Війну, яку розв’язала країна Івана, він щодня чує буквально за вікном.
«Ми часто порівнюємо цей звук із дешевими китайськими двигунами для скутерів і мопедів, — розповідає він. — Такий низький, неприємний гул».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Дрони, які безперервно літають удень, він вважає російськими. Ті ж, по яких уночі відкривають вогонь, — українськими. В іншому ж, каже Іван, на слух їх майже неможливо розрізнити.
«І, на мою думку, саме в цьому головна небезпека».
Працівник ІТ-сфери живе на південь від російського Бєлгорода, що розташований приблизно за 40 кілометрів від українського кордону. Місцева влада регулярно повідомляє про ракетні удари й атаки дронів з українського боку кордону.
«До цього вже звикли», — каже журналістка з Бєлгорода Ірина, описуючи постійну загрозу. Як і Іван та інші співрозмовники Kyiv Post у Росії, вона погодилася поспілкуватися з редакцією лише на умовах анонімності.
Дрони атакували Тюменський НПЗ за 2000 км від українського кордону
Протягом кількох років Ірина щоразу визначала для себе межу, після якої мала б виїхати. Але щоразу відсувала її далі. Навіть після того, як уламок ракети впав за кілька хвилин ходьби від її будинку, вона залишилася. Згодом і це стало частиною повсякденного життя.
Основний тягар розв’язаної Росією війни несе Україна. Для більшості росіян вона донедавна залишалася чимось далеким. Лише в прикордонних регіонах цивільні регулярно ставали свідками українських ударів у відповідь.
Однак у міру того, як Україна нарощує свої далекобійні спроможності, такі атаки стають новою реальністю вже для всієї Росії. У 2026 році Бєлгород уже виглядає не стільки винятком, скільки попередженням про те, що може чекати й на інші російські міста.
Новий масштаб українських ударів
Для жителів Бєлгородської області ранок 18 червня почався так само похмуро, як і багато попередніх. Першою новиною того дня стало повідомлення про загибель чоловіка внаслідок атаки дрона на автомобіль поблизу одного із сіл на заході регіону. Це сталося менш ніж за добу після того, як місцева влада повідомила про ще один смертельний інцидент — цього разу в обласному центрі, де дрон атакував вантажівку. Такі повідомлення давно стали звичними в офіційних зведеннях.
Та цього разу головний удар припав не на Бєлгород, а на Москву. Мер російської столиці Сергій Собянін повідомив, що за ніч сили ППО нібито збили майже дві сотні українських дронів.
«Наші далекобійні санкції знову досягли Московської області», — заявив після цього президент України Володимир Зеленський, використавши формулювання, яке Київ дедалі частіше застосовує для опису ударів у відповідь по військовій та енергетичній інфраструктурі Росії.
Це була наймасштабніша атака дронів на Москву від початку повномасштабної війни. Водночас, як зауважив Зеленський, не перша. Московський нафтопереробний завод — головна ціль атаки 18 червня — зазнав удару вже вдруге за тиждень і втретє за останні два місяці.
Для самих москвичів такі атаки вже теж перестають бути чимось незвичним. «Звичайний ранок у Москві... “СВО” йде за планом», — саркастично зауважив один із мешканців російської столиці у відео, опублікованому Telegram-каналом Exilenova+, і перевів камеру на пошкоджений нафтопереробний завод.
Нові удари по Москві сталися на тлі спроб Росії стримати паливну кризу, що охопила низку її регіонів. Однією з головних причин стали масштабні українські удари по нафтопереробних заводах.
Тож Бєлгород цього тижня майже зник із заголовків. Але саме жителі прикордонних регіонів Росії першими відчули, що означає жити поруч із війною. Якщо, звісно, не брати до уваги Україну, яка від самого початку несе її основний тягар.
Попри те що останнім часом увага змістилася на Москву, Бєлгородська область і далі залишається одним із головних напрямків українських ударів. Через близькість до українського кордону та значну концентрацію російських військових об’єктів вона має важливе військове значення.
«Бєлгородська область і досі перебуває під постійною загрозою атак українських дронів і ракет середньої дальності, — пояснює співдиректор програм зовнішніх відносин і міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник. — Але після того, як Україна отримала можливість завдавати далекобійних ударів, увага змістилася на більш символічні цілі — Москву та Санкт-Петербург», — сказав він Kyiv Post.
«Тут набагато спокійніше, ніж у Москві, — каже Анна, сомельє із Санкт-Петербурга, з якою Kyiv Post поспілкувався після нещодавніх ударів по військових та енергетичних об’єктах у другому за величиною місті Росії під час проведення головного економічного форуму країни. — І я досі так вважаю».
Те, що жителі Москви й Санкт-Петербурга тепер змушені порівнювати, де безпечніше, свідчить про провал негласної домовленості, яку Владімір Путін фактично запропонував росіянам на початку повномасштабного вторгнення: мовчіть — і війна не торкнеться вашого повсякденного життя.
Для жителів прикордонних регіонів такі порівняння давно стали звичними.
«Бувають періоди затишшя, потім знову починається загострення, — розповідає Kyiv Post Андрій, будівельник із Бєлгорода. — Але в населених пунктах біля самого кордону це відбувається щодня і майже не припиняється».
«Бєлгород — це Росія»
Командувач Сил безпілотних систем України Роберт Бровді в нещодавньому інтерв’ю BBC заявив, що прагне «посилити негативні настрої всередині Росії, які зрештою можуть запустити руйнівні процеси всередині самої країни».
Втім, навіть у Бєлгороді, який уже звик до постійних атак дронів, поки що ніщо не свідчить про те, що невдоволення місцевих жителів може перерости у серйозні внутрішні потрясіння. Протести не відбуваються, а невдоволення майже ніколи не переходить у прямі звинувачення Владіміра Путіна як людини, відповідальної за їхнє становище.
Водночас було б помилкою вважати, що саме Бєлгород стане найімовірнішою відправною точкою можливих змін у Росії.
«Я не готовий стверджувати, що Бєлгородська область стане початком падіння режиму Владіміра Путіна», — каже головний редактор незалежного регіонального видання «Пепел» Нікіта Пармьонов, який після еміграції продовжує висвітлювати події в області.
За його словами, унікальність Бєлгородщини відносна.
«Війна вже торкнулася й жителів інших регіонів Росії — не такою мірою, як Бєлгорода, але все ж торкнулася», — сказав він Kyiv Post.
Навіть якщо Бєлгород безпосередньо не загрожує режиму Путіна, Кремль навряд чи зможе знайти кращий спосіб перевірити припущення Бровді, ніж і далі переносити війну з прикордоння вглиб Росії.
На початку повномасштабної війни, коли жителі Бєлгородщини дедалі більше обурювалися байдужістю Москви, вони масово залишали під дописами федерального «Першого каналу» хештег #БелгородЭтоРоссия («Бєлгород — це Росія»). Сьогодні ці слова звучать майже як пророцтво.
