Те, що відбувається на дорогах до Криму, наочно демонструє оборонну дилему Росії. Спалені вантажівки, покинуті колони техніки та комплекси ППО, що потрапили під удар під час транспортування, свідчать про те, що українська дронова війна проникає все глибше в логістичні артерії, які забезпечують російську окупацію півострова.
Нещодавно українські дрони також зірвали звичний перебіг Петербурзького міжнародного економічного форуму Владіміра Путіна. Влада вимкнула мобільний інтернет, а аеропорт тимчасово призупинив роботу. Навряд чи саме таку картинку Кремль хотів показати потенційним інвесторам, особливо після того, як через загрозу дронів у травні Москві довелося провести парад у значно скромнішому форматі.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Ленінградська та Московська області густо населені й мають критичне значення для російської воєнної машини», — заявив депутат Європейського парламенту Крістіан Тергеш. «Україна успішно веде проти них класичну економічну та психологічну війну».
Російські війська залишили Кінбурнську косу через зрив логістики — АТЕШ
Незручна для Кремля ситуація торкнулася й Балтійського флоту. Українські дрони атакували військово-морську базу в Кронштадті поблизу Санкт-Петербурга та завдали удару по корвету «Бойкий», який перебував у сухому доці. Це продемонструвало, що навіть північні морські бази Росії більше не є недосяжними для українських ударів.
Проблеми російської ППО охоплюють усе нові регіони країни. За повідомленнями, Кремль створив новий вертолітний полк Ка-29 для захисту Північного флоту від українських дронів у районі Кольського півострова — приблизно за 2 500 кілометрів від України.
Спочатку українська «стіна дронів» мала стримувати російські штурми. Однак з часом її роль суттєво розширилася. З розвитком ударних спроможностей середньої дальності Україна все частіше атакує не лише логістичні маршрути поблизу фронту, а й саму російську систему ППО.
Ситуація змінюється швидко
Це не та війна, на яку Москва розраховувала на початку повномасштабного вторгнення — і навіть не та, яку вона бачила ще рік тому. У війні дронів усе змінюється дуже швидко.
«Українська територія має бути звільнена від російських військ, — написали у Першому корпусі “Азов”. — Найнадійніший шлях до цього — перенести “санітарну зону” ближче до території Росії та окупованого Криму».
Мета ніколи не полягала в тому, щоб кожен дрон досягав цілі. Завдання полягало у виснаженні системи: змусити її постійно працювати, виявити позиції радарів, виснажити запаси ракет-перехоплювачів, створити прогалини в обороні та поступово розширювати їх.
У березневому звіті 2026 року команда аналітиків Tochnyi, яка працює з відкритими джерелами, задокументувала сотні українських ударів по російських системах ППО та інших системах обмеження доступу й маневру (A2/AD) менш ніж за рік. Головним завданням Києва, на думку авторів звіту, є систематичне послаблення перевантаженої російської системи ППО.
Це вже дає Україні нові можливості. Військовий OSINT-аналітик Якуб Яновський зазначив, що придушення та знищення російських засобів ППО дало Україні змогу завдавати ударів по цілях, які ці системи мали захищати, зокрема по авіабазах, ракетних установках та інших об’єктах військової інфраструктури.
У травневому звіті Tochnyi за 2026 рік описано трьохетапне руйнування російської логістики: у 2022 році системи HIMARS змусили росіян розосереджувати склади, FPV-дрони розширили зону ураження приблизно до 35 кілометрів, а тепер безпілотники середньої дальності завдають ударів по колонах на відстані до 150 кілометрів від лінії фронту. Лише у травні аналітики Tochnyi зафіксували 130 геолокованих ударів по російських логістичних колонах.
Голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан заявив, що українська кампанія ударів середньої дальності може безпосередньо впливати й на російські підрозділи безпілотників на фронті, порушуючи постачання дронів, боєприпасів та іншого обладнання.
За його словами, удари по прифронтових складах озброєнь здатні знизити як інтенсивність, так і ефективність російських дронових операцій, зокрема потенційно обмежити майбутні запуски ударних безпілотників типу Shahed з окупованих територій. Якщо така кампанія триватиме, вона не лише послаблюватиме російські безпілотні підрозділи, а й підриватиме боєздатність російських сил на передовій у ширшому сенсі, вважає Кузан.
