На початку травня Сили безпілотних систем України (СБС) розпочали масштабну ударну кампанію з амбітною метою — максимально ускладнити постачання російських військ на передовій. Для цього українські підрозділи масовано атакують російські військові вантажівки, потяги та логістичні вузли, через які Кремль доставляє на фронт боєприпаси, техніку та інші матеріальні ресурси.
У межах цієї кампанії Україна завдає виснажливих ударів дронами-камікадзе по цілях далеко за лінією фронту. Для цього використовуються як перевірені в боях безпілотники, так і нові розробки. Військові фахівці іноді називають такий підхід «багаторівневою ударною архітектурою».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Якщо говорити простіше, головний висновок такий: українські технології у сфері безпілотників — а подекуди й застосування добре відомих моделей у значно більших масштабах, ніж очікували росіяни, — неодноразово заставали зненацька як водіїв військових колон, так і розрахунки російської ППО. Саме такого висновку дійшов Kyiv Post, проаналізувавши перебіг повітряних операцій у травні та на початку червня.
Російські війська залишили Кінбурнську косу через зрив логістики — АТЕШ
Дрон «Бегемот» — високоточні удари за невеликі гроші
Оснащені 75-кілограмовими бойовими частинами дрони пробили в залізобетонному дорожньому полотні щонайменше метрові проломи. Унаслідок атаки було виведено з ладу одну з двох головних транспортних артерій, що з’єднують Крим і розташовані там російські військові бази з територією Росії. Представники окупаційної влади заявили, що на відновлення руху знадобиться близько місяця.
Розмах крил «Бегемота» становить 2,3 метра, а заявлена дальність польоту сягає 300 кілометрів.
До появи цього безпілотника українські сили не могли регулярно завдавати настільки точних ударів по захищених цілях на такій відстані від лінії фронту. Раніше подібні завдання виконували переважно французькі та британські крилаті ракети, які Україна отримувала в обмежених кількостях.
Згідно з фото- та аудіоматеріалами, оприлюдненими підрозділом Code 9.2, значні пошкодження стали можливими не лише завдяки точності удару, а й через потужнішу бойову частину «Бегемота» порівняно з іранським Shahed. За твердженням військових, боєголовку спеціально розробили для ураження укріплених об’єктів — зокрема дорожнього покриття та захищених авіаційних укриттів.
За даними відкритих джерел, вартість одного запуску «Бегемота» оцінюється в 35–50 тисяч доларів. Для порівняння, франко-британська крилата ракета коштує близько 1 мільйона доларів.
У повідомленні йдеться, що українська розвідка вважала Чонгарський міст однією з найважливіших цілей через його ключову роль у постачанні російських військ на цьому напрямку. Серед підрозділів, які регулярно користувалися цим маршрутом, називається 37-ма окрема мотострілецька бригада РФ.
Журналісти Kyiv Post підтвердили факт удару, завдані пошкодження та присутність цього підрозділу в районі. Відстань від імовірних позицій запуску до Чонгарського мосту становить приблизно 180–200 кілометрів.
За інформацією підрозділу, надалі плануються нові високоточні удари відносно недорогими безпілотниками «Бегемот» по важливих російських військових об’єктах.
«Шершень» — далекобійна загроза для російської логістики
Наприкінці 2025 року російські військові розвідники та провоєнні блогери почали повідомляти про новий український безпілотник літакового типу під назвою Hornet («Шершень»). За розмірами він приблизно нагадує дошку для серфінгу з крилами або невеликий каяк, несе бойову частину масою близько 5 кілограмів і здатен уражати цілі на відстані до 150 кілометрів.
Безпілотник розробила американська компанія Perennial Autonomy зі штаб-квартирою в Каліфорнії. За наявними даними, один апарат коштує близько 5 тисяч доларів.
Повідомляється, що вперше Hornet застосували в бою в невеликій кількості ще в березні. Протягом кількох місяців російська розвідка вважала його другорядною загрозою через обмежене використання. Російська розвідка присвоїла безпілотнику кодову назву «Марсіанин» — імовірно, через його нечасте застосування на той момент.
На початку травня Сили безпілотних систем України перейшли від поодинокого застосування Hornet до масштабного використання цих безпілотників для патрулювання ключових автошляхів на окупованих територіях південного сходу України. Особливу увагу було зосереджено на трасах між Донецьком, Маріуполем і Мелітополем.
Відеозаписи, які вивчив Kyiv Post, свідчать, що на окремих ділянках доріг одночасно діяли два або навіть три Hornet. Повторні удари нерідко завдавалися вже за лічені секунди після першого влучання.
