Тих, хто вболіває за прогресивні тренди у європейській політиці, нещодавно спіткало велике розчарування. Угорська опозиція, що складається з восьми продемократичних партій, програла в жорсткому двобої з правою партією «Фідес» Віктора Орбана. Ще раніше ми побачили, як «Італійські брати» Джорджії Мелоні, вкорінені в постфашизм, з легкістю перемогли, зробивши її першим праворадикальним прем’єр-міністром у сучасній історії країни. Нещодавно пролунав ще один тривожний дзвіночок, коли проросійський Роберт Фіцо, відомий як «словацький Орбан», переміг на парламентських виборах у Словаччині минулого місяця.
У цьому світлі те, що сталося в Польщі, виглядає справді чудовою подією. Коаліція ліберальних і лівих партій отримала комфортну більшість у 248 із 460 місць у нижній палаті парламенту.
Нерівний бій
Ситуація багато в чому була несприятливою для опозиції. Правлячий націоналістично-консервативний уряд партії «Право і справедливість» (PiS) перетворив державні ЗМІ на пропагандистську машину. Протягом восьми років їхнього перебування при владі національне радіо, а також надзвичайно популярні державні канали новин поширювали партійний наратив, гідний темних часів авторитарної комуністичної Польщі. «Маніпулювання державними ресурсами та упередженість ЗМІ дали «Праву і справедливості» явну перевагу над опозицією», – повідомила Організація з безпеки та співробітництва в Європі в понеділок, 16 жовтня.
Католицька церква, яка досі була надзвичайно популярною в Польщі, також схилилась на бік правлячої партії. Священнослужителі, від кардиналів до єпископів і аж до парафіяльних священиків, відкрито радили вірянам голосувати за правих. Церквою були організовані спеціальні меси з молитвами за лідера партії Ярослава Качинського. Церковні медіа, дуже популярні в сільській місцевості Польщі, мали одну мету – сприяти тому, аби «Право і Справедливість» утрималась при владі третій термін.
Потім з’явилась інформація про додаткове фінансування, яке правляча партія незаконно зібрала на виборчу кампанію. Сотні мільйонів злотих державних коштів надійшли до партійної скарбниці через низку схем. Ось лише деякі з них: у 2023 році уряд передав дорогу варшавську нерухомість пов’язаним з партією аналітичним центрам і фондам (відома справа «Вілла+»), а лише через пару місяців був спійманий на передачі десятків мільйонів злотих своїм партапаратчикам через Національний Центр досліджень і розвитку.
Що пішло не так для PiS?
«Право і Справедливість» вирішила грати за своїм звичним сценарієм виборчої кампанії та реалізувати добре випробувану стратегію зосередження на бідніших і старших виборцях, які живуть за межами великих польських агломерацій. Зосередження на соціальних видатках разом із пропагандою, спрямовіваною проти Європейського Союзу та культурною війною проти мігрантів є їхньою виграшною комбінацією з 2015 року. Але цього разу саме їхня неспроможність вийти за межі своєї звичної гри стала їм на заваді. Твердолобий очільник їхньої передвиборчої кампанії старої школи Йоахім Брудзинський звертався до базового правого електорату, не звертаючи увагу на виборців більш центристських поглядів.
Основним фокусом їхньої передвиборчої кампанії було розпалювання побоювань щодо масової міграції з мусульманських країн, а також питання підвищення обороноздатності Польщі. І обидва аспекти виявились надто проблематичними через перебіг поточних подій в країні.
По-перше, з’ясувалось, що уряд «Права і Справедливості» незаконно видав сотні тисяч робочих віз мігрантам з мусульманських країн, що спричинило не лише масовий приплив мігрантів звідти, але й корупційний скандал, звільнення заступника міністра закордонних справ і поліцейське розслідування. Тоді за п’ять днів до виборів генерал Раймунд Анджейчак, начальник Генерального штабу, і оперативний командувач генерал-лейтенант Томаш Пьотровський, два найвищі польські генерали, подали у відставку. Це було пов’язано з некомпетентністю уряду та численними конфліктами з міністром оборони.
Поворотний момент
15 жовтня Дональд Туск, лідер центристської «Громадянської коаліції», разом із правоцентристською партією «Третій шлях» і соціал-демократичною «Лівицею» отримав комфортну більшість із 18 місць. Рекордна явка в 74% свідчить про те, наскільки опозиційним партіям вдалося мотивувати виборців прийти й проголосувати.
Цього разу не дисципліновані пенсіонери масово пішли на вибори й обрали владу, а молоді виборці. Майже 70% поляків віком від 18 до 29 років прийшли на виборчі дільниці, тоді як у 2019 році ця кількість була меншою за 50%. Серед виборців цієї вікової групі ПіС посіла останнє місце, здобувши лише 14% підтримки і явно програвши демократичній опозиції, яка набрала дві третини голосів молоді.
Молоді поляки проголосували за лібералізацію суворого законодавства про аборти в Польщі та за секуляризацію суспільного життя, тобто за припинення домінування католицького духовенства. Вони також проголосували за легалізацію одностатевих цивільних союзів і більш проєвропейську позицію країни на міжнародній арені.
Повернення у гру
15 жовтня програла не лише ПіС. Повний провал на виборах ультраправої, антиукраїнської та євроскептичної партії «Конфедерація» є чітким сигналом того, що поляки прагнуть залишатися відданими своїм політичним альянсам. Хоча деякі передвиборчі опитування давали їм 14% підтримки, у ніч після виборів вони показали лише 6,8%, що означає лише 18 місць у нижній палаті парламенту.
Від втілення похмурого сценарію утворення коаліційного уряду євроскептиків ПіС та антиукраїнської «Конфедерації», який кілька місяців перед виборами нависав над горизонтом, як темні хмари, ми убезпечені наступні чотири роки. Західні та східні партнери Польщі можуть зітхнути з полегшенням.
Майбутня коаліція лівих, християнських демократів і лібералів сповнена рішучості відновити добрі стосунки з Брюсселем, повернути Польщу на шлях подальшої європейської інтеграції та підтвердити свою відданість НАТО.
Також йдеться про нещодавню тріщину в польсько-українських відносинах. Суперечка щодо транзиту зерна сусідніми з Україною країнами спричинила дипломатичний конфлікт між Києвом і Варшавою. Схоже, що зростання польського націоналізму, безсоромно підбурюване урядом «Права і справедливості», привело до переломного моменту. Навіть близькість Росії як спільного ворога не змогла стримати взаємний приплив емоцій та гнівних висловлювань.
Дональд Туск оголосив, що повернеться до тісної дипломатичної співпраці з Києвом, його плани щодо вирішення «зернової проблеми» чітко викладені та очікують на втілення як один із головних пріоритетів для нового уряду.
Однак, враховуючи, наскільки широкою буде нова коаліція, не все, ймовірно, піде гладко. Особливо, коли йдеться про внутрішню політику. Хоча всі партії, які незабаром мають сформувати новий уряд, погоджуються, що Польща має повернутися до європейського мейнстриму та максимально допомагати Україні, серед них немає згоди щодо рівня оподаткування, обсягу соціальних виплат, присутності державних структур в соціумі, політики надання соціального житла малозабезпеченим та розміру державного боргу.
Після періоду «медового місяця» можна очікувати розривів, драм і прояву розбіжностей.
Міхал Пєкош – польський журналіст і колумніст, головний редактор щоденної газети «Трибуна». Він працював редактором MSN News у Берліні та головним редактором новинного сайту wPunkt. Наразі він є політичним оглядачем Польського радіо 24 і членом Польської асоціації журналістів.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
Коментарі (0)