У затишному ньюзрумі видання Kyiv Post Юрій Брічаг - військовий, розвідник і політик, спокійно говорить про реальні загрози для Молдови: «Якщо Україна ослабне, — каже він, — російські війська з Придністров’я можуть дійти до Кишинева за кілька днів». Він не панікує — за нього кажуть його досвід, цифри та розуміння гібридної війни, яка в Молдові триває вже десятиліттями.
Це не гіпотеза, а висновок людини, яка з 2020 по 2022 рік очолювала військову розвідку Молдови — в період, коли регіон хитало під натиском гібридних атак, політичного саботажу й дезінформаційних операцій Кремля.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
“Я не вірю, що Україна може програти, але якщо росіянам вдасться вийти по коридору, обійти Одесу, [вони] можуть зайти в Придністров’я, тим паче там у них є і техніка, і люди.
Міністр оборони Латвії прибув до Києва з першим закордонним візитом
І буквально за кілька днів можуть дійти до Кишинева. Це дійсно реальні загрози. І ми повинні дивитися тверезо на всі ці речі”, - каже Брічаг.
Сьогодні Брічаг — віцепрезидент партії Coalition for Unity and Welfare (CUB), право-центритської політичної сили, що розбудовує свою ідеологію на засадах соціального лібералізму. Партія відстоює повну інтеграцію Молдови до ЄС, підтримку приватної ініціативи, демократії та рівності перед законом. І водночас — активно бореться проти повернення Молдови у сферу впливу Кремля.
Брічаг нині регулярно буває в Україні, відвідує поранених солдатів, зустрічається з депутатами та везе додому просте послання: «Війна Росії — це не тільки про Україну. Це і про нас».
Придністров’я: заморожений фронт, що може розгорітись
Розмова з Брічагем швидко виходить на головне — роль Придністров’я у планах Росії.
«Дійсно, той контингент, який знаходиться в Придністров’ї, — це як заноза для української армії», — пояснює він.
«Президент Зеленський та інші військові неодноразово говорили: якщо Молдові буде потрібна допомога — Україна може її надати. Але без запиту з боку Республіки Молдова ніхто туди входити не буде. Ніхто не буде порушувати норми міжнародного права».
За його словами, через загрозу удару з тилу українське командування змушене тримати частину сил на кордоні з невизнаною республікою.
Проте Брічаг категорично проти силового сценарію. Він каже, що 80% контингенту — це громадяни Молдови з придністровською пропискою та молдовськими документами. І тому впевнено заявляє:
«Ми маємо навести конституційний лад, а не стріляти у власних людей. Є інші методи — економічні, фінансові, юридичні».
У регіоні, каже Брічаг, розміщено до трьох тис. російських військових: «Там контингент миротворців і група російських військ, які охороняють склади в Колбасному. Якщо ви чули, це один із найбільших складів після Другої світової війни».
«Якщо, не дай Бог, росіянам вдасться вийти коридором і обійти Одесу, вони можуть зайти в Придністров’я — тим більше, там у них є і техніка, і люди. І буквально за кілька днів можуть дійти до Кишинева», — попереджає він.
Його обурює бездіяльність щодо верхівки ПМР: «У минулому році парламент прийняв зміни в Кримінальному кодексі по сепаратизму. І що ви думаєте? Жодної людини ще не посадили. Хоча всю верхівку Придністров’я могли посадити тільки лише по цій статті».
Придністров’я — це маленька копія Північної Кореї
Брічаг не приховує враження від поїздок на територію ПМР:
«У мене була можливість пройтись по вулицях, поговорити з людьми, подивитись, що там у магазинах. Це ніби сідаєш в машину часу і повертаєшся у Радянський Союз. Там акуратно, чистенько, але все бідно. І досі по телевізору крутять якісь гасла, страшилки — що румуни прийдуть і будуть їх притісняти. Це філія Північної Кореї».
«Російські спецслужби досі тут [у Молдові, Придністров’ї]. Вони нікуди не йшли», — прямо заявляє Брічаг.
«Російська Федерація вирішила без будь-яких воєнних дій на території Республіки Молдова змінити владу. Через фінансові потоки — вливання в економіку, медіа, політичні партії. А також через підкуп виборців. Це і є гібридна війна нового зразка».
