О 9-ій ранку в поїзді Перемишль–Київ через гучномовці оголошують хвилину мовчання в пам’ять про полеглих українських воїнів. Пасажири одразу підводяться зі своїх місць, зокрема й група поляків, які їдуть цим швидкісним експресом від польського кордону до української столиці.
Чекаючи на цей поїзд у Перемишлі, я зайшов до кав’ярні навпроти вокзалу. Я звернувся до дівчини за барною стійкою польською мовою. Вона відповіла польською і приготувала мені каву. Чоловік, який стояв у черзі за мною, звернувся до неї українською. Вона відповіла бездоганною українською.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
З’ясувалося, що весь персонал цієї маленької кав’ярні — українці, які живуть у Польщі. Я не запитував, хто власник, але цілком можливо, що вона або він теж українці. Зрештою, у Польщі зареєстровано понад 120 000 українських підприємств.
Експремʼєр Польщі відмовився від українського ордена через УПА
Ще в лютому цього року, виступаючи в парламенті, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський згадав про ці підприємства і зазначити: «Рівень економічної активності серед повнолітніх іммігрантів з України навіть вищий, ніж серед поляків… Вони наймають людей, платять податки…»
Хоча Сікорський і не змінив своєї думки щодо позитивного внеску українських біженців у польську економіку, політична ситуація в Польщі зараз змінилася. Новий президент Кароль Навроцький рішуче налаштований здобути політичний капітал, розігруючи антиімміграційну карту. Він провокує праворадикальні протести проти напливу українських біженців.
Коаліційний уряд Польщі чутливо реагує на праворадикальні тенденції в інших європейських країнах і намагається мінімізувати шкоду від політичної діяльності президента. Проте ознаки таких тенденцій всередині самої Польщі викликають занепокоєння.
Відео, яке нещодавно стало вірусним як у Польщі, так і в Україні, зафіксувало, як поляк словесно напав на касирку в продуктовому магазині лише через те, що вона була українкою. У своїй тираді чоловік удався до агресивних ксенофобських погроз і вимагав, щоб касирка поверталася «назад в Україну».
В Україні це відео спровокувало хвилю антипольських коментарів, тоді як у Польщі воно викликало потужну антиксенофобську реакцію. Схоже, цей інцидент шокував поляків навіть більше, ніж українців.
Польська поліція встановила особу та заарештувала нападника, якому тепер загрожує до 12 років ув’язнення за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Якщо справа дійде до суду і завершиться обвинувальним вироком, це продемонструє, що правова система Польщі сильніша за антиукраїнську риторику президента Навроцького.
Сікорський і Туск чітко дали зрозуміти, що не схвалюють дій свого президента.
Напруга в українсько-польських відносинах на державному рівні різко зросла наприкінці травня, коли президент Зеленський підписав указ про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій («Північ») імені «Героїв УПА (Української повстанської армії)» — воєнізованого партизанського формування, створеного під час Другої світової війни, яке виборювало незалежність України у боротьбі як проти радянського, так і проти нацистського режимів.
Навроцький відреагував на це, нагадавши, що УПА вчиняла злочини проти польського цивільного населення на Волині, і зажадав від Зеленського скасувати «глорифікацію» цієї організації та відкликати свій указ.
Зеленський відмовився, і у відповідь Навроцький пообіцяв позбавити його найвищої державної нагороди Польщі — Ордена Білого Орла, врученого Зеленському у 2023 році.
Президент Зеленський у боргу не залишився і відправив медаль безпосередньо до офісу Навроцького, причому не дипломатичною поштою, а через «Нову пошту» — популярну приватну українську поштову службу, яка зараз активно розширює мережу своїх відділень у Польщі. Такий спосіб доставки найвищої нагороди Польщі було сприйнято і в Україні, і в Польщі як кпини з Навроцького та його позиції.
Багатьох українців образила погроза Навроцького скасувати нагороду, оскільки її було вручено Зеленському як представнику всього українського народу за мужність і рішучість у захисті своєї батьківщини. Інакше кажучи, спроба принизити Зеленського трансформувалася у відверту неповагу до української нації.
На знак підтримки Зеленського колишні президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко і навіть Петро Порошенко відмовилися від своїх «Орденів Білого Орла». Інші високопоставлені українські чиновники публічно зреклися наданих їм польських нагород. Після цього вже польські чиновники та політики почали повертати свої українські відзнаки. Ця неконтрольована спіраль «демаршів із нагородами» дуже швидко дійшла до абсурду.
Офіс Зеленського мав передбачити реакцію Польщі на присвоєння військовому підрозділу імені «Героїв УПА».
Міністр закордонних справ Сікорський і прем’єр-міністр Туск чітко дали зрозуміти, що не схвалюють дій свого президента. Проте на початку червня прем’єр-міністр Туск прокоментував це так: «Українська сторона сама створила цю проблему, тож тепер нехай сама шукає вихід із ситуації... Зараз уся відповідальність лежить на українській стороні, щоб якось згладити цей абсолютно непотрібний конфлікт історичних інтерпретацій».
І справді, Офіс президента Зеленського мав би передбачити реакцію Польщі на присвоєння військовому підрозділу імені «Героїв УПА», оскільки ця організація асоціюється з кривавим винищенням польських сіл на Волині у 1943 році.
Такий розвиток подій є особливо прикрим з огляду на прогрес, якого було досягнуто на шляху до взаємного розуміння тих трагічних подій. Від початку цього року, з дозволу та за сприяння української сторони, групи польських дослідників проводять пошуки масових поховань поляків на місцях колишніх польських сіл на Волині (регіон, який сьогодні охоплює Волинську та Рівненську області України).
За оцінками істориків, під час Другої світової війни на Волині було знищено близько 100 польських сіл, і, попри останній скандал, робота з пошуку братських могил та ексгумації польських жертв Волинської трагедії триває.
7 червня, у розпал польсько-українських чвар, президентський літак Зеленського залишив своє постійне місце базування в польському аеропорту Жешув і приземлився в столиці Молдови, Кишиневі, який, ймовірно, залишатиметься транзитним хабом для офіційних візитів українських посадовців у найближчому майбутньому.
Молдова є єдиною сусідньою країною, готовою надати Україні такий рівень логістичної допомоги. Інші сусідні держави, Словаччина та Угорщина, не виявляють бажання бути партнерами України в її захисті від російської агресії.
Однак для України важливішою за втрату постійної стоянки для президентського літака є втрата найближчого майбутнього для польсько-українських відносин. Певну надію дають соціологічні опитування, згідно з якими 50% поляків мають менш радикальні погляди щодо українців, ніж їхній президент. Голоси антиукраїнських активістів у Польщі врівноважуються голосами проукраїнських діячів, які розуміють, що в цій війні і у Польщі, і у України один спільний ворог.
Погляди, висловлені в цій авторській статті, належать автору і можуть не збігатися з позицією Kyiv Post.
