Польща й Україна: політичний глухий кут?

Попри поглиблення економічної та безпекової співпраці, польсько-українські відносини залишаються в стані затяжного політичного застою. Політичний клімат між двома столицями не покращився навіть після завершення президентської кампанії в Польщі.

Наприкінці листопада 2024 року міністри закордонних справ Польщі та України — Радослав Сікорський і Андрій Сибіга — підписали спільну заяву. У документі міністри засудили російську агресію, підтвердили підтримку України в питаннях озброєння та санкцій і окреслили напрями співпраці у відбудові та історичному діалозі.

Окрім символічного значення, декларація містила і кілька практичних зобов’язань — зокрема, відкриття першого переговорного кластеру ЄС–Україна, участь Польщі у відбудові України та співпрацю в питаннях ексгумації жертв Волинської трагедії.

Більше по темі

Віцеспікер Сейму закликав заблокувати рух України до ЄС через «культ Героїв УПА»

Віцеспікер польського Сейму Кшиштоф Босак закликав Варшаву застосувати жорсткі економічні та політичні важелі проти Києва, включно з блокуванням євроінтеграції України та припиненням фінансування Starlink. Причиною чергового загострення стало рішення президента Володимира Зеленського від 27 травня присвоїти елітному підрозділу ССО почесне найменування «Герої УПА».

Економічна співпраця без політичного прориву

Перший переговорний кластер між ЄС та Україною планували відкрити під час головування Польщі в Раді ЄС у першій половині 2025 року. Цього так і не сталося — але не через суперечки між Варшавою та Києвом.

Натомість економічні відносини розвиваються значно успішніше. Польща залишається другим після Китаю постачальником товарів в Україну. Торгівля та сектор послуг продовжують зростати, попри воєнні ризики, — найактивніше розвиваються галузі з найнижчим рівнем ризику. Польські компанії активно інвестують у нерухомість, що, втім, мало сприяє інноваціям і сталому розвитку. Згодом ці фірми можуть поступитися місцем інвесторам із заможніших країн ЄС. Загалом економічні показники свідчать про стабільність і потенціал для подальшого зростання..

У середині листопада у Варшаві відбудеться конференція ReBuild Ukraine, яка стане продовженням попередніх зустрічей у Римі та Берліні — це підтверджує, що Польща зберігає провідну роль у дискусії про відбудову України.

Делікатне питання історії

Питання історичної пам’яті залишаються найчутливішими у польсько-українських відносинах. У 2025 році ексгумаційні роботи проводили на двох локаціях, а нещодавно було схвалено ще один об’єкт. За даними джерел Kyiv Post, незабаром можуть бути надані нові дозволи.

Втім, у Польщі — зокрема серед політиків — багато хто незадоволений повільними темпами цього процесу. Кілька польських заявок досі перебувають на розгляді, хоча більшість із них стосуються територій поза зоною бойових дій. Українські дипломати натомість наголошують, що процес, хоч і поступовий, відновився після багаторічної паузи й заслуговує на визнання.

Навроцький і Зеленський досі не зустрілися

Кароль Навроцький обійняв посаду президента Польщі 6 серпня 2025 року. Відтоді він спілкувався з президентом Володимиром Зеленським лише телефоном. Попри взаємні заяви про готовність до зустрічі, вона так і не відбулася.

Навроцький наклав вето на закон про допомогу українцям, змусивши уряд Дональда Туска обмежитися лише незначними правками. Цей крок розглядають як елемент його передвиборчої риторики, що підкреслює жорсткішу позицію щодо Києва й має внутрішньополітичний підтекст.

У Польщі дедалі більше поширюється переконання, що Україна не відплатила Польщі за її масштабну підтримку. Хоча дані свідчать, що українські біженці сприяли зростанню польської економіки та ринку праці, риторику президентського палацу дедалі частіше визначають історичні суперечки. Деякі представники правлячої партії вважають, що частина польського суспільства може сприйняти візит Навроцького до Києва як прояв політичної слабкості.

Необхідний політичний сигнал

Свою першу закордонну поїздку президент Навроцький здійснив до Сполучених Штатів, де зустрівся з Дональдом Трампом — у Варшаві цю зустріч розцінили як значний дипломатичний успіх. Тепер від нього очікують подібного символічного кроку щодо України — наприклад, схвалення всіх польських заявок на ексгумаційні роботи в західних областях. Такий жест міг би покращити ставлення польського суспільства до України та зміцнити політичні позиції Навроцького у відносинах із Києвом.

Нині — сприятливий момент для подібних кроків: націоналістична партія «Конфедерація», відома своєю критикою України, може стати коаліційним партнером у наступному польському уряді.

Символізм і жести мають велике значення в польській політиці та суспільстві. Більшість політичних сил погоджуються, що Польща не повинна «писати історію України», і загалом у країні приймають різні трактування минулого. Це створює простір для прагматичної співпраці.

Втім, за даними джерел Kyiv Post, українські посадовці не відчувають, що до них ставляться як до рівноправних партнерів. Вони також наголошують, що в умовах загрози для енергетичної інфраструктури та складної ситуації на фронті президент Зеленський не може приділяти значну увагу символічним питанням.

Обережний оптимізм

Хоча політичний консенсус у Польщі — рідкість, підхід країни до України та Росії залишається однією з небагатьох стабільних складових державної політики. Попри політичні розбіжності, Польща продовжує зміцнювати армію, підтримувати Україну та дотримуватися жорсткої позиції щодо Москви. 

Закриття кількох російських консульств — і дзеркальні дії Кремля — свідчать, що позиція Варшави щодо Росії залишається непохитною. За даними джерел Kyiv Post, Польща може запровадити додаткові заходи проти Росії.

Попри взаємні непорозуміння й розчарування, польсько-українська співпраця — і в економіці, і в обороні — продовжує поступово розвиватися. Зустріч президентів могла б символічно розблокувати діалог, утім, такий момент, схоже, ще не настав.

Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.