Президент США Дональд Трамп має намір зустрітися зі своїм російським колегою Владіміром Путіним на Алясці в п’ятницю. Саміт, який Білий дім позиціонує як вирішальний крок до закінчення війни в Україні, викликає глибоку підозру і занепокоєння по інший бік Атлантики.
Для Європи ставки як ніколи високі: вона побоюється, що її відсунуть на другий план у переговорах, які можуть визначити майбутнє континенту.
Найбільший страх Європи: домовленості без її участі
Страх залишитися поза переговорами є надзвичайно важливим. Як пояснив колишній посол Литви в Росії Ейтвідас Баярунас на прес-брифінгу, організованому в четвер Центром аналізу європейської політики (CEPA), перша реакція Європи на саміт була жахливою.
Європейські лідери стривожені, що США і Росія укладуть угоду, а потім «разом тиснутимуть» на Україну та Європу, щоб вони її прийняли.
Після майже десятирічної перерви урядовці США з’явилися на економічному форумі Росії
Така модель, як стверджував Баярунас у відповідь на запитання Kyiv Post, стала би значною дипломатичною перемогою для Росії, оскільки легітимізувала би Путіна, не вимагаючи від нього жодних реальних поступок.
Саме ця стурбованість, за його словами, спонукала до проведення тристороннього віртуального саміту між Трампом, європейськими лідерами та президентом України Володимиром Зеленським, метою якого було забезпечити, щоб повідомлення Європи були передані безпосередньо президенту США.
Ольга Токарюк – українська журналістка, співробітниця CEPA – назвала саміт на Алясці джерелом «великого занепокоєння в Україні».
За її словами, порушується давній принцип «нічого про Україну без України»: «Виглядає так, що дві великі держави просто вирішують долю України без участі українців».
Питання, що не підлягають обговоренню, та санкції як важелі впливу
Позиція Європи чітка і тверда: обов’язкове припинення вогню, але не за рахунок територіальних поступок або офіційного визнання окупованих територій російськими.
Європейські лідери наголосили на важливості проведення майбутніх переговорів у трансатлантичному форматі, де Україна має бути рівноправним партнером.
Баярунас підкреслив вирішальну роль європейських санкцій у будь-якій потенційній угоді. «Основна частина санкцій покладена на європейську сторону», – зазначив він, наголосивши, що Європа повинна зберегти свій важіль впливу і не бути відстороненою від будь-яких дискусій про їх зняття.
Колишній посол також попередив про сценарій, за якого «американці вестимуть переговори, а європейці платитимуть за відбудову України». Такий результат, на його думку, не буде прийнятним.
Випробування американської прихильності
Позиція США щодо саміту складніша. За словами Джейсона Ізраеля, колишнього співробітника Ради національної безпеки, найкращим результатом для США буде, якщо Путін чітко зрозуміє, що США та їхні союзники віддані довгостроковій перспективі. Найгіршим сценарієм, на думку Ізраеля, буде будь-що, що підриває довіру до цієї прихильності.
Цю стурбованість підсилює висунутий експертами «ймовірний сценарій»: що буде, якщо Трамп укладе невигідну угоду, Україна її відхилить, а США «вмиють руки», як сказав президент США?
Ізраель визнав, що без військової допомоги США «Україні буде дуже важко протистояти цій динаміці», однак вказав на позитивний момент: нещодавня зміна правил НАТО тепер дозволяє враховувати допомогу Україні в оборонних витратах країн-членів, що потенційно полегшить тягар на Європу.
Загальна картина: за межами України
Для Путіна саміт – це не лише Україна. Баярунас вважає, що російський лідер використовує зустріч, щоб продемонструвати образ Росії як рівноправної сили на світовій арені, яка має спільні інтереси в таких сферах, як Арктика та контроль над стратегічними озброєннями.
Баярунас попереджає, що це є частиною ширшої стратегії «стратегічної неоднозначності» та гібридної війни, покликаної послабити рішучість Заходу та посіяти розбрат між США та Європою.
Токарюк поділяє цю думку, стверджуючи, що війна в кінцевому рахунку ведеться не за територію, а за знищення України як «суверенної і незалежної держави».
Наразі перед Європою стоїть питання: чи вистачить її шаленої дипломатії напередодні саміту, щоб забезпечити захист своїх інтересів, і щоб майбутнє континенту не вирішувалося без його ключових лідерів?
