ПОГЛЯД: Чи здатні українські дрони зі ШІ ізолювати Крим та повторити успіх херсонського контрнаступу?

4 червня 2023 року Україна розпочала контрнаступ. Його головною метою на півдні було розірвати російський «сухопутний міст», який з’єднує материкову частину Росії з окупованим Кримом.

Концепція операції була зосереджена на просуванні на південь через західну частину Запорізької області — переважно від Оріхівської осі в напрямку Токмака і, зрештою, Мелітополя на Азовському морі.

Україна визначила чотири цілі наступу на південному напрямку:

• Захоплення Токмака: Токмак був важливим логістичним та залізничним вузлом для росіян. Його захоплення порушило б російські маршрути командування, постачання та підкріплення на півдні України.
• Наступ на Мелітополь або узбережжя Азовського моря: звільнення Мелітополя фактично розірвало б контрольований Росією коридор між материковою частиною Росії, окупованою південною Україною та Кримом.
• Оперативна ізоляція Криму: Крим значною мірою залежав від сухопутного коридору, яким здійснювалися постачання пального, боєприпасів, перекидання військ і загалом забезпечувалася військова логістика. Навіть без виходу до узбережжя просування українських сил достатньо далеко на південь могло б дозволити взяти ключову російську інфраструктуру під вогневий контроль артилерії та ракет. У такому разі підтримувати російську логістику стало б практично неможливо.
• Розділити російські сили на півдні: перерізання сухопутного коридору розділило б російське угруповання на дві частини, ускладнивши координацію між ними та створивши передумови для подальшого наступу в напрямку Криму або Херсона.

Хоча контрнаступ 2023 року не був повністю провальним — Україна звільнила села та послабила російські можливості — він не досяг своєї головної стратегічної мети: прориву до Азовського моря та розриву сухопутного коридору Росії до Криму.

Ця невдача мала багато причин.

Росія мала сім місяців, щоб створити одну з найщільніших оборонних систем, які Європа бачила з часів Другої світової війни: розгалужену мережу окопів, протитанкових ровів, протипіхотних і протитанкових мін, колючого дроту та «зубів дракона» — залізобетонних пірамід, що мали зупиняти танки й іншу бронетехніку та спрямовувати їх у зони ураження артилерії.

Більше по темі

Дрони атакували Таврійську ТЕС та об’єкти газової інфраструктури в Криму

У ніч на 20 червня дрони атакували Таврійську ТЕС та газорозподільчі станції. Пабліки пишуть, що частина Сімферопольського району залишилась без світла.

Україні бракувало критично важливих можливостей.

Їй бракувало не лише переваги в повітрі, а й повітряної підтримки. Їй бракувало багаторівневої протиповітряної оборони для протидії російській авіації. Їй бракувало можливостей для розмінування. Західне обладнання прибуло запізно і в недостатній кількості. Таким чином Україна залишилась без достатньої кількості бронетехніки для суттєвого прориву.

Найголовніше — замість того, щоб зосередити зусилля на одному вирішальному напрямку, Україна вела наступ одночасно на кількох, розпорошуючи свої сили. Росія ж адаптувалася швидше, ніж багато хто очікував.

Контрнаступ 2023 року дозволив звільнити лише близько 370–400 квадратних кілометрів території ціною величезних втрат.

Авторитетних публічних оцінок втрат України саме за період контрнаступу немає. Водночас вважається, що вони сягнули десятків тисяч загиблих і поранених.

За наявними даними, на початку наступу під час спроб механізованого прориву вона втратила до 20% нової техніки, наданої Заходом.

У 2023 році під сильним тиском міжнародних партнерів Україна була змушена розпочати наступальну операцію, на яку жоден із них не зважився б сам — принаймні без тих критично важливих спроможностей, яких бракувало самій Україні.

У 2026 році, коли війна дронів змінює характер бойових дій, Україна застосовує підхід, якого жоден із її міжнародних партнерів раніше не використовував. І що ще важливіше — починає досягати результатів, яких не вдалося здобути під час контрнаступу 2023 року.

Початок битви за Крим

В інтерв’ю «Укрінформу» 27 травня колишній командувач армії США в Європі Бен Ходжес заявив, що Україна має ресурси для визволення Криму.

Першим кроком, на його думку, має стати ізоляція півострова — «перекриття дороги до Джанкоя та знищення мосту», щоб унеможливити перебування там російських військ.