За підтримки розвідувальних безпілотників, які майже цілодобово контролювали окремі відрізки доріг, оператори Hornet щонайменше шести ударних підрозділів Сил безпілотних систем до кінця травня фактично зробили ці маршрути майже непридатними для руху російської військової техніки — за винятком періодів негоди.
Найчастішими цілями ставали паливозаправники, вантажівки з боєприпасами та спорядженням, а також інша техніка забезпечення. Зазвичай перший удар виводив машину з ладу, влучаючи в двигун або лобове скло. Після цього інші безпілотники завершували атаку, намагаючись підпалити транспортний засіб.
Оператору допомагає система наведення зі штучним інтелектом, яка автоматично виявляє об’єкти, схожі на вантажівки, супроводжує їх, зокрема під час руху, а остаточне рішення про удар ухвалює людина.
На початок червня OSINT-дослідники зафіксували щонайменше 300 знищених або покинутих вантажівок середнього та великого класу вздовж основних трас, якими користуються російські війська, зокрема М03 (Донецьк — Маріуполь) та М14 (Маріуполь — Мелітополь). Через постійну загрозу ударів безпілотників окупаційна влада також заборонила рух цивільного транспорту цими маршрутами.
Дрон Darts-2 — український аналог Hornet
За даними українських військових ресурсів, компанія Norda Dynamics постачає українським силам ударний безпілотник середньої дальності Darts-2. Цей дрон-камікадзе має дещо меншу дальність польоту, ніж Hornet — від 50 до 100 кілометрів, — зате коштує значно дешевше: орієнтовно від 1 до 3 тисяч доларів за одиницю.
За розмірами Darts-2 приблизно відповідає Hornet, але оснащений двома невеликими гвинтовими двигунами замість одного великого. Це дозволяє йому нести потужнішу бойову частину масою 8–10 кілограмів.
Як і Hornet, Darts-2 оснащений системою наведення зі штучним інтелектом під назвою Bulldog. Деталі її роботи не розголошуються, однак аналіз відеозаписів із безпілотників та коментарі операторів обох систем, які на умовах анонімності поспілкувалися з Kyiv Post, свідчать, що штучний інтелект Darts-2 краще справляється з виявленням вантажівок на великій відстані та наведенням дрона на ціль. Особливо помітною ця перевага є в складних умовах — під час задимлення або за несприятливої погоди.
Часткові дані з району бойових дій, які вивчив Kyiv Post, свідчать, що Darts-2 широко використовують українські підрозділи з розвиненими безпілотними компонентами, які беруть участь у кампанії ударів середньої дальності, але не входять до складу Сил безпілотних систем України.
Серед формувань, які останнім часом повідомляли про застосування Darts-2 у таких операціях, — бригада «Азов», підрозділи безпілотних систем Державної прикордонної служби, щонайменше один полк Сил спеціальних операцій, а також один із добровольчих безпілотних підрозділів, що діє спільно з однією з бригад Сил безпілотних систем.
Завдяки меншій дальності польоту Darts-2 також активно використовують ближче до лінії фронту. Часто саме цей безпілотник завдає повторного удару по російській техніці або живій силі, які опинилися поза зоною досяжності основного тактичного дрона української армії — FPV-безпілотника, що зазвичай працює на відстані від 1 до 30 кілометрів від лінії зіткнення.
Розвідка: Shark і Leleka
Із 2023 року українські військові використовують розвідувальні безпілотники для роботи на різній глибині в контрольованих Росією районах. Вони забезпечують раннє попередження про загрози, збирають розвідувальну інформацію та допомагають виявляти цілі для подальших ударів авіації, ракетних військ, артилерії або ударних безпілотників.
На окупованому півдні України ця мережа спостереження, роботу якої координує розроблене в Україні програмне забезпечення для обробки та об’єднання даних, нині відстежує переміщення російських військ автомобільними та залізничними маршрутами і, за можливості, спрямовує до виявлених цілей ударні дрони.
Завдяки сучасним сенсорам і камерам оператори можуть виявляти людину вночі з відстані кількох кілометрів, а за сприятливих умов удень — розрізняти окремі риси обличчя.
Для роботи на відстані 20–50 кілометрів більшість українських бойових бригад використовує розвідувальні безпілотники Leleka-100. Це апарати літакового типу з V-подібним хвостом. Вони виготовлені переважно з піноматеріалів і запускаються вручну. Один політ може тривати дві-три години, після чого безпілотник повертається для дозаправлення.
Зазвичай бригада має чотири-шість таких апаратів. Вартість одного Leleka-100 становить приблизно від 20 до 40 тисяч доларів. У попередні роки аналогічні завдання виконував інший український безпілотник — «Фурія», однак сьогодні він використовується рідше, оскільки коштує у три-чотири рази дорожче за Leleka.
