Путін прямує до Аляски

Коли Владімір Путін ступить на землю Аляски, щоб зустрітися з Дональдом Трампом, буде важко не помітити символізм цього кроку. Аляска колись належала Російській імперії, аж поки вона не продала її Сполученим Штатам у 1867 році. У Росії це більше ніж історична примітка — це стало поширеним націоналістичним жартом. З моменту анексії Криму в 2014 році наближені до Кремля коментатори  напівсерйозно пропонують «повернути» Аляску. Співачка Віка Циганова навіть увічнила цю фантазію в патріотичній баладі: «Від Аляски до Кремля — це моя Батьківщина».

Але в Росії очікування цієї зустрічі аж ніяк не одностайні. Так звані «турбопатріоти» — найгучніші, найагресивніші провоєнні блогери та пропагандисти — бояться, що може настати мир. Для них мир означатиме, що війна, а з нею і всі смерті та жертви, були марними. Вони хочуть перемоги за будь-яку ціну — і сам Путін підживлює цю фантазію. Він порівняв нинішню війну з Першою світовою, нарікаючи, що тоді Росія «передчасно» підписала сепаратну мирну угоду з Німеччиною замість того, щоб продовжувати боротьбу до перемоги. Іншими словами: Брест-Литовський не повинен повторитися.

Більше по темі

Після майже десятирічної перерви урядовці США з’явилися на економічному форумі Росії

Помічник Путіна Ушаков підтвердив, що делегація США на чолі з головою Федеральної комісії з образотворчого мистецтва США Родні Мімсом Куком відвідує ПМЕФ-2026, щоб обговорити культурні зв’язки на тлі загальних зусиль Заходу щодо відокремлення культури від політики, попри війну Росії в Україні.

Більш прагматичне крило політичної еліти вважає, що Путін нізащо не піде на поступки. Для них сама лише символіка — прийом російського президента на американській землі — вже є перемогою.

Минулого тижня був невеликий театральний епізод: 8 серпня Путін зустрівся в Москві зі спеціальним посланцем Дональда Трампа Стівеном Віткоффом. Путін вручив радянський Орден Леніна — не Віткоффу, а Джуліану Глоссу, заступнику директора ЦРУ з цифрових інновацій. Його 21-річний син Майкл підписав контракт із Міністерством оборони Росії, воював в Україні на боці Росії і загинув там у 2024 році. У Москві це сприйняли як щось на кшталт зловтішного жесту — ця моторошна вистава мала показати, що Путін їде на Аляску не для компромісу. Він їде туди,  щоб позловтішатися. 

Пропагандистська машина вже працює на повну. Маргарита Симоньян, головна редакторка RT і горда прапороносиця турбопатріотів, хвалилася в соцмережах: «Наші хлопці за останню добу звільнили 110 квадратних кілометрів Донбасу. Рекорд року». Меседж чіткий: перемоги, хай навіть невеликі, є доказом того, що війну можна виграти, і що зараз найгірший час зупинятися.

Деякі російські коментатори подають зустріч на Алясці в грандіозних історичних термінах, порівнюючи її з Тегеранською конференцією 1943 року, на якій майбутні переможці поділили післявоєнний світ. Тим часом бізнес-еліта заявляє, що не має уявлення, що насправді буде обговорюватися — так само, як вона не мала уявлення до 24 лютого 2022 року. Але вони повторюють одне: Путін не поступиться. Він вважає, що Трамп не протримається довго, і що настрої Америки щодо Росії знову зміняться. 

Путіна переоцінюють як «стратегічного шахіста». Він не планувальник — він серфер. Він ловить хвилі, коли вони набігають, коригує свою позицію під час катання і імпровізує, щоби встояти на ногах. Аляска з її символічною історією, націоналістичними фантазіями та створеною для телебачення драмою – це лише наступна велика хвиля. І Путін має намір проїхатись на ній аж до берега — чи то до берега Берингової протоки, чи то до Овального кабінету.

Передрук з блогу автора The Last Pioneer. Оригінал тут.

Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.