«Крим — це найважливіше місце, епіцентр цієї війни. І та сторона, яка контролюватиме Крим, виграє війну.

Я не можу уявити собі закінчення війни або досягнення довгострокового, сталого миру, якщо Росія продовжуватиме контролювати Крим», — сказав Ходжес у коментарі, опублікованому англомовною версією «Української правди».

Ходжес пояснив, що Україна не зможе дістатися Азовського моря або відбудувати такі міста, як Маріуполь і Бердянськ, доки Росія утримує Крим. Крім того, Росія й надалі зможе перешкоджати судноплавству, видобутку нафти й газу та іншій економічній діяльності в Чорному морі.

Саме над цим Україна нині й працює. Вона поступово ускладнює для Росії утримання Криму. Українські удари змусили Чорноморський флот передислокуватися з Криму до портів на материковій частині Росії. Водночас Україна системно атакує військову інфраструктуру по всьому півострову — пункти управління, авіабази, системи повітряного спостереження та протиповітряної оборони, склади пального й боєприпасів, а також логістичні вузли. Крім того, вона щонайменше тричі намагалася підірвати Кримський міст.

Паралельно Україна розгорнула кампанію повітряної ізоляції поля бою (BAI), спрямовану на руйнування російського сухопутного коридору до Криму.

За даними Euromaidan Press, російські війська на півдні України щодня потребують сотень вантажівок для доставки підкріплень, боєприпасів та матеріально-технічного забезпечення.

Більшість із них рухаються з Ростова-на-Дону на півдні Росії через окупований Маріуполь, а потім прямують на захід до окупованого Криму або повертають на північ до окупованого Донецька.

Обидва маршрути – шосе М-14 з Ростова та траса H-20, що пролягає на північ до Донецька – зазнають інтенсивних атак безпілотників

За даними української аналітичної групи «Точний», кількість ударів по російській логістиці на окупованому півдні з лютого по березень зросла більш ніж удвічі. У березні та квітні росіяни втратили позиції.

Збройні сили України встановили три окремі зони ударів дронів:

• FPV-дрони великої дальності патрулюють зону, найближчу до «сірої зони», на відстані до 20 км (12 миль).
• Дрони Hornet та інші дрони з штучним інтелектом, зокрема, загадковий B-2, досягають відстані до 150 км (93 миль), вражаючи транспортні засоби.
• Дистанційно керовані дрони Fire Point FP-1 та FP-2 — останні оснащені боєголовками вагою до 150 кг (331 фунт) — вражають цінні цілі, такі як склади постачання, нафтова інфраструктура, логістичні центри, командні пункти та засоби протиповітряної оборони на відстані до 200 км (124 милі).

Траси М-14 та Н-20 проходять крізь середню та зовнішню зони ураження, через що практично кожен російський конвой, який рухається між Маріуполем, Донецькою областю та підступами до Криму, опиняється під постійною загрозою удару.

Безпілотники «Хорнет», B-2 та інші моделі зі штучним інтелектом настільки заполонили небо над трасами М-14 та Н-20, що іноді фіксують один одного камерами переднього огляду.

Їх у повітрі так багато, що вони вражають не лише російські вантажівки з постачанням, а й евакуатори, які прибувають, щоб забрати пошкоджену або знищену техніку.

Російські війська намагаються використовувати польові та ґрунтові дороги, однак українські сили завдають ударів і по цих маршрутах.

Як пише Девід Екс: «Ми не знаємо, скільки російських вантажівок і фургонів щодня курсують головними маршрутами постачання на півдні України, перевозячи припаси та підкріплення між логістичними вузлами й полками на передовій. Але українські оператори дронів уражають, імовірно, десятки з них».

Один із спостерігачів проаналізував три останні відеодобірки 1-го Азовського корпусу й нарахував удари приблизно по 50 російських вантажівках.

Ці відео могли бути зняті протягом кількох днів, тому визначити середню кількість ударів за добу складно. До того ж 1-й Азовський корпус — не єдине українське формування, яке атакує дронами траси М-14 та Н-20.

Водночас Генеральний штаб України дає уявлення про масштаби застосування дронів уздовж усієї лінії фронту. Аналіз щоденних зведень свідчить, що у 2022–2025 роках Україна знищила майже 72 тисячі транспортних засобів і паливозаправників (2022 — 4 704; 2023 — 6 606; 2024 — 21 185; 2025 — 39 502; станом на 2026 рік — 33 254).

