ПОГЛЯД: Америка має знову відкрити «м’яку силу» своєї музики

30 квітня, у Міжнародний день джазу, вшановували музику свободи. У Вашингтоні мають бачити в ній силу. Під час холодної війни США використовували джаз, щоб обійти радянську пропаганду й завоювати симпатії без жодного пострілу. Це працювало.

Сьогодні, коли глобальна конкуренція загострюється, Америка відсуває один зі своїх найефективніших інструментів впливу на другий план. Сполученим Штатам давно час повернути музику до свого дипломатичного арсеналу, перестати збиватися з ритму й відновити свою культурну динаміку.

І Організація Об’єднаних Націй, і ЮНЕСКО офіційно включили Міжнародний день джазу до своїх календарів. Сьогодні його відзначають у всьому світі, зокрема в Китаї та Росії, де джазові концерти й культурні програми стали частиною святкування.

Більше по темі

Палата представників США схвалила понад $9 млрд допомоги Україні

Палата представників США ухвалила Закон про підтримку України, подолавши опір керівництва Республіканської партії та Білого дому. Документ передбачає понад 9 млрд доларів допомоги й оборонних позик для Києва, а також нові санкції проти ключових секторів російської економіки. Тепер законопроєкт має пройти розгляд у Сенаті, де його перспективи залишаються невизначеними.

Під час холодної війни Державний департамент США залучав джазових музикантів до культурної дипломатії — як один із головних інструментів — щоб протидіяти радянській пропаганді й водночас формувати образ Америки як вільної країни. Як зазначав директор USIA Теодор Стрейберт: «Наше завдання — розповісти світу, хто ми є, за що виступаємо і в що віримо».

У 1955 році «Голос Америки» запустив джазову програму з Віллісом Коновером, яка лунала в ефірі по всьому радянському блоку й охоплювала мільйони людей за «залізною завісою».

У закритому суспільстві, побудованому на контролі, навіть музична свобода набувала політичного значення. Кремль боявся джазу як вираження індивідуалізму й непокори. Сталін заборонив саксофон і джаз. Хрущов також не був прихильником жанру.

Небезпека джазу полягала не в звучанні, а в ідеї: імпровізація, спонтанність, індивідуальний голос.

Джаз мав вплив. Під час відзначення 100-річчя російського джазу Путін заявив: «Музика — це така мова, есперанто, міжнародна мова, яка не потребує перекладу і об’єднує людей».

Російський письменник Василь Аксьонов збирався з іншими в напівтемних підвалах, щоб слухати заборонений американський джаз на піратських платівках. Піаніст вірменського походження Давид Азарян наголошував, що Вілліс Коновер із «Голосу Америки» був «найкращою зброєю Америки для знищення соціалізму та комунізму».

Навіть колишній голова КДБ Юрій Андропов був прихильником джазу.

Суперники Америки, схоже, краще розуміють потенціал «м’якої сили» музики. Зокрема, в Ірані антиамериканські реп-треки, супроводжені згенерованими ШІ музичними відео в стилі Lego, набирають вірусної популярності. Китайська Народна Республіка свого часу відкрила в Данії Музичний інститут Конфуція, який китайські науковці хвалили за «значні досягнення» у «поширенні культури», перш ніж його закрили у 2020 році.

Росія навіть відродила радянський пісенний конкурс «Інтербачення» як альтернативу надзвичайно популярному Eurovision. «Інтербачення» робить акцент на традиційних цінностях — ключовому елементі пропагандистської стратегії як усередині країни, так і за її межами.

Навіть союзники США розуміють, як використовувати музику як інструмент «м’якої сили». Найяскравіший приклад — Південна Корея, яка інвестувала мільйони доларів у просування жанру K-pop.

Згідно з інформацією на сайті Державного департаменту, він і далі відправляє американських музикантів за кордон у межах програми America Music Abroad. США також використовували хіп-хоп як впливовий інструмент «м’якої сили». Держдеп створив ініціативу музичної дипломатії, у межах якої американські музиканти виступають за кордоном, щоб сприяти культурному обміну та зміцнювати міжнародні зв’язки.

Через виступи та співпрацю з місцевими артистами вони безпосередньо взаємодіють з іноземною аудиторією, формуючи образ Сполучених Штатів як країни творчості й відкритості. Це крок у правильному напрямку, але потрібно робити більше.

Схоже, Вашингтон не відправляє за кордон своїх найпопулярніших артистів. Хоча культурний статус джазу різко знизився з часів холодної війни, музиканти, залучені тоді до джазової дипломатії — як-от Луї Армстронг і Дейв Брубек — були надзвичайно популярними.

США варто розглянути можливість залучення найвідоміших сучасних артистів для протидії антиамериканській пропаганді за кордоном — що, як свідчить нещодавно оприлюднений витік з Державного департаменту, є пріоритетом.

Наприклад, Росія, Китай та Іран активно змагаються зі США та їхніми союзниками за вплив в Африці. Популярні виконавці, зокрема Дрейк, The Weeknd і Джастін Бібер — усі троє, іронічно, родом із Канади, хоча працюють у США, — очолювали африканські чарти. Якщо хтось із них погодився б долучитися до заходів Держдепу, це, ймовірно, зібрало б величезну аудиторію.

Окрім залучення сучасних суперзірок, США можуть також обрати більш цілеспрямований підхід — орієнтуючись на музичні жанри, популярні в регіонах, де триває боротьба за вплив.

Блюз популярний у країнах Сахелю, де Росія вже веде успішні операції впливу, підриваючи діяльність США в регіоні, зокрема їхні контртерористичні зусилля в Нігері. Хоча блюзові виконавці сьогодні навряд чи є суперзірками в самих Сполучених Штатах, країна могла б відправляти до Сахелю своїх провідних блюзових музикантів або запускати програми, присвячені спадщині легенд цього жанру, щоб протидіяти російським спробам налаштувати громадську думку проти США.

Кантрі також популярне в окремих африканських країнах, що відкриває ще один канал, через який США можуть комунікувати з місцевою аудиторією.

Попри те, що американська музика залишається надзвичайно популярною за кордоном, США, схоже, навіть близько не використовують увесь її потенціал як інструмент «м’якої сили». Мета Америки має полягати не лише в просуванні своєї музики за кордоном, а й у поєднанні її з тими меседжами, які вона хоче донести до міжнародної аудиторії.

У міру того як Росія, Китай та Іран посилюють інформаційну війну проти США, Вашингтону варто звернутися до досвіду часів холодної війни й знову долучитися до боротьби за прихильність і довіру людей. Час повернути ініціативу і знову задавати тон.

У цьому новому глобальному протистоянні Америка має знову покладатися на музику як інструмент, що найкраще передає ритм свободи й привертає увагу світу.

Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.