Вже четвертий рік триває повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Українці не просто змогли відбити перший великий наступ. Ми продовжуємо жити та розвиватися на тлі війни на виснаження.
Саме люди, які працюють на фронті та в тилу, займаються волонтерством, витрачають власні сили та кошти для допомоги іншим, стали чи не головним активом нашої країни.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Наші люди на тлі війни розвивають свої бізнеси, створюють нові, генерують нові ідеї, які перетворюються на бренди.
Kyiv Post продовжує цикл розповідей про людей, які щодня не словом, а ділом роблять свій внесок у нашу спільну боротьбу та майбутнє відновлення країни.
Цього разу ми поговорили з Дмитром Шоніним, засновником локального кавового бренду Kava Banda.
Свого часу Дмитро, як і багато українських бізнесменів, став частиною волонтерського руху і зараз продовжує допомагати ЗСУ.
Під час нічної атаки на Київ росіяни поцілили по фармзаводу «Дарниця»
Власне, волонтерство надихнуло його на створення власного кавового бренду, який він розвиває і пише власну історію успіху. Поки що лише у Київській області.
Ми зустрілися з Дмитром, щоб поговорити про каву, бренд і про те, як розвивати успішний бізнес навіть в умовах війни.
КР: Коли Ви переїхали до Києва?
Дмитро Шонін (ДШ): До Києва з міста Щастя (неподалік окупованого вже понад 10 років Луганська – ред.) я переїхав приблизно в 2011-му році. Перед переїздом я залишив свій невеликий бізнес (піцерія та кав’ярня - ДШ) у Луганську.
КР: З чого для Вас почалося «підкорення Києва»?
ДШ: Ну, перший мій «похід на Київ» закінчився відразу після початку. Адже відразу по переїзду я зламав собі ногу, порвав зв’язки, і… Повернувся до Щастя. А от потім, місяців через п’ять, а таки переїхав до Києва й досі тут.
КР: І от вже «другий похід» був вдалим?
ДШ: Починалося все важко. Перші кілька місяців я взагалі жив у друзів, бо не мав чим заплатити за оренду квартири. Потім знайшов першу роботу, змінював компанії, види діяльності.
КР: Коли стало зрозуміло, що назад, до Луганська/Щастя не повернетесь?
ДШ: Річ у тім, що я з самого початку знав, не повернуся туди.
КР: Найбільші виклики у Києві, що найбільше запам’яталося з того часу?
ДШ: Найбільшим викликом стало виживання, а от запам’яталося те, що на роботі відразу було видно, хто місцевий, киянин, а хто «понаїхав».
Відразу скажу, що от «місцеві» не горіли бажанням працювати. Я ж, наприклад, майже завжди працював понаднормово, навіть міг і спати у машині, в якій працював. У мене донька народилася у 2012-му, то треба було «гарувати» (посміхається).
КР: Як Ви прийшли до того, щоб мати бізнес і саме у цій сфері, пов’язаний з кавою?
ДШ: Свого часу я потрапив на роботу в кавову компанію Discaf, яка займається всім, що може бути пов’язане з кавою.
Навчався в Італії, отримав сертифікат SCA (Specialty Coffee Association - підтверджує професійний рівень знань та навичок у сфері спеціальної кави, видається після успішного складання іспитів у межах освітньої програми SCA – ред.).
От в цій компанії я отримав той досвід, який мені потім став у нагоді. Навчився обсмажувати кавові зерна, правильно змішувати сорти, став справжнім баристою сам, а потім і очолив відділ бариста. У цій компанії ми запустили школу бариста, навчали людей: розповідали про каву, звідки вона береться, вчили охочих блендуванню.
КР: Що таке блендування?
ДШ: Блендування – це реально мистецтво. По суті, це вміння так поєднати кілька видів зерен кави, з різних регіонів, різної обробки, в одне. Зробити такий собі коктейль, щоб отримати насправді оригінальний смак і аромат.
КР: Можете сказати, що знаєте про каву все?
ДШ: Однозначно, ні! Я майже 10 років у цій сфері, і все одно дізнаюся щось нове майже щодня.
КР: Ну і, власне, як і з чого почався власний бізнес?
ДШ: Свою першу кав’ярню я відкрив кілька років тому в Києві. Відкривав її для себе. Бо от хотілося мені зранку вийти з квартири, де ми жили тоді, та випити смачної кави. І от моя перша кав’ярня стали для мене живим доказом того, що коли ти людям даєш високу якість, де би ти не відкрився, клієнти в тебе будуть і ти зможеш заробляти.
