Піхота — основа будь-якого війська в будь-якій війні. Попри активне використання дронів і значну роль далекобійних ракетних ударів та безпілотних систем, саме сухопутні війська визначають лінію фронту — вона проходить там, де стоїть нога піхотинця.
Від розташування піхоти залежить, хто контролює територію. Попри те, що на початку 2022 року піхота відігравала ключову роль у знищенні ворожої техніки — зокрема завдяки використанню комплексів Javelin та NLAW, — тепер вона знищує значно менше ворога, ніж дрони. І хоча ще рік тому піхотинці активно ходили в штурми, нині через постійні загрози з повітря більшість часу вони намагаються не залишати укріплених позицій. Та попри все, піхота лишається головним родом військ у цій війні.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Саме піхота здійснює наступальні дії, утримує позиції та проводить швидкі мобільні просування — як це було рік тому на Курщині.
У прокуратурі назвали версії загибелі командира 154-ї ОМБр Кононнікова
І, звісно, їй необхідно змінюватися під тиском нових обставин війни, щоб зазнавати менших втрат і залишатися ефективною. Про шлях, який пройшла піхота, може розповісти командир підрозділу 41-ї окремої механізованої бригади з позивним «Тімоха», який воює вже десять років.
«Я з 2015 року. Призвався на строкову службу — мені тоді сподобалося: контракт, навчання… І вже десять років служби позаду.
Чому піхота? Бо це цікаво, це щодня нові емоції. Усе дуже залежить від колективу. Хлопці згуртовані — коли здружишся з ними, то вже й не хочеш залишати піхоту», — каже «Тімоха».
41-ша окрема механізована бригада — відносно молода: сформована з різних підрозділів у 2023 році, але вже встигла воювати на ключових напрямках конфлікту, зокрема на території Росії.
«Це браві козаки, які пройшли дуже багато. Були на Курщині, у Суджі, працювали на харківському напрямку — у Вовчанську, в Нью-Йорку», — розповідає командир.
Ми з його підрозділом на полігоні. Незважаючи на великий бойовий досвід, піхота постійно тренується. Наразі бійці переходять від автомата Калашникова до західних зразків — гвинтівок на AR-платформі.
Позивний «Часік», уродженець Донбасу, каже, що війна суттєво змінилася, і навчання паралельно з бойовими діями — абсолютно необхідні.
«Хлопці підвищили свій рівень — і на полігоні, і в бойових діях. Вони стали працювати значно ефективніше. Якщо не буде навчань, у бою буде вкрай важко», — каже «Часік».
«У 2015-му все було чітко — за підручником, який написали ще до 1990-х. Це вже не та війна. Ми відчули це у 2022-му, і стало зрозуміло, що треба змінювати тактику, формат занять і набувати нового досвіду. Безпілотники одночасно й допомагають, й заважають. Сучасному піхотинцю треба дивитися в небо так само пильно, як і на землю — звідти може прилетіти багато «цікавого»…», — додає «Тімоха».
Головне — вміти діяти малими групами, вести вогонь на різній дистанції та швидко відходити з місця «роботи». Тому стрільби відпрацьовують у максимально некомфортних умовах: наприклад, стрільба стоячи з підвісної платформи, яку постійно хитають товариші, щоб ускладнити завдання.
Після цього — зміна позиції і стрільба на іншу дистанцію; потім — залягання, стрільба в інший бік і відхід.
Інструктор «Шамбала» фіксує час – це змагання не лише на влучність, але і на швидкість виконання.
«Супротивник у нас постійно рухається, тому ми відразу даємо вправи для тренування глазоміру: 50, 150 метрів з переходом на 200. Щоб усе відпрацьовувалося — дихання збивається, піднімається пил. Ми робимо це в ігровому форматі, щоб у бійців вироблявся адреналін: оголошуємо переможця, а не просто стріляємо й усе», — розповідає «Шамбала».
Зміна дистанцій стрільби обумовлена тактикою супротивника. Хоча спроби штурмувати позиції на мотоциклах здаються комічними, насправді вони доволі небезпечні: ворог швидко утікає від дронів, долає великі відстані та небезпечно наближається до позицій. Тому діяти треба надзвичайно швидко.
Ще одна особливість — зменшення чисельності груп: перехід від великих з’єднань до менших, мобільніших підрозділів, які важче вразити. Інструктор «Шамбала» каже, що мобільні, але ідеально навчені групи значно ефективніші в сучасній війні, де ротою вже ніхто не ходить.
«Кожна вправа — це ступінь виживання як окремого бійця, так і групи загалом. Мала група може завдати значно більше ураження, ніж ціла рота. У нас принцип підготовки називається «один у полі — воїн». Одна людина з умінням пересування, знанням маскування та ТТХ своєї зброї, здатна читати наміри противника: влучно вразити, відкотитися, знову вразити, знову відкотитися — і так стримувати супротивника мобільною живучою групою», — пояснює «Шамбала».
«Часік» — один із тих, хто вже воював у такий спосіб, зокрема у складі диверсійно-розвідувальної групи на Курщині, в Росії.
«Був на Курщині — ходили з хлопцями розвідати обстановку й натрапили на ворожу диверсійну групу. ДРГ на ДРГ, можна сказати… Вийшли без втрат», — розповідає «Часік».
Не менш важливо й те, що піхота постійно розширюється — тепер це не лише стрільці, а й програмісти, радіотехніки, бойові медики, ремонтники тощо.
Але найголовніше — це моральний дух. Хлопці жартують, підколюють один одного — видно, що це справжня сім’я. Вони кажуть: головне — бути впевненим у тих, хто поруч, і не сумніватися в собі. Саме цього навчають у 41-й окремій механізованій бригаді. Недарма їхній девіз — «Віра сильніша за страх».
«На полі бою зараз потрібно багато імпровізувати. Тож усе, що потрібно, — це залізні нерви, холодна голова — і вперед!» — каже «Тімоха».
«Треба вміти тримати позиції й бути доволі сміливою людиною. Чи варто боятися? Думаю, ні», — додає «Часік».
Відеоверсію репортажу ви можете переглянути тут.
