АНАЛІЗ: Як Кім Чен Ин посилив свої позиції у відносинах із Пекіном

Протягом десятиліть у відносинах із сусіднім Китаєм Північній Кореї була відведена лише одна роль — молодшого партнера. Економічно ізольований, дипломатично обмежений і критично залежний від торгівлі з Китаєм, Пхеньян мав небагато можливостей для маневру й був змушений пристосовуватися до інтересів та пріоритетів Пекіна. Сьогодні цей баланс починає змінюватися.

Візит Сі Цзіньпіна до Північної Кореї цього тижня став показовим свідченням того, наскільки змінилася регіональна динаміка. Він прибув уже не як лідер незамінного покровителя, який прагне впливати на залежного сусіда.

Натомість Сі довелося взаємодіяти з режимом, що набув нової стратегічної ваги завдяки поглибленню партнерства з путінською Росією. Північна Корея змогла отримати додаткові важелі впливу у відносинах із Китаєм саме в той момент, коли боротьба між великими державами перекроює глобальний геополітичний ландшафт.

Більше по темі

Китай оголосив про початок морської спецоперації біля Тайваню

Міністерство транспорту Китаю оголосило про початок спеціальної морської операції у водах на схід від острова Тайвань. Пекін пішов на цей крок у відповідь на односторонню заяву Японії та Філіппін щодо старту переговорів про розмежування морських кордонів у цьому регіоні. Китайська влада назвала такі дії порушенням свого територіального суверенітету. Офіційною метою операції називають посилення патрулювання, правоохоронної діяльності та контроль за судноплавством у віддалених районах. До операції залучили адміністрації морської безпеки кількох провінцій. Терміни та чисельність угруповання наразі не розкривають.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало потужним каталізатором цих змін. Після підписання у 2024 році договору про взаємну оборону Північна Корея перетворилася на одного з ключових військових партнерів Москви, постачаючи війська, боєприпаси та іншу допомогу для ведення війни проти України. Натомість Росія надала Пхеньяну економічну підтримку, дипломатичне прикриття та розширила військову співпрацю, що допомогло пожвавити ослаблену північнокорейську економіку й водночас зменшити її залежність від Китаю.

Наслідки цього виходять далеко за межі війни в Україні. Уперше за десятиліття Кім Чен Ин отримав альтернативного партнера, здатного забезпечити економічну підтримку, політичне прикриття та стратегічну значущість. У результаті Пекін уже не може так само ефективно, як раніше, впливати на зовнішню політику Північної Кореї через економічні важелі.

Хоча Китай і надалі залишається найбільшим торговельним партнером Північної Кореї, на який припадає понад 90% її зовнішньої торгівлі, вплив вимірюється не лише обсягами товарообігу. Вирішальне значення має наявність реальних альтернатив. Економічне виснаження Росії внаслідок війни проти України змусило Москву шукати нових партнерів, і Пхеньян охоче скористався цією можливістю. Союз між двома країнами поступово перестав бути продиктованим обставинами й перетворився на свідомий стратегічний вибір. Завдяки цьому Кім Чен Ин отримав змогу протистояти тиску Пекіна впевненіше, ніж будь-коли відтоді, як прийшов до влади у 2011 році.

Саме ця зміна співвідношення сил багато в чому пояснює, чому політика Пекіна щодо Північної Кореї так помітно змінилася. Раніше Китай разом із Росією та Сполученими Штатами підтримував міжнародні санкції та відкрито виступав за денуклеаризацію Корейського півострова, вважаючи, що має достатньо можливостей впливати на поведінку Пхеньяна.

Тепер, схоже, китайське керівництво змирилося з тим, що такий підхід навряд чи спрацює і може навіть дати протилежний результат. Символічно, що за кілька днів до офіційного візиту Сі Цзіньпіна до Пхеньяна сестра лідера КНДР Кім Йо Чжон заявила, що Північна Корея ніколи не відступить від свого статусу ядерної держави.

З погляду Пекіна, проблема не лише в тому, що Північна Корея продовжує нарощувати свій ядерний арсенал, про масштаби та можливості якого відомо небагато. За оцінками, наразі він налічує близько 60 ядерних боєголовок. Для Китаю значно більшу загрозу становить перспектива того, що надмірний тиск ще сильніше підштовхне Пхеньян в орбіту Москви. У цьому сенсі візит Сі можна розглядати як спробу запобігти подальшому дрейфу Північної Кореї в бік Росії та нагадати про роль Китаю у відносинах, де його вплив уже не є беззаперечним.

Схоже, у Пекіні дійшли висновку, що ядерний статус Північної Кореї — це реальність, з якою доведеться рахуватися, а не проблема, яку можна усунути.

Північна Корея дедалі більше посилює свої позиції в трикутнику Китай–Росія–КНДР саме тому, що тепер опинилася між двома центрами сили, які змагаються за вплив.

Попри те, що Москва і Пекін залишаються стратегічними партнерами, їхні інтереси на Корейському півострові не завжди збігаються. Росію, схоже, значно менше турбують зростаючі військові можливості Північної Кореї та її ядерна програма. Москва передусім розглядає Пхеньян крізь призму свого протистояння із Заходом і військової допомоги, яку КНДР надає Росії у війні проти України.

Китай натомість значно більше занепокоєний ризиками регіональної нестабільності, можливим поширенням ядерної зброї в Японії та Південній Кореї у відповідь на розвиток північнокорейської ядерної програми, а також економічними наслідками потенційної безпекової кризи біля власних кордонів.

Кім Чен Ин навчився використовувати ці розбіжності на свою користь. Поглиблюючи співпрацю з Москвою і водночас підтримуючи відносини з Пекіном, він значно розширив простір для зовнішньополітичного маневру. Пхеньян дедалі менше виглядає об’єктом суперництва великих держав і дедалі більше — його бенефіціаром.

Зміни помітні і в підході Китаю до денуклеаризації Корейського півострова. Китайські посадовці стали значно рідше публічно порушувати тему північнокорейської ядерної програми, а із заяв за підсумками останніх зустрічей Сі Цзіньпіна та Кім Чен Ина зникли формулювання, які ще донедавна були невід’ємною частиною офіційної риторики. Схоже, у Пекіні дійшли висновку, що ядерний статус Північної Кореї — це реальність, з якою доведеться рахуватися, а не проблема, яку можна усунути.

Для Кім Чен Ина це є вагомою стратегічною перемогою. Ядерний арсенал Північної Кореї, який колись був однією з головних причин її міжнародної ізоляції, сьогодні став одним із ключових джерел її геополітичної ваги. У поєднанні зі зростаючим значенням КНДР для Росії це перетворило країну з молодшого партнера на значно більш самостійного гравця, здатного маневрувати між більшими державами.

Тож візит Сі — це значно більше, ніж чергова демонстрація соціалістичної солідарності. Він свідчить про зміни в регіональному балансі сил, за яких Північна Корея має більше простору для самостійних дій, ніж будь-коли за останні десятиліття. Найпоказовіше те, що, хоча Китай і досі зберігає вплив на КНДР, тепер йому доводиться за цей вплив конкурувати.

У новому трикутнику Пекін–Москва–Пхеньян Північна Корея вже не обмежується роллю молодшого партнера. Скориставшись можливостями, які відкрили російське вторгнення в Україну та загострення суперництва між провідними світовими державами, Кім Чен Ин зумів перетворити стратегічну залежність на інструмент стратегічного впливу.

У результаті на Корейському півострові сформувався новий баланс сил: економічна вага Китаю залишається величезною, але його політичний вплив уже не є беззаперечним.