Російська Федерація продовжує свої спроби дестабілізувати Україну та Молдову та традиційно застосовує для цього випробувані часом інструменти гібридної агресії. Черговим тривожним сигналом стали наміри Москви суттєво активізувати паспортизацію в невизнаному Придністров’ї. Такі кроки Кремля в поєднанні з розширенням псевдоюридичних підстав для використання армії РФ за кордоном створюють прямі безпекові ризики для українського Півдня, зокрема, для Одеської області та стратегічної логістики на Дунаї.
Водночас повномасштабна війна продемонструвала, що безпека Чорноморського регіону сьогодні залежить від швидкості та синхронності дій союзників. Формування міцної геополітичної та економічної осі між Києвом, Кишиневом та Бухарестом поступово перетворює транскордонну співпрацю на реальний щит проти російського впливу.
Дрони атакували нафтовий термінал “Шесхаріс” у Новоросійську: пролунали десятки вибухів
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Про військові та гібридні ризики з боку так званої «ПМР», перспективи амбітнj] Drone Deal із Румунією, будівництво автомагістралі А7 та нове дихання «Одеського трикутника» в ексклюзивному інтерв’ю для Kyiv Post розповів Народний депутат України, Співголова Депутатської групи ВР України з міжпарламентських зв’язків із Румунією Олексій Леонов.
Kyiv Post (KP): Нещодавно стало відомо, що Росія планує активізувати паспортизацію жителів так званої «ПМР». Як ці наміри Москви вплинуть на безпековий ландшафт усього регіону, в тому числі Одеської області?
Олексій Леонов (ОЛ): Активізація російської паспортизації в Придністров’ї є частиною добре знайомої нам гібридної стратегії Кремля. Ми вже бачили цю схему в Абхазії, Південній Осетії та на Донбасі: спочатку масова роздача паспортів, потім заяви про необхідність захисту російських громадян, а далі — політичний або військовий шантаж.
Щодо Молдови, то це спроба з боку Росії законсервувати придністровський конфлікт і створити додаткові перешкоди на шляху до Європейського Союзу.
Щодо України – це ще один інструмент тиску на південному напрямку. Щодо Одеської області, то наразі не варто перебільшувати ризики відкриття нового фронту. Придністров’я ізольоване від Росії, а присутній там російський контингент не має достатнього потенціалу для масштабної наступальної операції. Водночас ми маємо бути готовими до інших сценаріїв: диверсій, інформаційних операцій, прикордонних провокацій та спроб дестабілізації ситуації навколо дунайської логістики та портової інфраструктури.
Ми повинні чітко усвідомлювати: Придністров’я — це вже не лише проблема Молдови. Це питання безпеки всього українського Півдня. І будь-яка спроба Росії розхитати ситуацію там автоматично стосується Одеси, Дунаю, наших портів і наших громад.
KP: Наскільки критичною є ця загроза для України безпосередньо зараз?
ОЛ: У військовому вимірі я б назвав її серйозною, але не критичною. Сьогодні немає ознак підготовки масштабної операції проти України з боку Придністров’я. Проте загроза є критичною в політичному та гібридному вимірі. Росія формує підґрунтя для майбутнього шантажу через концепцію «захисту співвітчизників», створює додаткові важелі впливу на Молдову та намагається тримати в напрузі український Південь.
KP: Чи може масова паспортизація стати для РФ офіційним приводом для «захисту співвітчизників»?
ОЛ: Саме для цього вона і проводиться. Особливу увагу привертає той факт, що практично одночасно з рішеннями щодо спрощеної паспортизації російська влада розширює правові можливості застосування армії за кордоном для захисту громадян РФ. Це створює не лише пропагандистське, а й псевдоюридичне обґрунтування для майбутніх провокацій.
Втім, існує важлива відмінність від ситуації на Донбасі: у Росії немає прямого сухопутного зв’язку з Придністров’ям. Саме тому можливості Кремля в цьому регіоні значно обмеженіші.
KP: Як Україна та Молдова мають діяти синхронно?
