39 років тому сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа. Та мало хто знає, що Чорнобиль і Прип’ять – не єдині закинуті міста-атомники в Україні. Насправді, за задумами радянських керівників, Україна мала стати по-справжньому ядерною країною, центром радянської ядерної програми.
На перший погляд, прямо зараз ми крокуємо мертвими вулицями Прип’яті.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Але ні – це Орбіта – місто, яке будували в середині 1980-х років прямо в центрі України, на березі Кременчуцького водосховища. В ньому мали жити десятки тисяч людей, і воно мало грати роль ще однієї Прип’яті – його мешканці мали працювали на ось такій атомній електростанції з чотирма реакторами, як і ЧАЕС.
Під час нічної атаки на Київ росіяни поцілили по фармзаводу «Дарниця»
Будівництво було колосальним. Встигли збудувати величезний бетонний промисловий майданчик площею кілька квадратних кілометрів, вентиляційну трубу та навіть основу для двох реакторів.
Збудували й кілька будинків з малогабаритними квартирами, куди заселилися сотні щасливих будівничих майбутнього. Та воно не настало. Після катастрофи на ЧАЕС проєкт згорнули. Люди, які опинилися без роботи в багатоповерхівках посеред лісу, почали виїжджати, а Орбіта перетворилася на мертве місто. Погляньмо, що від нього залишилося.
Будинки для будівничих майбутньої АЕС були типові, з однокімнатними квартирами і мінімальним ремонтом. Незважаючи на це, люди хотіли тут жити – професія атомника була шанована, а місце життя – дуже приємним.
За 40 років, що минули відтоді, більшість квартир вже повністю зруйновані. Причина – ця територія не забруднена радіацією, як у Чорнобилі, і доступ сюди відкритий. У тому числі, на жаль, і для мародерів.
Втім, тут залишилося дуже багато артефактів. У деяких квартирах це дуже цікаві шпалери. Іноді вони виглядають комфортно і досі нагадають про родинне тепло.
І навіть шпалери з примітивною і наївною, але такою незвичною пост-радянською еротикою.
Залишилося багато артефактів, що нагадують про 80-ті й навіть 90-ті.
Але багато речей вказують на те, що люди жили тут, в окремих квартирах, аж до кінця 1990-х., поки будинки не покинули останні мешканці.
Але, не лише це. Крім усього іншого, тут було побудовано дуже багато соціальної інфраструктури – наприклад, ось цей ресторан, де на другому поверсі збереглася плитка з черепашника – коштовного облицювального каменю в пізньому СРСР. Або ось цей «універмаг», від якого лишилися красиві мозаїки.
Звісно, люди не пішли з Орбіти в нікуди. Недалеко, буквально за кілька кілометрів від закинутого міста, в сусідньому селі збудували дві п’ятиповерхівки, куди частково переселилися люди з 9-поверхівок Орбіти.
Вони не бажають спілкуватися, бо їхні мрії, пов’язані з будівництвом АЕС, так і не здійснилися.
Ті, хто лишаються, намагаються доглядати простір, але більшість людей виїжджає вже й звідси. Про це свідчать оголошення про продаж квартир прямо на вікнах.
Орбіта стала ще одним містом, мрія про яке так і не здійснилася.
