Захисники України (10) – Зведення з фронту

Кількасот метрів лісопосадки

Командир “Максон”: “Ми мусимо йти повільно. Так загине менше наших”.

Минулого тижня бійці підрозділу “Аеророзвідка” окремого загону Сил спеціальних операцій “Азов” (Азов ССО) намагалися розвідати, що саме знаходилось у лісосмузі приблизно за вісімсот метрів південніше від головної лінії оборони полку, у так званій “нейтральній зоні”.

У лісопосадці завширшки 10-20 метрів – переважно  дерева листяних порід зі щільною кроною й густим підліском. Як і більшість лісосмуг на півдні Запорізької області, вона розмежовує сільськогосподарські поля. Ця лісосмуга йде вздовж поля пшениці висотою до колін.

За даними розвідки полку “Азов”, ще в травні в цій лісосмузі були позиції батальйону територіальної оборони, який змушений був відійти. Ймовірно, там залишилось кілька тіл загиблих “тероборонівців”.

Бійці загону зайшли в цю зону в червні, вкопали в землю кулемети і встановили точку наведення мінометів, після чого жоден росіянин до українських позицій не наближався.

Як і будь-який піхотний підрозділ, “Азов” робив вилазки, тримаючи в напрузі росіян і шукаючи шляхи просування на південь. У новинях вже кілька днів повідомляли про просування ЗСУ до Херсону, що не так далеко звідси.

Найкращим шляхом, яким піхота “Азову” могла пробратися на південь, була лісосмуга. Десь там мали були й росіяни.

Як пізніше пояснив Kyiv Post командир 3-ї роти (киянин із позивним “Максон”), саме тому одного червневого дня, близько 3 години ранку, піший патруль “Азову” вийшов у “сіру зону”. Їхнім завданням було розвідати, наскільки безпечно йти на південь цією лісосмугою.

На відео з дрона було видно, як у передсвітанковій пітьмі шість озброєних і легко споряджених бійців “Азову” зникають у лісосмузі. Час від часу в кадрі з’являвся другий дрон – розвідка “Азову” під час патрулювання намагається для підстрахування тримати в повітрі два безпілотники, але бійці швидко зникли за густими деревами і підліском.

Як виявилося, густі крони дерев приховували не лише піхоту “Азову”. Патруль потрапив у засідку, одного бійця було важко поранено. Його евакуювали товариші, розвідники відступили, і тепер командир “Максон” і його 3-я рота мали трохи чіткіше уявлення про те, де саме розмістилися росіяни.

У бойових підрозділах країн НАТО існує свій “мікроменеджмент” для наземного патруля, який потрапляє в засідку й зазнає втрат.

Упродовж наступних кількох днів після події у збройних силах західних країн, які так багаті на штабних офіцерів та досконалі внутрішні комунікації, розвідники, що вижили в несподіваній перестрілці, можуть легко, або й неминуче стати об’єктом інформаційних запитів. Пишуться рапорти і пояснення, приїжджають полковники і навіть генерали, щоб “з’ясувати факти” і довести, що помилка сталася на локальному рівні, а не десь у ланцюзі командування.

Але в “Олександрівці”, прифронтовому селі на Запоріжжі [див. примітку в кінці], так не сталося. Трохи дивно, але керівництво ЗСУ лишило розвідгрупу “Азова” в спокої.

У деяких будинках і досі живуть люди, але в селі немає ні води, ні струму, а мобільний зв’язок, м’яко кажучи, залишає бажати кращого.

Проте Азов ССО воює вже три місяці, тому крім смартфонів “азовці” мають ще й генератори, подаровані українськими волонтерами, й одну із супутникових систем Starlink, подарованих Україні власником компанії Tesla Ілоном Маском.

Після пішого патрулювання, ближче до опівдня, командир “Максон” і кілька розвідників “Аеророзвідки” зібралися біля екрана комп’ютера в покинутому будинку в центрі Олександрівки. Переглядаючи кадри з дрона, з допомогою цифрових карт і GPS вони вираховували точне місце розташування росіян у лісосмузі.

Азовці їли шматочки грейпфрута і картопляні чіпси, пили воду з пляшок і домашній компот. Вогнева позиція мала бути десь неподалік від місця засідки.

За кілька метрів від неї дрон бачив черевик, але було незрозуміло, чи він був на нозі. Було видно нещодавно скопану землю, і щось схоже на залишки російського армійського пайка та слід. У лісосмузі нічого не рухалось, але було зрозуміло, що там хтось був.

