Президент Білорусі Олександр Лукашенко знову заграє із Заходом - натякає на звільнення політв’язнів, говорить про мир із Києвом і демонструє готовність «перезавантажити» відносини. Але багато хто цьому не вірить.
У новому звіті Атлантичної ради (Atlantic Council) «Мінськ у лещатах Москви» ситуація викладена відверто: Білорусь уже не є суверенною державою, що балансує між двома сторонами. Це підконтрольний Росії форпост, лідер якого виживає на розсуд Володимира Путіна.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Це одне з найактуальніших питань у геополітичному просторі», – попередив Брайан Вітмор, старший науковий співробітник Євразійського центру Атлантичної ради. «США послаблюють санкції, і цей процес може повторитися в дуже невдалому ключі», – сказав він на заході Атлантичної ради, присвяченому презентації звіту.
Після майже десятирічної перерви урядовці США з’явилися на економічному форумі Росії
Авторка звіту, білоруська журналістка Ганна Любакова, позбавила всіх ілюзій: «Білорусь поступово поглинається Росією, попри опір народу».
Кінець міфу про незалежність
Протягом багатьох років західні політики коливалися між санкціями та обережним залученням Лукашенка. Особливо під час фази «обмеженої незалежності» 2015-2020 років, коли він приймав мирні переговори і позиціонував себе як неохочий союзник Москви.
Але цю епоху, як стверджує Любакова, завжди неправильно розуміли. Справжній переломний момент настав не в 2020 році, а в 2014-у, коли анексія Криму і війна на Донбасі переконали Лукашенка, що Білорусь «могла стати черговою ціллю».
Його балансування ніколи не стосувалося цінностей – воно стосувалося лише отримання від Москви більших грошей, знижок на енергоносії та важелів впливу.
Ілюзія буферної держави повністю розвалилася після протестів 2020 року. Зневірений та ізольований Лукашенко повністю звернувся до Москви, дозволивши Путіну скористатися нагодою.
Згідно з доповіддю, до листопада 2021 року Білорусь і Росія офіційно схвалили двадцять вісім програм Союзної держави, відновивши плани гармонізації правових систем, уніфікації ринків та узгодження політики в галузі енергетики, фінансів та оподаткування.
Хоча ці інтеграційні заходи подаються як співпраця, вони поступово підривають суверенітет Білорусі. Зокрема через уніфіковану податкову систему з наднаціональним комітетом та розроблену Росією цифрову платформу з централізованим доступом до даних платників податків.
Еліти залишаються лояльними, а інакодумці потрапляють до в’язниці або їх виганяють з країни. «Немає фракцій, немає незалежності. Кожен, хто висловлює незгоду, потрапляє до в’язниці або мусить покинути країну», — наголосила Любакова.
Мета Кремля: захопити режим, а не територію
Агнія Грігас, старший науковий співробітник Євразійського центру Атлантичної ради, описала Білорусь як типовий приклад «реімперіалізації» Росії, але «в набагато більш стислому та прискореному форматі», ніж в Україні чи Грузії.
Коли в 2020 році білоруси вийшли на вулиці, похитнувши основи диктатури, Кремль рішуче втрутився, фактично ставши гарантом виживання Лукашенка. Не було потреби в офіційній анексії – достатньо було лідера, якому не було куди подітися.
З того часу інтеграція прискорилася на всіх фронтах, перетворивши країну на фактичний російський військовий форпост.
За словами аналітика, Білорусь відіграла центральну роль у нападі на Київ у 2022 році, відкривши свій повітряний простір і військову інфраструктуру.
З лютого 2022 року по березень 2023 року з території Білорусі в Україну було випущено понад сімсот ракет.
Тим часом оборонна промисловість Білорусі тихо долучилася до військових дій. Йдеться про ремонт російських танків, модернізацію літаків та постачання оптичних систем для ракет.
Це розгортання тепер є постійним. Договір про гарантії безпеки від грудня 2024 року дозволив постійне розміщення російських баз і військ у Білорусі та офіційно включив країну до стратегії ядерного стримування Росії.
Нова військова доктрина прямо дозволяє розміщення і потенційне використання російської тактичної ядерної зброї на білоруській території. Це дає Москві посилений стратегічний вплив поблизу кордонів НАТО.
Вороже поглинання: економічне підкорення
Останній поворот Лукашенка не ідеологічний, а економічний. За даними звіту, борг Білорусі перед Росією становить майже 8 мільярдів доларів, що робить Мінськ найбільшим боржником Москви, тоді як західні санкції зруйнували традиційні ринки.
Те, що здається економічним відновленням, насправді є майже повною залежністю. До 70% експорту Білорусі зараз йде до Росії, а більше половини прямих іноземних інвестицій надходить зі Сходу.
Ця залежність є стратегічною: щонайменше 287 білоруських державних підприємств виробляють зброю, комплектуючі або боєприпаси для російської військової машини, що робить країну важливим вузлом російського військово-промислового комплексу.
Поглинання також призвело до занепаду колись процвітаючих галузей країни. Індустрія інформаційних технологій, яка була національним успіхом, зазнала руйнівного удару. З 2021 по 2023 рік експорт впав на 45%, а понад 19 тисяч працівників втекли на захід.
«Мирна риторика» Лукашенка — це просто тактичний крок заради грошей, а не совісті.
Культурна гегемонія та червоні лінії
Москва методично намагається переосмислити, що означає бути білорусом. Кремль фінансує новий спільний медіахолдинг «Союзної держави» – з бюджетом в один мільярд російських рублів, який має запрацювати в 2025 році. Це є важливим кроком до інтеграції ЗМІ під керівництвом Москви.
До цього додається різке скорочення викладання білоруської мови (її вивчає менше ніж один з десяти учнів) та тисячі студентських стажувань у російських університетах, що фінансуються Кремлем. Це формує покоління, інтелектуальна лояльність якого спрямована на схід.
Якщо Вашингтон заграє з виваженим залученням, то Брюссель цього не робить.
Експерт з питань зовнішньої політики ЄС Жизель Боссе висловила одне з найчіткіших застережень під час заходу: «ЄС не повинен копіювати підхід Вашингтона або повторювати помилки повторного залучення».
ЄС офіційно пов’язав свої пакети санкцій проти Білорусі та Росії, щоб запобігти використанню Мінська як коридору для контрабанди підсанкційних товарів.
Більше того, рішення режиму не відображають настроїв громадськості. Незалежні опитування показують, що понад 85% білорусів виступають проти відправки військ для участі у бойових діях проти Україні, а дві третини — проти розміщення російської ядерної зброї на їхній території.
Для прикордонних держав загроза з боку Білорусі не є теоретичною. Агнія Грігас описала «гібридну конфронтацію», що триває: міграція, яка використовується як зброя проти Польщі та Литви, а також операції з випробування часу реагування НАТО.
Маневри, посмішки та пропозиції Лукашенка не є дипломатією – це розгортання більш широкого конфлікту із Заходом.
Грігас підсумувала: «На жаль, майбутнє Білорусі значною мірою пов’язане з майбутнім Росії».
Іншими словами: потепління у відносинах з Мінськом – це зовсім не потепління. Це війна проти України – іншими засобами.
Україна посилює укріплення на кордоні з Білоруссю