ОЛ: Головне тут — координація. Наші держави мають посилювати обмін розвідувальною інформацією, координувати прикордонний контроль, протидіяти диверсійним групам та інформаційним операціям тощо.
Не менш важливо діяти єдиним дипломатичним фронтом і пояснювати міжнародним партнерам, що паспортизація — це не гуманітарна акція, а інструмент гібридної агресії.
Окрім того, і Київ, і Кишинів мають серйозні економічні важелі впливу на Тирасполь, оскільки економіка Придністров’я значною мірою залежить від логістики та торговельних маршрутів через Молдову та Україну.
Нині Україна та Молдова фактично проходять один і той самий історичний іспит. Якщо ми не дозволимо Кремлю нав’язати нам свої правила гри на Дністрі, завтра значно безпечнішим стане весь Чорноморський регіон.
KP: Як ви оцінюєте рівень стратегічного партнерства між Києвом і Бухарестом?
ОЛ: Сьогодні Румунія є одним із найважливіших партнерів України. І це є результатом цілеспрямованих зусиль Президента, всієї дипломатичної команди.
Ми бачимо активізацію політичного діалогу, підтримку України на шляху до ЄС, співпрацю в безпековій сфері та розвиток нових спільних проєктів. Особливо перспективним виглядає формат так званого Drone Deal, який дозволяє поєднати український бойовий досвід із румунськими виробничими можливостями.
Для України Румунія — це не лише сусід. Це член НАТО, член ЄС і одна з ключових держав Чорноморського регіону.
Вважаю, що у XXI столітті вісь Київ - Бухарест може стати одним із ключових центрів стабільності у Східній Європі. Наші країни вже об’єднує не лише географія. Нас об’єднує спільна відповідальність за майбутнє Чорного моря.
KP: Румунія активно модернізує свою інфраструктуру. Наскільки це допомагає українському експорту?
ОЛ: Після початку повномасштабної війни саме румунська логістика стала одним із факторів економічної стійкості України. Порт Констанца фактично став альтернативним маршрутом для значної частини українського експорту. Європейський Союз уже виділив понад 126 мільйонів євро на розвиток румунських портів і транспортних вузлів, які забезпечують перевезення української продукції.
Окремо варто згадати про будівництво так званої Молдовської автомагістралі A7, яка має з’єднати центральну Румунію з Молдовою та українським кордоном. Для українського бізнесу це означає скорочення логістичних витрат і швидший доступ до ринків ЄС.
Для Одеської області особливого значення набуває формування єдиного логістичного простору між дунайськими портами України та румунською інфраструктурою. Загалом сьогодні Дунай стверджується як одна з головних транспортних артерій об’єднаної Європи. І Одещина має всі шанси стати одним із центрів цього процесу.
KP: Які спільні кроки Україна, Румунія та Молдова мають зробити для витіснення російського впливу?
ОЛ: Є хороший і вже перевірений часом формат взаємодії України, Румунії та Молдови – Одеський трикутник. Він вже довів свою політичну ефективність, адже поступово перетворюється з дипломатичного формату на реальний механізм забезпечення регіональної безпеки та розвитку. І саме в цьому я бачу його головну цінність.
Територіально цей трикутник — ключ до безпеки всього регіону. Йдеться про координацію безпекової політики, розвиток транспортної інфраструктури, енергетичну інтеграцію та спільну боротьбу з російськими інформаційними мережами.
Росія традиційно використовує слабкі місця — залежність від енергоресурсів, корупційні ризики та регіональні конфлікти. Тому найкращою відповіддю є не лише військове стримування, а й максимальна інтеграція наших держав в європейський економічний і безпековий простір.
Ми маємо зробити все, щоб простір між Дунаєм і Чорним морем асоціювався не з замороженими конфліктами та російськими провокаціями, а з розвитком, інвестиціями та європейською безпекою.
KP: Як ви оцінюєте спроможність Кишинева протидіяти російському втручанню?