Наступного ранку, після пішого патрулювання четверо аеророзвідників,  командир роти та його водій сіли в два злегка пошарпані позашляховики, один із яких був із польськими номерами, проїхали кілька кілометрів і далі пішли пішки. У них було багато речей: бронежилети, каски, два дешеві китайські квадрокоптера, батареї для них, протитанкові ракети, вода, автомати, радіоприймачі, комп’ютерні планшети та рюкзак із Starlink.

Приблизно за годину вони вийшли на передові українські позиції. Російські були за 800 метрів – можливо, заблизько, щоби почуватися спокійно, але на більшій відстані китайські дрони не діють.

Більший квадрокоптер зазвичай літав над лісосмугою на відстані 50–100 метрів, зависаючи в тих місцях, де оператор помічав щось, що хотів збільшити.

Менший дрон у руках найкращого пілота батальйону з позивним “Аслан” нагадував бджолу, що літала взад-вперед уздовж лісосмуги, а іноді навіть між гіллям.

Керувати комерційним безпілотником у лісі та ні в що не врізатись — завдання не з легких, а особливо під час війни; але це одна з тих навичок, які “Аеророзвідка” відшліфовувала місяцями.

В арміях НАТО використовують дрони великої дальності з тепловими та інфрачервоними камерами, які набагато краще бачать крізь листя та чагарники. Операторам дронів НАТО не потрібно вміти пілотувати дрон між гілками дерев.

Після години прольотів лісосмугою, з перервами на дію російських радіоперешкод, стало зрозуміло, що в кущах лежать тіла двох бійців ЗСУ. Метрів за сім від трупів було щось схоже на “лисячу нору” – індивідуальний окоп. Сміття та сліди на землі здавалися досить свіжими. Швидше за все, там час від часу влаштовувались росіяни.

Це було потенційною ціллю, тому в хід пішли смартфони та планшети, а два пілоти і командир “Максон” вираховували точні координати бойової позиції.

У якийсь момент бійці зробили знімки на камеру смартфона – це було легше, ніж намагатися переслати інформацію в цифровому вигляді.

В арміях країн НАТО передача даних для коригування вогню відбувається без проблем. Не потрібно робити знімки екрана іншого пристрою, щоб визначити координати.

Пізніше, коли сонце підсушило грязюку на бойових позиціях, з’явилася 60-мм мінометна група “Азову”. Хрестоматійна тактична дія в разі виявлення бойової позиції противника — як в армії НАТО, так і в російській армії —мінометний обстріл: кілька десятків мін протягом дня рано чи пізно знищать ворога.

У ЗСУ “Азов” має ліміт — 10 мінометних обстрілів на день.

Командир “Максон” все одно вирішив стріляти: якщо “Азову” доведеться атакувати позицію пізніше, було б ліпше, якби вона вже була пристріляна. Крім цього, вибухи можуть прорідити крони дерев, і тоді легше буде спостерігати за переміщенням росіян.

Батареї дронів вимкнули, міномет налаштували, дрони знову запустили в повітря, і після п’яти пристрілок (мінометники сказали, що порох старий і не завжди забезпечує рівномірність) 60-мм міномет ударив по російських позиціях.

Кожна серія пострілів приємно відлунювалась у вухах.

Приблизно після восьмої серії з російського боку пролунали три артилерійські постріли — можливо, збіг обставин, а може й відповідь на маленький український міномет. Ударна хвиля прокотилася лісом, але після цього нічого не сталося. Безпілотники знову перевірили: так, частини листя тепер не було, і вести спостереження тепер буде трошки легше. Бойова позиція поруч із двома тілами на той момент зайнята не була.

Командир “Максон” сказав, що дрони продовжать оглядати місцевість, і якщо в найближчі кілька днів усе буде спокійно, то, ймовірно, можна буде спорядити ще один піший патруль.

Але, за його словами, є надія на те, що росіяни повернуться раніше, і тоді артилерія ЗСУ зможе їх вразити.

“Максон” сказав, що може знадобитися тиждень, або навіть більше, пішого патрулювання, контролю через безпілотники, спостереження, очікування та обстрілів, перш ніж Азов ССО зможе завести своїх розвідників приблизно на 800 метрів вглиб лісосмуги, щоби забрати тіла.

ПРИМІТКА: “Олександрівка” — умовна назва, яку використовує Kyiv Post із метою унеможливлення ідентифікації реального прифронтового села на півдні Запорізької області. Село використовується як база для розвідувальних підрозділів окремого загону спеціального призначення “Азов” (ОЗСП “Азов”). Двоє репортерів Kyiv Post були на місці події і три дні були прикріплені до ОЗСП “Азов”.