Вони [росіяни] всюди: в культурних центрах, бізнес-структурах, громадських організаціях, агітаційних платформах. Церква, підпорядкована Московському патріархату, має десятки тисяч вірян і, за словами ексрозвідника, виконує роль релігійного ретранслятора російської політики.
Брічаг наводить приклад депутата Ілана Шора, який після вироку сів у машину посольства РФ і втік до Придністров’я. У 2017 році Ілана Шора засудили до 7,5 років за причетність до крадіжки мільярда з молдовських банків, але після оскарження вироку та зміни влади у 2019 році він утік з країни.
«І це проблема для нас. Тому що немає професіоналів, які будуть боротися з цим так, як належить»
Попри проєвропейську риторику президентки Маї Санду, проросійські сили в Молдові не зникли.
Навпаки, каже Брічаг, сьогодні вони перефарбовуються у “проєвропейські”, щоб обдурити виборця: «Так, наприклад, зробив мер Кишинева Іон Чебан, який починав із комуністами, потім був у соціалістах, а зараз створив свою партію і “за ЄС”».
Іон Чебан — лідер партії “Рух національної альтернативи” (MAN). У 2019 році став мером Кишинева за підтримки проросійських соціалістів, але згодом вийшов з партії та у 2021 році створив власну політичну силу.
Брічаг переконаний - нинішня влада Молдови втратила довіру. «Люди дуже сильно хотіли змін. Але через те, що прийшли дуже некомпетентні люди, які ніколи не займали державні посади, — проблеми, помилки, розчарування. Реформа юстиції не відбулася. Корупція як була, так і є».
«Міністр інфраструктури — за освітою історик. Міністр внутрішніх справ — з медичною освітою. Вони не розуміють, як працює система. І це породжує повний колапс на ключових напрямах».
Брічаг згадує, що після анексії Криму та вторгнення на Донбас, багато діячів із Придністров’я поїхали туди — ділитися досвідом. «Був такий у нас Антюфєєв… Він був “міністром держбезпеки” Придністров’я, а потім таку ж посаду зайняв на Донбасі. Його дружина досі є депутатом у т.зв. Верховній Раді Придністров’я».
«Тобто вони приїхали й почали показувати, як можна переводити гроші з Російської Федерації, як економіка може діяти. Ви правильно сказали: це схожі ситуації: Південна Осетія, Абхазія, Донбас, Крим і Придністров’я».
Після початку повномасштабного вторгнення, каже Брічаг, Молдова відчула, наскільки важлива роль України. «Ми, слава Богу, не маємо з Російською Федерацією кордону — і нас це рятує дуже сильно. Але в нас на території ПМР російські війська».
Він згадує період своєї служби: «У мій час були дуже хороші зв’язки [з українськими спецслужбами], був обмін інформацією, ми підписали багато спільних договорів… Я дуже сподіваюся, що зараз ситуація така сама. І що спецслужби працюють разом проти одного ворога — проти Російської Федерації».
Молдова прийняла величезну кількість українських біженців від початку повномасштабного вторгнення, каже він: “Я пам’ятаю, як мої діти волонтерили, приймали українських дітей, пригощали, допомагали. Це був шок».
Він часто згадує той березень 2022 року — і каже, що саме тоді частина Молдови вперше побачила Україну не як «велику країну поруч», а як щит.
«На сьогодні, за офіційними даними, в Молдові залишилось 80 тисяч біженців з України. І вони дуже добре інтегрувались — знайшли роботу, дехто придбав житло. Але вони всі чекають коли зможуть повернутись додому».
І попри скепсис частини співгромадян, він не припиняє говорити про війну Росії проти України. Їздить, зустрічається, пояснює. Бо, каже, якщо не зараз — буде запізно.
«Я приїжджаю регулярно. І потім розповідаю людям, що там [в Україні] відбувається. Щоб знали, що таке війна з Росією. Але багато хто не вірить. Дивляться скептично. Бо ніколи не бачили її зблизька».
Він не говорить гаслами. Він говорить фактами — про склад у Колбасному, про агентів із московськими грошима, про церкви з кремлівськими меседжами. Але врешті решт — про вибір. Людський, болісний, стратегічний.
«Я вам скажу: 80% жителів Придністров’я розуміють, що їхнє майбутнє пов’язане з Республікою Молдова. Треба створити для них умови. Треба дати їм альтернативу. Бо якщо ми цього не зробимо — це зробить Росія».
ПОЯСНЕННЯ Як Україна виснажує Росію ударами дронів
