Президент Азербайджану Ільхам Алієв зробив одну з найрізкіших заяв на адресу Росії, назвавши приєднання його країни до Радянського Союзу у 1920 році «російським вторгненням і окупацією». Його слова, які прозвучали 26 серпня в інтерв’ю саудівському телеканалу, не лише ставлять під сумнів історичний наратив Москви, а й перегукуються з нинішньою боротьбою України проти російського імперіалізму..
Перегляд історії та заперечення кремлівського наративу
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Протягом десятиліть Росія намагалася подати розширення Радянського Союзу як процес «добровільного об’єднання». Заява Алієва руйнує цю ілюзію. Алієв наголосив, що Азербайджанську Демократичну Республіку — незалежну лише два роки — розгромили більшовицькі війська. Називаючи цю подію «окупацією», Алієв ставить Азербайджан в один історичний ряд з Україною та країнами Балтії, суверенітет яких також було знищено імперською експансією Кремля.
Зброя нового покоління: як Росія зламує європейські демократії через «когнітивну війну»
Це переосмислення є не лише переглядом історії, а й політичним сигналом. Баку демонструє, що бачить паралелі між власним минулим і нинішньою агресією Росії проти України.
Для України це стратегічно важлива позиція: вона свідчить, що сусіди Москви дедалі менше готові мовчати.
Збиття літака Azal — переломний момент
Найгостріші слова Алієв залишив для оцінки дій Москви щодо інциденту зі збиттям азербайджанського цивільного літака поблизу Актау. Він заявив про «величезне розчарування» через мовчання Росії та звинуватив її владу в умисному введенні слідчих в оману.
За словами Алієва, під час дронових атак російські аеропорти зазвичай видають сигнал тривоги, який зобов’язує всі літаки розвертатися. За два тижні до катастрофи один із рейсів Азербайджану отримав такий сигнал і безпечно повернувся. Однак під час фатального інциденту попередження надійшло лише після того, як літак уже був уражений.
«По літаку відкрили вогонь двічі», — сказав Алієв, додавши, що лише професіоналізм пілотів дозволив повітряному судну приземлитися в Казахстані, а не в Росії.
Висновок очевидний: у Баку не розглядають це як трагічний випадок, а як політично вмотивований акт — і такий, за який Росія відмовляється брати відповідальність.
Вбивства азербайджанців у Росії
Алієв також засудив так звані «невмотивовані напади» на азербайджанців у Росії. За повідомленнями, двох чоловіків катували й убили, а російські чиновники згодом заявили, що вони померли від серцевого нападу. «Навіть якщо вони скоїли злочин 20 років тому, вони все одно люди», — сказав Алієв. — «Це був безпрецедентний акт проти нашого народу».
У цьому питанні, в інтерв’ю саудівському телеканалу Al Arabiya, Алієв також звинуватив Москву у приховуванні правди, наголосивши, що Азербайджан реагує лише «конструктивно й у рамках закону», але ніколи не миритиметься з агресією чи неповагою.
Слова Алієва мають кілька рівнів значення: для внутрішньої аудиторії він постає як лідер, який не боїться кинути виклик Росії та захищати національну гідність; для Москви ж це попередження, що Азербайджан не терпітиме приниження.
Заяви Алієва мають значення не лише для Південного Кавказу. Відверто засуджуючи минулі і теперішні дії Росії, президент Азербайджану підкріплює глобальний наратив про Росію як державу-агресора, яка за брехнею й мовчанням приховує насильство.
Для України це стратегічно важлива позиція: вона свідчить, що сусіди Москви дедалі менше готові зберігати мовчання, навіть ті, як-от Азербайджан, які змушені балансувати у відносинах із Кремлем.
Риторика Алієва сигналізує про перегляд зовнішньої політики Азербайджану. Епоха тихої поступливості добігає кінця. Натомість формується позиція обережного, але рішучого спротиву.
У мінливій геополітиці Південного Кавказу це може означати новий етап у відносинах між Росією та Азербайджаном: менше залежності, більше напруженості і сильніший акцент у глобальному наративі протидії російській агресії.
ПОЯСНЕННЯ Як Україна виснажує Росію ударами дронів