За нинішніх темпів лише у 2026 році цей показник може сягнути близько 74 500 одиниць — більше, ніж за перші чотири роки повномасштабної війни разом.

Ефективність кампанії

Українські підрозділи поступово створюють передумови для майбутніх тактичних наступальних операцій, порушуючи російську логістику.

Є кілька ознак того, що ця кампанія вже дає результати.

Один із російських військових блогерів зазначив, що удари України по логістичних маршрутах на півдні дозволяють українським силам активніше діяти на Запорізькому, Гуляйпільському та Оріхівському напрямках.

«Показово, що загалом російські війська втратили позиції в Україні у березні та квітні, хоча зазвичай саме в цей період вони переходять у традиційний весняний наступ. І очевидно, що українські командири шукають можливості для атаки», — пише Девід Екс.

Нещодавно російська влада закрила для цивільного транспорту трасу М-14 — головний маршрут, що сполучає Ростов-на-Дону з окупованим Кримом. 22 травня Володимир Сальдо, призначений Росією очільник окупаційної адміністрації Херсонської області, підписав указ про призупинення руху на ділянці дороги, що проходить через окуповану частину Херсонської області до контрольно-пропускного пункту «Джанкой» на півночі Криму. Офіційною причиною назвали майже щоденні атаки українських дронів на російські вантажівки з постачанням.

27 травня Інститут вивчення війни (ISW) повідомив, що російська влада терміново переносить логістичні бази та склади далі в тил, за межі окупованого Маріуполя, у райони, які наразі перебувають поза зоною досяжності українських ударів.

28 травня ISW повідомив, що українська кампанія ударів середньої дальності по окупованій південній Україні — зокрема по російських наземних лініях зв’язку (GLOC), які з’єднують Ростовську область з окупованим Кримом, — імовірно, змушує російські сили відволікати особовий склад на боротьбу з безпілотниками в тилу замість участі в наступальних операціях.

За повідомленнями, інженерні підрозділи російської 58-ї загальновійськової армії (Південний військовий округ) щодня розчищають логістичні маршрути та використовують мотоцикли й позашляховики для супроводу колон. Російські військові блогери також закликають створити значно більше мобільних вогневих груп і екіпажів дронів-перехоплювачів на півдні України, а також знайти способи ураження українських операторів безпілотників.

30 травня ISW повідомив, що російські війська перекидають навчені підрозділи виявлення безпілотників та засоби радіоелектронної боротьби з окремих ділянок фронту для захисту логістики вздовж траси М-14.

За наявною інформацією, російське командування наказало конвоям рухатися трасою М-14 вночі або за несприятливих погодних умов зі швидкістю не менше 120 км/год (75 миль/год). Крім того, в кожному транспортному засобі мав перебувати оператор із детектором дронів.

Кампанія України проти російських ліній постачання також передбачає дистанційне мінування на глибині 100–150 км (62–93 милі) від лінії фронту. Такі міни здатні виводити з ладу неброньовану техніку, змушувати російські війська перекривати дороги та обмежувати пересування вночі.

«Українські сили ефективно розширюють глибину зони активності безпілотників — від районів ударів середньої дальності до самої лінії фронту. Це підриває здатність Росії перекидати особовий склад на передову, постачати й утримувати передові позиції, а також застосовувати тактику проникнення, яка останніми місяцями забезпечувала російським військам просування», – написав ISW 31 травня.

6 червня командування російського угруповання військ «Схід» видало наказ, що забороняє перевезення військових вантажів трасою М-14 та автомагістраллю А-291 «Таврида» (Керч – Сімферополь – Севастополь) з 7 червня.

Командувач Сил безпілотних систем України Роберт «Мадяр» Бровді повідомив, що рух цими маршрутами заборонили з міркувань безпеки через те, що вони перебувають під контролем українських безпілотників.

Транспортний потік на трасі М-14, яку російська окупаційна влада називає автомагістраллю Р-280 «Новоросія», за 14 днів до запровадження заборони скоротився на 71%.

У червні Україна значно посилила кампанію з ізоляції поля бою. З 7 по 11 червня українські сили завдали серії скоординованих ударів по наземних логістичних маршрутах, що з’єднують окуповану частину Херсонської області з Кримом.

7 червня українські сили вперше вразили міст через Чонгар. Через два дні його знову атакували далекобійні безпілотники. За даними українського Центру протидії дезінформації, повторний удар завдав мосту серйозних пошкоджень і зупинив рух російських військових колон.

