22 червня Олегу Павлюченкову мало би виповнитися 55 років. Його ім’я відоме в українському професійному середовищі як ім’я людини, яка однаково впевнено почувалася у світі науки, технологій, кінематографа та філософії.
Кінооператор, режисер, фотограф, винахідник і культурний діяч, Павлюченков залишив після себе десятки реалізованих проєктів і ідей, багато з яких і сьогодні продовжують впливати на розвиток української культури.
Він народився у Кам’янському в родині інженерів і науковців і з дитинства поєднував інтерес до точних наук із захопленням літературою, мистецтвом та історією. Після навчання у Дніпропетровському державному університеті за спеціальністю «Динаміка та міцність літальних апаратів» Павлюченков став автором дев’яти патентів у галузі металургійних технологій.
Куди піти в Києві цими вихідними: афіша подій 19-21 червня 2026 року
Втім, справою його життя став кінематограф.
У 2005 році він заснував студію повного циклу Technomedia, яка згодом стала одним із центрів технологічних інновацій в українському кіно. Вже за рік Павлюченков очолив незалежну лабораторію з розробки та впровадження технологій 3D-кінематографа.
Окремою сторінкою його діяльності стала робота зі збереження української культурної спадщини. Як розробник технологій і керівник творчої групи, він брав участь у реставрації понад 50 національних художніх і документальних стрічок.
Саме завдяки цій роботі нове життя отримали фільми, які стали частиною українського культурного канону: «Тіні забутих предків», «Людина з кіноапаратом», «Пропала грамота», «Білий птах з чорною ознакою», «Камінний хрест», «За двома зайцями» та багато інших.
Для Павлюченкова реставрація була не просто технічним процесом. Він розглядав її як спосіб повернути суспільству історичну пам’ять і відновити природне місце української культури в європейському контексті.
Його власна творча діяльність охоплювала документальне й художнє кіно. Він працював режисером, оператором, сценаристом, продюсером і режисером монтажу. Серед його проєктів — «Гуцульська Джульєтта», «Шлях світла», «Холодний дощ самотності», «Платон Ангел», «Погляд з інвалідного візка» та інші стрічки, відзначені на українських і міжнародних фестивалях.
В останні роки Павлюченков дедалі більше звертався до міждисциплінарних проєктів на перетині кіно, музики, театру та філософії. Одним із них стала опера FIVI, де він виступив художнім керівником, режисером і співавтором лібрето.
Важливе місце у його діяльності посідала просвітницька робота. Він був співавтором лекційного циклу «Ренесанс — філософія минулого і майбутнього» для Острозької академії та активно популяризував українську культуру в Європі через виставки, концерти, кінопокази та публічні дискусії.
Колеги згадують його як людину енциклопедичних знань і рідкісної внутрішньої свободи. Він однаково захоплено говорив про технології майбутнього, українське бароко, філософію Відродження та нові форми кіномистецтва.
«Він вірив не в догми, а в людину. Не в минуле, а в Ренесанс. Не в страх, а в творчість», — кажуть його друзі та однодумці.
До 55-річчя митця 22 червня о 19:00 в Будинку кіно відбудеться вечір пам’яті Олега Павлюченкова, присвячений його творчості та діяльності студії Technomedia. Вхід вільний. У програмі — показ фотографій, музичні виступи, кіноматеріали та спогади людей, які працювали поруч із ним.
