ВАРШАВА — Польща залишається одним із найвідданіших прихильників України в Європі, але загострення суперечок через певні події спільної історії прискорює ширшу тенденцію – Україна стає дедалі більш суперечливим питанням у польській політиці.
Останній конфлікт виник після того, як президент Кароль Навроцький позбавив президента України Володимира Зеленського Ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі.
Цей крок викликав дипломатичний резонанс: керівник Офісу президента Кирило Буданов, кілька українських високопосадовців, а також колишні президенти Леонід Кучма й Віктор Ющенко відмовилися від присвоєних їм польських нагород.
Суперечка спалахнула в травні, після того як Зеленський затвердив присвоєння одному з військових підрозділів найменування «імені Героїв УПА». Під час Другої світової війни УПА, за оцінками, вбила на Волині та у Східній Галичині близько 100 тисяч поляків.
У Єврокомісії відреагували на напружені відносини між Україною та Польщею
Тож у Польщі УПА широко вважається відповідальною за геноцид, але для багатьох українців вона залишається символом опору радянській владі.
«Боротьба України за захист своєї державності проти Росії посилила попит на антиросійські національні міфи», — зазначив Лукаш Адамський, директор Центру Мєрошевського — державної установи, що спеціалізується на питаннях Східної Європи. Водночас Адамський стверджує, що українські еліти недооцінюють вплив такої політики пам’яті на відносини з Польщею.
«Навіть якщо метою є просування антиросійського наративу, героїзація формувань, відповідальних за геноцид, неминуче наразиться на сильний опір у польській громадській думці», — зазначив він, стверджуючи, що на практиці це звужує простір для політичних маневрів польських політиків.
З однієї крайності в іншу
Ця суперечка швидко перекинулася на внутрішню політику.
Коли заступник міністра освіти та науки Анджей Шептицький в інтерв’ю радіостанції TOK FM заявив, що УПА боролася за незалежність України і була «чимось на кшталт українських «Проклятих солдатів»» (антикомуністичних польських партизанів, які чинили опір радянському пануванню після Другої світової війни), негативна реакція не забарилася.
Пшемислав Чарнек, провідна фігура в націонал-консервативній партії «Право і справедливість» (PiS), потенційний кандидат на посаду прем’єр-міністра на виборах 2027 року, поставив під сумнів лояльність Шептицького.
«Я вимагаю призупинення парламентських засідань доти, доки не буде пояснень, чому цей уряд досі тримає на службі проукраїнських діячів, які ображають поляків», — заявив він у парламенті.
Багато політиків розкритикували те, що прем’єр-міністр Дональд Туск назвав дедалі радикальнішою антиукраїнською риторикою. Проте навіть деякі з тих, хто застерігав від цього, самі перейшли на більш жорсткий тон, що, на думку коментаторів, свідчить про перехід «з однієї крайності в іншу».
На початку повномасштабного вторгнення Росії Польщу широко вважали найвідданішим союзником України. Тодішній уряд партії «Право і справедливість» говорив про майже «національне братерство» між двома країнами, і деякі діячі з кіл, пов’язаних із PiS, висували ідеї про польсько-український союз, який мав би стати ядром блоку «Нових трьох морів», здатного врівноважити вплив Німеччини та Франції в ЄС.
«Зараз практично весь політичний спектр змагається у все більш антиукраїнській риториці», — зазначив політичний оглядач Якуб Маймурек.
Скептицизм наростає
З 2022 року Польща надавала Україні всебічну підтримку. За оцінками Кабінету міністрів, лише за перший рік війни вартість переданої Україні військової техніки, зброї, спорядження та іншої військової допомоги склала 7,23 млрд злотих (1,7 млрд євро).
Варшава також відігравала провідну роль у підтримці українських біженців та відстоюванні кандидатури Києва на вступ до ЄС. «Польща підтримує прискорений шлях до членства України в Європейському Союзі», — заявив у лютому 2022 року тодішній президент Анджей Дуда.
Зміна настроїв частково пов’язана з наближенням наступних парламентських виборів, запланованих на жовтень 2027 року, де, як очікується, чи не центральною темою буде Україна.
«Навіть без суперечок щодо УПА ситуація була б такою самою, — сказав Адамський в інтерв’ю Euractiv. – Питання України стало чинником у внутрішній політиці Польщі, не в останню чергу тому, що тут проживає понад півтора мільйона українців».
Громадська думка, схоже, теж стає все жорсткішою. Опитування CBOS показало, що наразі до українців ставляться негативно 43% поляків, а з симпатією – 29%. У 2023 році цифри були майже протилежними: 51% висловлювали симпатію, а 17 % — ворожість.
Результати дослідження, опубліковані Варшавським університетом на початку 2025 року, вказують на зростання критики українців, які проживають у Польщі. Вже тоді доволі багато респондентів стверджували, що ті користуються соціальними пільгами, водночас виявляючи недостатню вдячність за отриману допомогу. Інші вказували на залишки «радянської ментальності».
«Це створює замкнуте коло, — зазначив Маймурек. — Чим більше політики розігрують антиукраїнську карту, тим сильнішими стають антиукраїнські настрої. І чим сильнішими стають ці настрої, тим менше у політиків бажання протидіяти їм».