Росія переходить у режим паніки
Російські воєнні блогери тепер стверджують, що колонам потрібне власне мобільне прикриття з радарами, засобами радіоелектронної боротьби, зенітними установками та дронами-перехоплювачами. Причина в тому, що через українські ударні дрони Росії дедалі важче забезпечувати постійне прикриття окупованих територій засобами ППО.
Навантаження на систему ППО відчувається по всій Росії. «Рыбарь» — російський Telegram-канал із понад 1,5 мільйона підписників — попередив, що Україна систематично виснажує російську протиповітряну оборону. На думку авторів каналу, метою могло бути не лише створення загрози для параду, а й спроба змусити Москву перекинути більше систем ППО до столиці.
Українські дрони все частіше прориваються навіть крізь потужну систему ППО, яка прикриває Москву.
Росія роками вдосконалювала тактику застосування ударних безпілотників проти України. Вона наростила виробництво дронів типу Shahed і тероризувала українські міста нічними хвилями атак. Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у травні застерігав, що «сучасна війна вже інша, а отже передбачити її результати просто неможливо».
Поки Москва робила ставку на наступальні спроможності, Україна була змушена шукати нові способи захисту. Так поступово сформувалася багаторівнева система протидії безпілотникам, яка згодом сама перетворилася на потужний інструмент наступу. Росія ж, навпаки, значно менше уваги приділяла дешевим засобам перехоплення дронів і продовжувала покладатися переважно на дорогі зенітні ракети. Водночас російські воєнні блогери дедалі частіше попереджають, що їхні запаси вичерпуються.
Нова установка ЗАК-30 «Цитадель» від «Ростеху» — 30-мм антидронова турель із боєприпасами повітряного підриву — свідчить про те, що Москва тепер шукає дешевші способи боротьби з малими безпілотниками. Втім, через обмежену дальність дії вона радше придатна для захисту окремих об’єктів, ніж для розв’язання системних проблем російської ППО.
«З огляду на скорочення запасів цих дорогих засобів Росія фактично не має іншого вибору, окрім як розробляти нові перехоплювачі та якомога швидше ставити їх на озброєння», — зазначив OSINT-аналітик Рой Ґардінер.
За його словами, потреба в цьому лише зростає, оскільки Україна нарощує масштаби та ефективність далекобійних ударів.
За даними Financial Times, Міністерство оборони України повідомило, що за перші чотири місяці 2026 року виробництво розвідувальних безпілотників зросло на 441% порівняно з усім 2025 роком. Випуск ударних дронів середньої дальності за той самий період збільшився на 312%.
На думку Ґардінера, ще одним викликом для російської оборони стало нещодавнє збільшення бойового навантаження українських безпілотників FP-2 середньої дальності до 200 кілограмів. За таких характеристик цей дрон уже наближається за можливостями до недорогої крилатої ракети — він здатний завдавати серйозних ударів по добре захищених об’єктах, але коштує значно менше.
Україна створила мережу акустичного виявлення безпілотників на основі мікрофонів зі штучним інтелектом. Вона дає змогу відстежувати дрони та спрямовувати мобільні вогневі групи на маршрути їхнього польоту. Росія нічого подібного не створила.
На окупованій частині Запорізької області призначена Росією влада, за повідомленнями, послабила обмеження на використання Telegram після скарг на неефективність альтернативних систем оповіщення. Російські воєнні блогери також стверджували, що ці обмеження заважали роботі мобільних підрозділів ППО.
Росія й надалі значною мірою покладається на дорогі ракети-перехоплювачі та засоби радіоелектронної боротьби, ефективність яких знижується проти безпілотників, оснащених системами наведення на базі штучного інтелекту та супутниковим зв’язком Starlink.
Серйозною проблемою залишається й економіка дронової війни. Вартість українського далекобійного безпілотника може становити десятки тисяч доларів, тоді як ракета-перехоплювач комплексу «Тор» коштує більш ніж у десять разів дорожче.
Водночас з’являється все більше ознак напруження всередині самих російських підрозділів ППО: порожні пускові установки, ракети старих зразків, зняті зі зберігання, а також імпровізовані системи на основі модифікованих ракет класу «повітря — повітря». «Просто взяти й створити з повітря десятки тисяч ракет для “Панцира” фізично неможливо», — написав «Рыбарь».
Командувач Сил безпілотних систем України Роберт Бровді заявив, що Росія дедалі частіше використовує радянські системи ППО та радари, розроблені ще у 1960-х роках. За його словами, від початку 2026 року українські військові знищили 134 російські системи протиповітряної оборони, що відкрило нові можливості для ударів углиб території противника.
