Європейські лідери обговорять дедалі напруженіші відносини ЄС із Китаєм під час зустрічі в Брюсселі в четвер, проте мало що свідчить про те, що ця дискусія допоможе послабити напруженість у відносинах із Пекіном.
Протягом багатьох років стрімке зростання торговельного профіциту Китаю, його домінування в критично важливих ланцюгах постачання та поглиблення зв’язків із Росією чинили тиск на відносини Європи з другою за величиною економікою світу.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Нещодавні події лише загострили ці суперечності. У березні Європейська комісія розлютила Пекін, запропонувавши закон «Зроблено в Європі», покликаний обмежити роль Китаю у стратегічних промислових секторах.
На початку цього місяця Комісія також підтримала ініційовані Францією зусилля зі зміцнення інструментів торговельного захисту блоку від економічного тиску. У понеділок Брюссель заявив, що перевірив повідомлення про те, що китайські громадяни проходять підготовку в Росії для участі в бойових діях в Україні — звинувачення, які Пекін заперечує.
Саміт G7: Зеленський розповів про необхідність ППО, виробництво дронів та мирні переговори
«Європейська рада цього тижня, ймовірно, стане одним із найважливіших моментів у європейських дебатах щодо Китаю за останні роки», — зазначив Ендрю Смолл, директор азійської програми Європейської ради з міжнародних відносин.
«Питання вже не в тому, чи становить Китай системний виклик — лідери ЄС зараз загалом визнають це, — а в тому, чи готова Європа діяти у необхідних масштабах і з належною швидкістю», — додав він.
З’являються ознаки того, що навіть Німеччина, яка традиційно належала до прихильніших до Китаю європейських столиць, переглядає свою позицію, оскільки її орієнтована на експорт промисловість стикається з дедалі жорсткішою конкуренцією з боку китайських виробників.
«Ми не можемо і не будемо сидіти склавши руки, коли інші не дотримуються спільних правил», — заявив минулого тижня канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, додавши, що ЄС має захистити себе від «викривлень... спричинених торговельною практикою інших держав».
Інші пішли ще далі. Прем’єр-міністр Бельгії Барт Де Вевер нещодавно звинуватив Китай у тому, що він поводиться як «імперський володар», і розкритикував колег-лідерів ЄС за те, що вони «бояться» кинути виклик спробам Пекіна створити «системні залежності» через свої ланцюги постачання.
Посадовці та аналітики ЄС попереджають, що величезний торговельний профіцит Китаю, який минулого року досяг рекордних 1,2 трильйона доларів (1,04 трильйона євро), посилив тиск на європейську промисловість, особливо в хімічному, автомобільному секторах та машинобудуванні.
«Зростає розуміння того, що торговельні дисбаланси, які мають усі країни-члени у відносинах із Китаєм, є неприйнятними», — зазначив високопосадовець ЄС. «Головна мета» дискусії в четвер, додав чиновник, полягає в тому, щоб європейські столиці надали Комісії вказівки щодо того, «як протистояти цьому виклику».
Джеймс Грін, науковий співробітник Центру європейських реформ, зазначив, що китайська модель зростання, орієнтована на експорт, посилила ширші економічні труднощі Європи, зокрема високі витрати на енергоносії та масштабні мита президента США Дональда Трампа на європейський експорт до Штатів.
«Якщо китайську промисловість порівняти з акулою, то зараз вона відкушує великі шматки від європейської промисловості», — сказав він.
Удар у відповідь від Пекіна?
Проте багато хто скептично оцінює готовність Європи перетворити жорстку риторику на конкретні дії.
Алісія Гарсія Ерреро, старший науковий співробітник брюссельського аналітичного центру Bruegel, вважає, що розбіжності між країнами ЄС і страх перед китайською помстою означають, що лідери навряд чи дійдуть згоди щодо будь-яких конкретних заходів у четвер.
Іспанія, яка останніми роками розвивала ближчі зв’язки з Пекіном, нещодавно дистанціювалася від закликів Франції до жорсткіших торговельних заходів, попри початкову підтримку.
«Якщо у вас немає дуже сильної підтримки з боку держав-членів, якої ми зараз не бачимо... [лідери] не зможуть затвердити жодного спільного плану дій», — сказала Гарсія Ерреро, додавши, що саміт, швидше за все, обмежиться лише «більш жорсткими формулюваннями».
Побоювання щодо дій у відповідь не безпідставні.
Запроваджений Китаєм минулого року експортний контроль над рідкоземельними металами, що використовуються в широкому спектрі цивільних і військових технологій, викликав тривогу в європейських столицях і змусив деяких виробників відкласти або призупинити виробництво. Ці обмеження також посприяли хиткому перемир’ю між Пекіном і Вашингтоном після того, як Трамп запровадив мита до 145% на китайський імпорт.
Надихнувшись своєю перемогою над США, Пекін відкрито пригрозив заходами у відповідь на жорсткіші торговельні кроки з боку Брюсселя.
«Хіба “диверсифікація” у цьому випадку не є просто черговою версією протекціонізму?» — заявив речник міністерства закордонних справ Китаю на початку цього місяця після того, як Комісія схвалила спеціальний інструмент, спрямований на зменшення залежності Європи від Китаю.
«Як каже давнє китайське прислів’я, не роби іншим того, чого не бажаєш собі», — додав речник.
Аналітики також попереджають, що додаткові торговельні заходи мало чим допоможуть усунути глибинне джерело напруженості: ставку Китаю на орієнтоване на експорт виробництво. Зараз на Китай припадає приблизно третина світового промислового виробництва — це приблизно втричі більше, ніж у США, і в дев’ять разів більше, ніж у Німеччині.
«Китай має стратегічний інтерес у збереженні цієї експортно-орієнтованої моделі, зокрема тому, що це змушує ЄС, США та треті країни по всьому світу залежати від його продукції, даючи Китаю важелі впливу», — зазначив Грін.
Проте чи переросте жорсткіший настрій Європи в реальну політику, залишається незрозумілим.
Грін також додав, що результати дебатів у четвер поки що важко спрогнозувати.
«Я дійсно вважаю, що ми спостерігаємо зміну мислення у бік жорсткішої лінії щодо Пекіна, — підсумував Грін. — Але як саме ця жорстка лінія втілиться в реальні дії, нам ще належить побачити».