10 червня українська ракета влучила в міст через Геничесько-Арабатську косу, що призвело до припинення руху цим альтернативним східним маршрутом постачання. Наступної ночі, після закриття маршрутів через Чонгар і Генічеськ, українські сили в межах масштабної нічної операції завдали ударів по чотирьох мостах, що залишалися в північно-західному коридорі Армянськ — Перекоп:

• Автомобільний міст Перекоп-Армянськ – головний автомобільний перехід до Криму.
• Міст через Північно-Кримський канал поблизу Преображенки – сильно пошкоджений.
• Міст через Північно-Кримський канал поблизу Мирного – сильно пошкоджений.
• Міст Ставки.

11 червня ISW повідомив, що українські удари в ніч із 7 на 8 червня, 9 червня, а також у ніч із 10 на 11 червня тимчасово унеможливили рух усіма наземними маршрутами між окупованою частиною Херсонської області та Кримом. За оцінкою аналітиків, українські сили також пошкодили або знищили близько 50 російських військових транспортних засобів.

«Через те, що був пошкоджений Чонгарський міст, противник сконцентрував велику кількість вантажівок з військовими вантажами, які рухалися саме через Армянськ. Відповідно, під час завдавання ураження нам вдалося влучити по вантажівках, які везли паливо і боєприпаси», — розповів Дмитро «Перун» Філатов, командир 1-го окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла.

Ударна кампанія України проти російських логістичних артерій уже призвела до дефіциту бензину та товарів першої необхідності в окупованому Криму. Окупаційна влада запроваджує нормування продажу пального цивільному населенню, оскільки українські удари середньої дальності дедалі більше ускладнюють російську логістику як на півострові, так і на окупованому півдні України. Дефіцит пального вже призвів до довгих черг на автозаправних станціях.

Чого очікувати

Річ уже не в контролі над територією, а в контролі над повітряним простором на тактичних висотах — у позбавленні Росії можливості перекидати війська, озброєння та постачання сухопутним коридором уздовж Азовського моря.

Якщо Україні це вдасться, Крим і російське угруповання в Запорізькій та Херсонській областях опиняться в дедалі більшій ізоляції.

Для російських військ у цьому регіоні ситуація буде схожою на ту, що передувала їхньому вимушеному відступу з правобережної частини Херсонської області в листопаді 2022 року.

Російські війська залишили правий берег Дніпра в листопаді 2022 року після того, як постійні українські удари по логістиці зробили утримання плацдарму неможливим. 9 листопада генерал Сергій Суровікін заявив у ефірі державного телебачення, що російське угруповання на західному березі більше не може отримувати належне постачання через українські удари по логістичних маршрутах.

Паралель полягає не в рельєфі місцевості, а в логістиці.

У 2022 році вразливість мостів через Дніпро зробила утримання Херсона неможливим: українські удари руйнували переправи швидше, ніж Росія встигала їх відновлювати. Сухопутний коридор до Криму не має такої єдиної критичної точки. Проте нині українські дрони досягають того самого результату іншим способом — позбавляючи Росію можливості проводити ротацію військ, поповнювати запаси й підтримувати своє угруповання на півдні.

Здатність України завдавати високоточних ударів середньої дальності по російському тилу лише зростатиме. Саме тому не можна виключати, що Росія незабаром буде змушена визнати: її війська в Херсонській і Запорізькій областях більше не здатні отримувати належне постачання — з тієї самої причини, через яку вона втратила Херсон у 2022 році.

Коли – а не якщо – це станеться, контроль Росії над Кримським півостровом ще більше послабиться.

Не менш важливо й те, що це відкриє Україні шлях до відновлення контролю над Запорізькою АЕС, яка до початку повномасштабної війни виробляла близько 20% української електроенергії. Це стане важливим кроком до відновлення енергетичного сектору країни.

Відхід російських військ також відкрив би можливість повернути частину найродючіших сільськогосподарських земель України та відновити роботу Херсонського морського порту — важливого транспортного вузла, що працює цілий рік.

Водночас інтеграція штучного інтелекту в безпілотники змінює сам характер бойових дій уздовж усієї 1 200-кілометрової лінії фронту.

Аналітичний ресурс «Точний» звертає увагу на закономірність: «Інтенсивність ударів по складах боєприпасів збігається зі скороченням застосування російської артилерії. Водночас удари по паливній інфраструктурі ускладнюють проведення механізованих операцій, порушуючи логістику в тилу».

Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.