Один із росіян у соцмережах закликав водіїв не пересуватися вночі поблизу окупованого Маріуполя, попереджаючи, що українські дрони все частіше полюють на логістичний транспорт на дорогах. Поблизу Бердянська накопичується все більше спаленої техніки.
Російський воєнний блогер Fighterbomber заявив, що дефіцит пального в Криму є наслідком низки логістичних проблем, які накопичуються одна за одною. Серед них — обмеження на залізничні перевезення, зменшення пропускної спроможності поромних переправ, нестача водіїв, а також регулярні українські удари по паливних сховищах і маршрутах постачання пального.
Водночас усе більше невдоволення спрямовується не на Україну, а на російське військове керівництво. Російські воєнні блогери відкрито критикують командування, запитуючи, чому належний захист від безпілотників для критично важливої інфраструктури та логістичних маршрутів не був створений задовго до того, як Україна почала завдавати ударів глибоко в тилу на окупованих територіях.
Дмитро Жмайло, співзасновник і заступник голови Українського центру безпеки та співпраці (USCC), вважає, що українські дрони та ракети вже створюють передумови для ширшого стратегічного ефекту, послаблюючи економічний і військовий потенціал Росії.
За його словами, мета полягає в тому, щоб посилити тиск на Москву й змусити Кремль перейти до справжніх переговорів.
Росія зберігає значний військовий потенціал
Попри все, Росія й далі має значну перевагу в живій силі, промислових потужностях і виробництві ракет. Україна не стоїть на порозі військової перемоги. Однак припущення, що Росія здатна безкінечно захищати свою величезну територію від дедалі складнішої та ефективнішої української дронової кампанії, вже не виглядає таким беззаперечним.
Тепер Москві доведеться серйозно вкладатися у розвиток програм із перехоплення безпілотників. За словами Дмитра Путяти, колишнього оператора дронів 20-ї бригади безпілотних систем, Росія почала створювати систему перехоплення «дрон проти дрона» лише у другій половині 2025 року. Україна ж розвиває такі спроможності вже багато років.
Для розв’язання цієї проблеми Москва залучає свої елітні безпілотні підрозділи. Центр «Рубікон» і 50-та бригада безпілотних систем «Варяг» нині беруть участь у захисті повітряного простору Росії та окупованих територій від українських ударів середньої дальності.
Інженер організації Technology United for Ukraine Гайнер Філіпп вважає, що наступним фактором змін може стати швидкість. Українські безпілотники поки що залишаються відносно повільними, а навіть крилаті ракети легше відстежувати, ніж швидкісніші засоби ураження. Проте, якщо Україна почне масово застосовувати системи FP-7 і FP-9 із більшою бойовою частиною та значно вищою швидкістю, Росії буде складно перехоплювати більшість із них. Це змусить ще далі відсувати від фронту авіацію та логістичну інфраструктуру.
Проблема Росії не в тому, що захистити Москву від відносно повільних дронів неможливо. Проблема в тому, що Москва надто довго недостатньо інвестувала в дешеві системи перехоплення.
Виступаючи на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, Владімір Путін визнав, що російська система ППО потребує вдосконалення.
«У Росії є система протиповітряної оборони. Так, її потрібно вдосконалювати. Так, її потрібно зміцнювати, і ми це зробимо», — заявив він.
Після цього Путін порівняв становище Росії з Україною, стверджуючи, що Київ не має аналогічної загальнонаціональної системи.
Президент Defense Tech for Ukraine Джонатан Ліпперт вважає, що Росія, ймовірно, розгорне навколо столиці більше мобільних груп перехоплення. Однак створення такої мережі потребуватиме місяців і навряд чи швидко знизить ефективність українських далекобійних ударів.
Проблема полягає не лише в технічних можливостях. Російський розробник безпілотників Алєксєй Чадаєв стверджує, що швидко реагувати заважає й бюрократія. За його словами, мобільні вогневі групи можуть бути притягнуті до відповідальності, якщо збитий дрон впаде на цивільний об’єкт. Через це їхні бійці можуть вагатися з рішенням про перехоплення цілі.
Упродовж багатьох років Росія розглядала безпілотники передусім як наступальну зброю. Тепер Москва виявляє, що захищати величезну країну від дешевих безпілотників може бути складніше, ніж тероризувати ними сусідню державу.
Образ сили, який Кремль будував роками, ґрунтувався на контролі — над територією, ескалацією та небом. Українська дронова кампанія підточує всі три ці опори.