Основним українським розвідувальним безпілотником середньої дальності є Shark — одна з найуспішніших систем цього класу. Shark має приблизно такі самі габарити, як невеликий мотоцикл, здатен працювати на відстані до 80 кілометрів і перебувати в повітрі чотири-п’ять годин без перерви.
Зазвичай на кожні три безпілотники Leleka у бригаді припадає один Shark. Його головне завдання — виявляти перспективні цілі та райони активності противника. Після цього Leleka уточнюють координати, а ударні підрозділи завдають удару.
У березні-квітні 2026 року російські провоєнні блогери повідомляли про незвично високу активність Shark на відстанях, що значно перевищували дальність дії української артилерії та реактивних систем залпового вогню.
Далекобійні дрони для ударів середньої дальності: «Бобер», «Лютий» і FP-1
Україна почала активно розвивати безпілотники середньої дальності відносно пізно в ході російсько-української війни. Це пояснюється тим, що малі бомбардувальні та FPV-дрони створювалися безпосередньо на фронті, тоді як далекобійні безпілотники розроблялися за підтримки держави як відповідь на обмеження з боку західних союзників, які протягом тривалого часу не дозволяли використовувати західну далекобійну зброю для ударів по території Росії.
У кампанії ударів середньої дальності також застосовуються деякі з українських далекобійних безпілотників. Їх використовують для ураження окремих важливих цілей, таких як залізничні вузли або паливні бази.
«Бобер» (UJ-26) розроблений Головним управлінням розвідки України спільно з українськими підприємствами. Це безпілотник літакового типу приблизно таких самих габаритів, як надлегкий літак, із штовхаючим гвинтом у хвостовій частині. Він може доставляти бойову частину масою від 20 до 50 кілограмів на відстань до 1000 кілометрів.
Частина боєприпасів оснащується кумулятивними зарядами КЗ-6, призначеними для ураження бронетехніки або укріплених бетонних споруд. Наведення здійснюється не оператором, а за допомогою GPS та інерціальної навігації із заздалегідь визначеними маршрутними точками.
Через це «Бобер» поступається в точності безпілотникам із безпосереднім керуванням оператором, але водночас краще захищений від засобів радіоелектронної боротьби. Оскільки дрон не потребує постійного зв’язку з оператором, його складніше придушити засобами РЕБ, а політ на малій висоті додатково ускладнює перехоплення.
На практиці українські сили найчастіше використовують «Бобер» для ударів по великих стаціонарних об’єктах, таких як нафтобази або паливні сховища. За наявними оцінками, вартість одного безпілотника становить близько 50 тисяч доларів.
Основним українським далекобійним безпілотником є Ан-196 «Лютий», який виробляють компанія «Антонов» та пов’язані з нею підприємства. Це апарат із гвинтом у носовій частині, за розмірами співставний із навчальним одномоторним літаком.
Залежно від дальності польоту та обраної цілі його вартість оцінюється в 40–200 тисяч доларів. «Лютий» здатен доставляти бойову частину масою від 50 до 100 кілограмів на відстань до 1000 кілометрів, а легші боєприпаси — на відстань до 2000 кілометрів.
Система наведення працює за тим самим принципом, що й у «Бобра». Хоча Ан-196 нечасто використовується в кампанії ударів середньої дальності, його періодично залучають для атак по цілях, недосяжних для легших безпілотників, або коли потрібна потужніша бойова частина.
Ще одним далекобійним засобом ураження, який іноді застосовується в межах цієї кампанії, є FP-1 (Fire Point) — реактивний літальний апарат, який іноді називають недорогою крилатою ракетою. Його заявлена дальність перевищує 1000 кілометрів.
Завдяки вищій швидкості та досконалішим системам наведення FP-1 вважається складнішою ціллю для перехоплення, а також точнішою та потужнішою зброєю, ніж гвинтові «Лютий» або «Бобер».
Президент України Володимир Зеленський заявляв, що російські системи ППО насилу перехоплюють FP-1. Він також стверджував, що наприкінці 2025 — на початку 2026 року російські удари по виробничих майданчиках FP-1 сповільнили розгортання серійного виробництва.
Під час кампанії ударів середньої дальності підтверджені випадки застосування FP-1 поки що залишаються поодинокими. Найчастіше ці безпілотники використовувалися для атак на логістичні вузли, склади боєприпасів, позиції ППО та об’єкти залізничної інфраструктури.
Керівники Fire Point заявляли, що модульна конструкція та використання недорогих компонентів у перспективі дадуть змогу виробляти сотні FP-1 щомісяця. Водночас наразі переконливих підтверджень виробництва таких масштабів немає.
