Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян зміг утримати владу, однак результати виборів, які залишили йому лише мінімальний простір для маневру, можуть на невизначений час загальмувати мирний процес на Південному Кавказі.
Згідно з офіційними результатами Центральної виборчої комісії, партія Пашиняна «Громадянський договір» набрала 49,81% голосів. Цього достатньо для формування уряду та збереження посади прем’єр-міністра, однак цього критично недостатньо для отримання конституційної більшості, необхідної для зміни політичного та геополітичного курсу Вірменії.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Результати виборів також закріпили позиції впливового опозиційного блоку, який підтримує Москва, у новому складі парламенту. Партія «Сильна Вірменія», яку очолює проросійський олігарх Самвел Карапетян, отримала 23,29% голосів і, за прогнозами, матиме 29 мандатів. Політична сила колишнього президента Роберта Кочаряна набрала близько 10% голосів, що може забезпечити їй приблизно 12 місць у парламенті.
Разом ця жорстко налаштована опозиція матиме достатньо впливу, щоб блокувати ключові правові та інституційні зміни в Єревані.
Конституційний глухий кут
В інтерв’ю Kyiv Post політичний аналітик і експерт із врегулювання конфліктів Аріф Юнус пояснив, чому політичне виживання Пашиняна не означає автоматичного дипломатичного прориву у відносинах з Азербайджаном.
Протягом усієї виборчої кампанії Пашинян позиціонував ці вибори як доленосний вибір зовнішньополітичного курсу країни.
«Він постійно говорив виборцям, що голос за нього — це голос за мир, а голос за його опонентів — це голос за війну», — зазначив Юнус.
Втім, головна умова Баку для підписання всеосяжного мирного договору залишається незмінною: Вірменія має внести зміни до своєї Конституції. Азербайджан заперечує проти преамбули Конституції Вірменії, де згадується декларація про об’єднання Вірменської РСР і Нагірного Карабаху, ухвалена у 1989 році.
«Щоб вилучити цей текст, потрібен конституційний референдум, — пояснив Юнус. — Але щоб пропозиція про проведення референдуму взагалі пройшла через парламент і була винесена на голосування громадян, Пашиняну потрібна більшість у дві третини голосів. Такої підтримки в нього просто немає.
Маючи близько 50% місць у парламенті, прем’єр-міністр опинився в законодавчому глухому куті. Опозиція, яка орієнтується на Кремль і контролює понад 40 мандатів, фактично отримала право вето на конституційні зміни, яких вимагає Баку».
Тиск Кремля
Конституційний глухий кут навколо мирної угоди з Азербайджаном додатково ускладнюється дедалі більшим тиском з боку Москви.
Кремль наполягає на тому, щоб Єреван провів окремий референдум щодо свого геополітичного курсу: або підтвердив прихильність до очолюваного Росією Євразійського економічного союзу (ЄАЕС), або офіційно обрав шлях інтеграції до Європейського Союзу.
Оскільки вірменська судова система зберігає певний рівень незалежності, Пашинян не може просто обійти правові процедури своїм рішенням.
Аріф Юнус не виключає, що прем’єр-міністр може ініціювати цільові антикорупційні та кримінальні розслідування щодо ключових представників проросійської опозиції, яких він називає «людьми Путіна». На його думку, такий тиск через правові механізми потенційно міг би допомогти Пашиняну розколоти опозиційний блок і заручитися голосами, необхідними для виходу із законодавчого глухого кута.
Стратегічне мовчання Алієва
Попри хвилю міжнародної підтримки на адресу Пашиняна в понеділок, мовчання двох столиць — Москви та Баку — привернуло особливу увагу.Кремль на чолі з Владіміром Путіним демонстративно утримався від будь-яких привітань на адресу переобраного прем’єр-міністра. Натомість речниця МЗС Росії Марія Захарова виступила з різкою критикою, заявивши, що вибори відбувалися в умовах політичних репресій.
Президент Азербайджану Ільхам Алієв також не поспішав публічно вітати Пашиняна з перемогою.Зі стратегічної точки зору збереження Пашиняном влади є найбільш вигідним для Баку результатом виборів. Перемога реваншистських політиків, таких як колишній президент Роберт Кочарян або проросійський мільярдер Самвел Карапетян, який стрімко увірвався в політику, найімовірніше, поставила б під загрозу крихку архітектуру миру в регіоні.Пашинян залишається першим вірменським лідером, який відкрито визнав територіальну цілісність Азербайджану.
Втім, Алієв зберігає мовчання. На думку Юнуса, небажання Баку реагувати пов’язане з позицією Кремля. Замість того щоб самостійно налагоджувати діалог із переобраним прем’єр-міністром для завершення роботи над історичним мирним договором, Алієв, схоже, очікує, якою буде реакція Путіна.
Анатомія нової опозиції
Результати виборів не послабили важелі російського впливу на Єреван. Хоча загальна кількість проросійських депутатів у Національних зборах зросла, баланс сил усередині цього табору змістився від старих політичних гравців до нових, економічно впливових фігур.
Ключовим елементом цієї стратегії стало стрімке політичне сходження Самвела Карапетяна — олігарха-мільярдера, який прийшов у вірменську політику з бізнесових кіл російської еліти.
Не маючи політичного досвіду, Карапетян позиціонував себе як незалежного лідера вірменської діаспори, здатного запропонувати країні нове бачення. На практиці ж його цілеспрямована кампанія змогла перетягнути на свій бік значну частину прихильників Кочаряна, відтіснивши колишнього президента з позиції головного опонента влади.
Відсутність консолідації між проросійськими силами напередодні виборів могла бути свідомим задумом Москви. Замість того щоб робити ставку на єдиний монолітний проросійський блок, Кремль забезпечив присутність у вірменському парламенті кількох окремих політичних сил, орієнтованих на Росію. Це створює гнучкий механізм парламентського блокування: за потреби ці сили можуть координувати свої дії, щоб ветувати конституційні зміни або спільно протидіяти прозахідному курсу Пашиняна.
