Коли цього літа Рон Марк приїхав в Україну, Київ саме атакували 550 дронів. Але він не ховався. Колишній міністр оборони Нової Зеландії і нинішній мер міста Картертон був там, де обіцяв, серед людей, на передовій, виконуючи обіцянку, яку дав ще у 2022 році, коли Росія почала повномасштабне вторгнення.
Присутність Марка в Україні неофіційна. Він не з урядової делегації. Ця поїздка, як і попередні, цілком приватна і за власні кошти. Вона навіть суперечить офіційній позиції уряду Нової Зеландії, який досі забороняє своїм громадянам їздити до України. Але для Рона Марка відповідь проста.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Що я тут роблю? Просто тримаю слово, приїхати в Україну і показати підтримку особисто, на місці
Його історія з цією війною почалася з телефонного дзвінка. У березні 2022 року пастор Овен Помана з організації Humanity Ukraine NZ подзвонив йому з України. Разом із британською благодійною мережею Great Commission Society, вони доставляли їжу і ліки, евакуювали жінок, дітей і старших із зон обстрілів. Але їм катастрофічно не вистачало транспорту, шукали 10 автобусів для евакуації з оточеного Маріуполя.
Мінськ кличе українців по гриби: Сибіга відреагував на ноту Білорусі та оцінив загрозу
Марк одразу включився. Зв’язався з українськими дипломатами у Веллінгтоні і Сінгапурі, говорив із парламентарями Нової Зеландії, України та Румунії, звертався до бізнесменів, але автобуси так і не знайшли.
Я не зміг їм допомогти, каже він. Це мене дуже зачепило. Тож я вирішив поїхати в Україну сам і побачити все на власні очі
З 8 по 19 травня 2022 року він приєднався до гуманітарної місії, їхав через Дунаївці, Харків, Чернігів, Дніпро, Київ. Допомагав розвантажувати вантажівки, ночував у церквах, розмовляв з біженцями, молився з місцевими пасторами. І всюди бачив одне.
Я не побачив жодного працівника ООН, жодного намету Червоного Хреста. Ніхто не працював всередині України. Усі міжнародні організації діяли лише за кордоном
Повернувшись додому, він став голосом України в новозеландських медіа. А в липні знову приїхав в Україну як офіційний посол GCS, зустрічався з військовими, посадовцями, підписував меморандум про співпрацю між GCS та урядом України.
Від початку війни десятки новозеландців приїхали в Україну, незважаючи на заборону уряду. Хтось мав бойовий досвід, хтось ні. Хтось залишився, хтось загинув.
Для багатьох Марк став важливим зв’язковим.
Деяких я зустрів тут, в Україні. Інших мені передали батьки, які не знали, до кого звертатися. Хтось сам подзвонив. Декого ми просто знаходили на фронті. Більшість закохуються в Україну. Для багатьох це поїздка в один кінець
Його підтримка неофіційна, але життєво важлива, дзвінки, переписки, відеозв’язок, моральна підтримка.
Зазвичай з першої до третьої ночі, три-чотири рази на тиждень, я приймаю дзвінки від солдатів. Просто говоримо, сміємося, іноді плачемо
Їхня країна не підтримує їхню участь у війні. Вони не мають доступу до державної підтримки, ні психологічної, ні медичної. Дехто вже загинув. І мені доводиться спілкуватися з родинами, допомагати з похоронами, працювати з медіа
Цього літа Рон Марк знову приїхав до України, не з GCS, не з офіційною делегацією. Взяв відпустку, щоб виконати свою обіцянку.
Він відвідав реабілітаційний центр Way to Health у Дніпрі, поспілкувався з командою Superhumans Ukraine, зустрівся з новозеландськими лікарями, які рятують життя військовим на передовій, докторкою Дженні Б, колишньою бойовою медикинею, і доктором Ніколасом Самуелсом, хірургом.
Особливо зворушливою була зустріч із молоддю з New Generation Church, яка доставляла гуманітарну допомогу на фронт, евакуювала людей і зазнала втрат.
Вони втратили чотири-п’ять мікроавтобусів. Семеро молодих загинули або були поранені. Але вони продовжують працювати
Рон Марк за свою кар’єру встиг побувати десантником в Омані, міністром оборони, парламентським лідером і мером. Він реформував систему підтримки ветеранів у Новій Зеландії і отримав нагороди від Оману, ООН і Нової Зеландії. Він нащадок дев’яти маорійських племен, вихований у прийомних сім’ях, колишній воїн, що став політиком.
І зараз, на восьмому десятку життя, він знову на передовій, без зброї, але з досвідом, репутацією і голосом, якому довіряють.
Це не про славу і не про політику. Це про те, що робиш, коли не можеш спокійно дивитися на несправедливість
У часи, коли дипломатія мовчить, а міжнародні організації діють повільно, такі люди, як Рон Марк, стають моральним орієнтиром.
Для мене це вже не просто війна. Це спільна боротьба разом з тими, кого вважаю друзями. Я тут, бо не можу бути ніде більше