КР: Тобто?
ДШ: Річ у тім, що першу кав’ярню я відкрив у найгіршому місці в тому районі. Це було підвальне приміщення у недобудованому житловому комплексі, у не дуже «багатому» районі Києва. Здавалося б, що може бути гірше для такого закладу? Але! Цей мій проєкт став успішним, і це дозволило згодом розширитися. І от наразі в мене вже три кав’ярні.
Найголовніше, що я дав людям тоді та даю зараз – це новий рівень смаку та сервісу.
КР: Що ще стало «фішкою»?
ДШ: Десерти! Наші авторські (сертифіковані – ДШ) десерти, які придумує і виготовляє моя дружина. За рахунок того, що ми самі їх виробляємо, ми змогли зробити їх набагато дешевшими відносно конкурентів. І це дало нам оптимальне співвідношення ціна/якість. Ба, навіть не так! У нас насправді якість вища за ціну.
КР: Чого найбільше боялися, коли відкривали перш кав’ярню?
ДШ: Нічого. Серйозно! Взагалі. Бо я її відкривав для себе.
КР: І що було далі?
ДШ: Далі було повномасштабне вторгнення. У мене залишився великий запас кави, яку я викупив у компанії, що стала моїм останнім місцем роботи.
Почав цю каву роздавати військовим. Так для мене почалося волонтерство. Мій брат служить в авіації, тож, насамперед я і мої друзі допомагали саме нашим пілотам.
Ба більше! Те, що моя перша кав’ярня була у підвалі, несподівано стало перевагою. Адже люди забігали туди, як у сховище під час повітряних тривог. Навколо моєї першої кав’ярні почало формуватися невелике, але згуртоване ком’юніті.
І от завдяки цій команді, як ми казали тоді, «наша банда», яка ще й могла допомагати військовим льотчикам, у мене виникла ідея назви власного бренду – Kava Banda.
КР: І так з’явилася наступна кав’ярня?
ДШ: Саме так. Наступні свої кав’ярні я називав лише Kava Banda.
КР: Як зараз формуєте свою команду, набираєте людей?
ДШ: Спочатку я завжди працював на кожній кав’ярні сам. Бо я розумію, що треба давати людям не тільки смачну якісну каву, і десерти (а в нас вони найкращі, так – посміхається), а й сервіс. Зараз люди йдуть за сервісом, за спілкуванням. Я своїм працівникам завжди кажу, що готувати каву навчити можна кожного, а спілкуватися з людьми, слухати і чути їх – це може на кожен. Тому головний критерій відбору для мене – не лише зовнішність, а й вміння слухати та підтримувати розмову.
КР: І про плани на майбутнє давайте трохи поговоримо…
ДШ: У планах поки що відкриття нової кав’ярні, розвиток того, що є. Ну, і звісно, не забуваю про брата військового, про його побратимів. Адже саме завдяки ним ми тут зараз можемо говорити про плани на майбутнє.
КР: Нова кав’ярня теж буде Kava Banda?
ДШ: Так. Однак це буде Kava Banda у розширеному форматі. У ній будуть не лише кава/десерти/снеки, а й повноцінні сніданки/обіди. Тобто, це буде місце, де можна буде якісно і смачно поїсти, а не просто випити кави та перекусити.
Загалом, у мене є мрія. Зробити місце, куди люди будуть приходити за справжньою, чистою кавою. Якщо хочете, можна сказати true coffee. Тобто, не просто купувати еспресо/американо/капучино, а от прийти і замовити, наприклад, «бразильський еспресо», чи, скажімо, «ефіопський»… Мені дуже хочеться прищепити людям культуру кави. Для себе я вже давно зрозумів, що «істина у каві». І цей мій проєкт буде точно вже не заради заробітку (посміхається).
КР: Що можете порадити тим людям, які хочуть почати власну справу?
ДШ: Філософське питання. І от, що я порадив би. Почніть з того, щоб досконально, до найменших дрібниць, розібратися у сфері, в яку збираєтеся «зайти». Якщо це про каву, то треба багато про неї знати, треба спілкуватися з людьми, які «в темі», треба зрозуміти те ком’юніті, до якого ви долучаєтеся. Ну і не боятися.
Але! Починати бізнес, не розуміючи «бази» – запорука провалу. У такому випадку краще задонатити на ЗСУ ті кошти, що зібрали на стартовий капітал.
Росіяни вдарили балістикою по Києву: виникли пожежі, є постраждалі
