Зірка бароко Хана Блажикова привезла Києву послання підтримки та надії

Kyiv Post пропонує ексклюзивне інтерв’ю з відомою у світі чеською співачкою.

КР: Хано, ви спеціалізується на інтерпретації барокового, ренесансного та середньовічного репертуару й співаєте по всьому світу.  Ваша кар’єра стрімко розвивається понад 20 років. Чи були ви раніше в Україні?

Хана Блажикова (ХБ): Я ніколи раніше не була в Україні й дуже про це шкодую! Правда в тому, що мене ще не запрошували, а я майже весь час гастролюю й ніколи не подорожую з метою відпочинку. Але в моїй країні українці завжди були присутні, а останнім часом навіть більше, ніж раніше. І мушу сказати, що українці мають чудову репутацію.

КР: Які п’ять слів асоціюються у вас із сучасною Україною?

ХБ: Витривалість. Поп-музика. Вареники. Майдан. Київський фестиваль бароко. (Усміхається.)

КР: На вашу думку, в чому полягає сила мистецтва під час таких катастроф, як війна?

Більше по темі

Під час нічної атаки на Київ росіяни поцілили по фармзаводу «Дарниця»

Війська РФ під час нічного удару по Києву поцілили по території фармацевтичного заводу «Дарниця». На підприємстві обійшлося без жертв, виробництво працює.

ХБ: Я не наївна людина, тому переконана, що роль мистецтва в такі катастрофічні часи дуже обмежена. Мистецтво не виграє війну, не відбудує міста й села. Проте воно може подарувати втіху та відчуття приналежності до цього світу як людська істота. Адже саме мистецтво робить нас людьми, без нього ми лише виживаємо, а не живемо повноцінним життям.

КР: Що спонукає вас, зірку барокового співу, їхати в країну, де вирує жахлива війна? Яку місію ви відчуваєте в цьому контексті?

ХБ: Моя місія не є важливою, насправді вона дуже незначна. Але все ж таки я відчуваю потребу приїхати в Україну на знак солідарності, заспівати кілька найпрекрасніших пісень і хоча б на короткий час об’єднатися з аудиторією в Києві. Війна — найболючіше, що може пережити людина. Саме тому я хотіла включити твори, які відображають не тільки людські страждання, а й незламність духу,  які несуть душевну втіху та радість. До концертної програми невипадково я включила композиції Баха, які несуть нам послання про те, що людська боротьба не марна. Арії Генделя виражають захоплення стійкістю та силою Христа перед обличчям страждань і смерті.

Я переконана, що дуже важливо брати участь у культурному житті України, допомагати йому розвиватися і, наскільки це можливо у нинішніх умовах, процвітати, не піддаватися страху. Зрештою, я за кілька днів повернувся до мирного дому, а мільйони людей, які живуть тут, не мають такої розкоші.

КР: Чехія нас дуже підтримує, і ми, українці, дуже вдячні чехам за це! Як змінилося розуміння війни серед ваших колег і співвітчизників за ці майже чотири роки повномасштабного вторгнення в суверенну державу Східної Європи? Чи відчувається, що ця війна є нашою «спільною» війною?

ХБ: Це теж одна з причин, чому я вирішила приїхати в Україну. Я відчуваю навколо себе war fatigue, так звану  «втому від війни». Вам це може здатися незрозумілим, адже ви живете в епіцентрі війни. Однак існує небезпечна тенденція, коли в сусідніх державах до влади приходять популісти, які применшують важливість допомоги вашій країні. Я категорично проти таких настроїв і хочу про це заявити. Але я також хочу донести думку, що Чехія, як і раніше, твердо на вашому боці і не припинить підтримувати Україну, адже дуже багато людей там відчувають надзвичайну важливість вашої боротьби.

КР: Які ваші очікування від концерту під символічною назвою «Пісні витривалості та втіхи» у Києві в ці воєнні часи?

ХБ: Передусім я би хотіла висловити свою солідарність. Хочу, щоб мій концерт став тією теплою зустріччю, де ми всі разом зможемо замислитися про важливі речі під музику Баха та Генделя та тамувати біль. Більшість арій і хоралів програми можна розглядати як прості пісні, знайомі з дитинства мелодії, які наспівували кожному з нас бабусі. Мрію, щоб хвилини концерту принесли трохи спокою у ваші важкі дні. Я знаю, що це небагато, і мені б дуже хотілося зробити більше!

Концерт Хани Блажикової відбудеться 12 листопада о 18:00 в колонній залі Національної філармонії України за участі Олени Жукової (Україна, клавесин); Юрія Дубинського (Україна, барокова скрипка); Марка Кодла (Велика Британія/Польща, барокова віолончель).