ-Україна»).

Вашій увазі наша розмова з пані Зінаїдою про український костюм і не лише про це.

Український костюм зберігає структуру світогляду українців

Kyiv Post (KP): Світ роками сприймав Україну як «частину російського культурного простору». Своїми працями про українську культуру ви руйнуєте нав’язану «міфологію».

Зінаїда Васіна (ЗВ): Щоб знищити міфи, треба знищити джерело, яке їх продукує. І тут кожен має працювати у своїй царині. Міфи спростовуються науковими доказами. Наприклад, доведений факт: в VI тис. до н.е на території України існувала перша в Європі цивілізація, яка відкрила еру ткацтва, колеса, металу, протописемності, високе мистецтво глиняного розписного посуду. Українська цивілізація пишається своїми золотими періодами розквіту —Трипілля (народна культура), Русь (просвітництво), Гетьманщина (сила, дух, воля). І всі ці періоди, зокрема, я досліджую в історії українського вбрання.

Більше по темі

Через просте до великого: формула культурної дипломатії Анастасії Буковської

Продюсерка Анастасія Буковська — про українське кіно, міжнародний досвід, культурну дипломатію та перспективи українських історій у світі.

KP: У ваших книгах костюм поданий як система символів, що починається з Трипілля. 

ЗВ: Фактично з трипільців почалася епоха одягу в сучасному розумінні. Саме трипільці у VI тисячолітті до н.е. дали європейцям ткані матеріали. Й це дало поштовх до кардинальних зрушень у системі постійного вдосконалення одягу людини: від печерного шкіряного силуету — до ери цивілізації, тобто шитого з тканин одягу. І  все це відбувалося на теренах сучасної України.. Відтоді український костюм зберігає два ключові принципи: простий конструктив та надзвичайно складний сакральний декор. Він увібрав у себе тисячоліття культурних впливів — Візантія, Гетьманщина, європейські тренди свого часу — але стрижень залишився трипільським: землеробська символіка, культ Богині, гармонія форм.

KP: Ви неодноразово наголошували, що історії українського та російського костюмів — це дві різні цивілізаційні траєкторії.

ЗВ: Абсолютно! Російський «народний костюм», яким його подають, — штучна конструкція з елементами ординської культури та пізніми християнськими нормами, що приховували жіноче тіло.

Український жіночий стрій — навпаки: продовження культу Великих Богинь, підкреслення тілесності, краси, творчої сили. Це інший світ, інший код, інша філософія.

KP: Яку місію ви вкладаєте у свої нові видання, зокрема, в англомовні?

ЗВ: Хочу, щоб українці бачили себе в довгій і великий історії, а світ — нарешті побачив Україну не крізь російську оптику. Культурна спадщина України досі недооцінена на Заході, особливо те, що стосується дохристиянських цивілізацій. 

Англомовна книга важлива: вона робить наше минуле й сучасне доступним глобальній аудиторії. А ще цим своїм грунтовним дослідженням я звертаюсь до всього світу, щоб показати сьогоденну трагедію свого народу, який завжди, в усі часи, виборював правду про себе, правду про свою історію та культуру.

KP: Майже все ваше професійне життя присвячене українському костюму. Як це «кохання на все життя» починалося?

ЗВ: Українське вбрання — це ключ до нашої цивілізаційної історії. Жоден інший матеріальний артефакт не зберігає такої кількості інформації: технології, вірування, соціальні структури, естетику, символіку. Це наша ментальна ДНК.

Моя освіта — театрально-художня. Працюючи над балетом «Лілея» («Лілея» — балет на 2 дії українського композитора Костянтина Данькевича за однойменною баладою Тараса Шевченка. — Прим.Ред.), я занурилась у тему українського строю. Відтоді минулого кілька десятків років роботи й в сценографії, й над сотнями народних костюмів, співпраця з Інститутом етнографії, дослідження з істориками та археологами...

Як результат багаторічної закоханості у предмет дослідження — народження книг, які користуються попитом не тільки серед фахівців, а й всіх тих, хто щиро цікавиться історією України!