ОЛ: Молдова демонструє значно вищий рівень стійкості, ніж багато хто прогнозував кілька років тому. Кишинів відкрито називає Росію джерелом дестабілізації, активно бореться з проросійськими політичними структурами, посилює кібербезпеку та захист виборчих процесів. Щобільше, молдовський досвід уже вивчають окремі країни Європейського Союзу.
Втім, боротьба ще далека від завершення. Російський вплив продовжує спиратися на соціальні проблеми, інформаційні мережі та наявність неврегульованого придністровського конфлікту.
KP: Чи готова Молдова до остаточного вирішення придністровського питання?
ОЛ: Політично – думаю, що так. Кишинів уже представив партнерам власне бачення поступової реінтеграції Придністров’я і активно працює над пошуком нової моделі врегулювання.
Але головна проблема залишається незмінною — присутність російських військ. Саме тому вирішення придністровського питання напряму залежить від міжнародного тиску на Росію та від безпекової ситуації навколо України.
Для України та Молдови вступ до Європейського Союзу давно перестав бути лише питанням економіки. Сьогодні це питання виживання, безпеки та права самостійно визначати власне майбутнє
KP: Чи ведеться робота щодо нейтралізації сепаратистських ризиків у Гагаузії?
ОЛ: Так, і вона має бути системною. Для України стабільність півдня Молдови безпосередньо пов’язана з безпекою Одеської області. Саме тому питання Гагаузії, Придністров’я, протидії дезінформації та прикордонної безпеки регулярно перебувають у фокусі міжпарламентського діалогу між Києвом і Кишиневом.
Росія традиційно намагається використовувати локальні ідентичності та регіональні особливості як інструмент політичного впливу. Саме тому наше завдання полягає не лише у протидії дезінформації, а й у розвитку прямих контактів між громадами, освітніх, культурних та економічних проєктів по обидва боки кордону.
KP: Які законодавчі ініціативи та міжнародні треки сьогодні є пріоритетними для посилення стійкості прикордонних районів Одещини?
ОЛ: Для мене є три ключові напрями. Перший — розвиток прикордонної інфраструктури та нових транспортних коридорів. Другий — підтримка дунайських портів і логістики як основи економічної стійкості регіону. Третій — посилення транскордонного співробітництва з Румунією та Молдовою в безпековій, економічній та гуманітарній сферах.
Сьогодні безпека Одещини починається не лише на кордоні, вона насамперед у сфері логістики, енергетики та міжнародного партнерства.
Я підтримую розвиток Карпатської ініціативи, тому що майбутня архітектура безпеки Європи формується не лише у Брюсселі. Вона формується і в регіонах — через спільні дороги, енергетичні мережі, логістичні коридори та партнерство громад. Для Одещини це додаткова можливість інтегруватися у простір від Балтійського до Чорного моря та залучати нові інвестиції для розвитку Півдня України.
KP: Чи вдається залучати румунські інвестиції в Одеську область?
ОЛ: Попри війну, така робота триває. Найбільша активність сьогодні спостерігається в логістиці, портовій інфраструктурі, енергетиці та транскордонній взаємодії. Реалізуються програми Interreg NEXT Romania–Ukraine, розвивається співпраця між громадами по обидва боки Дунаю, обговорюються великі інфраструктурні проєкти, включно з новими мостовими переходами.
Окремий інтерес становлять енергетичні проєкти навколо румунського газового родовища Neptun Deep у Чорному морі. У перспективі це може відкрити нові можливості для енергетичного партнерства між Румунією, Україною та Молдовою.
Я переконаний, що після завершення гарячої фази війни саме українсько-румунське партнерство стане одним із головних драйверів відновлення українського Півдня. І готувати фундамент для цього потрібно вже сьогодні.
Сьогодні майбутнє українського Півдня вирішується на фронті. А завтра, після встановлення справедливого миру, воно формуватиметься завдяки транскордонним та міжнародним проєктам. Наше завдання — зробити так, щоб після війни Одеса, Дунай і весь Південь стали одним із головних символів успішної європейської України.
