ООН не попередила про ризик геноциду проти українців і не визнала навіть найуразливіших жертв: дітей. Що стоїть за цими провалами?
«Винищені майже до повного зникнення» – цією фразою про американських бізонів у ХІХ столітті можна описати те, що відбувається сьогодні з мешканцями Херсонської області України.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
ЗМІ, аналітичні центри та правозахисні організації використовують термін «людське сафарі». У своєму звіті «Human Rights Watch» називає це воєнним злочином: «Полювання з повітря». Хоч ці терміни не про людей, вони досить точно описують системну російську кампанію ударів FPV-дронів, спрямовану на цивільне населення в прифронтових районах.
Геноцид визначається в міжнародному праві як «намір знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу». Конвенція про геноцид визначає два елементи: намір вчинити геноцид і фізичні дії, а саме «вбивство, заподіяння серйозної тілесної або психічної шкоди, навмисне створення для групи умов життя, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення, введення заходів, спрямованих на запобігання народжуваності в групі, та насильницьке переміщення дітей з однієї групи до іншої».
РФ знизила активність ДРГ на прикордонні: у ДПСУ пояснили причину
Геноциди, вчинені державами, плануються заздалегідь. Для українців ознаки цього були присутні весь час. Незаконне російське вторгнення розпочалося у 2014 році паралельно з антиукраїнською мовою ненависті на державному телебаченні. Російська мова ненависті на державному рівні до України, а отже, і українців як національної групи, фінансувалася та широко поширювалася з метою підбурювання громадськості. За даними самої ООН, мова ненависті та геноцид пов’язані між собою.
«Дегуманізація» є одним із 10 етапів геноциду, які завершуються «винищенням» та «запереченням». Росія публічно дегуманізує українців з 2014 року, що кульмінувало в огидних актах геноциду, таких як «людське сафарі».
До травня 2022 року незалежні експерти дійшли висновку, що Росія порушила Конвенцію про геноцид через «пряме та публічне підбурювання до вчинення геноциду, а також через систематичні звірства, з яких можна зробити висновок про намір частково знищити українську національну групу», і попередили, що українцям загрожує серйозний ризик геноциду.
Висновки ООН свідчать, що Росія систематично вчиняє воєнні злочини та злочини проти людяності, але не аналізують у повному обсязі докази, як того вимагає Конвенція про геноцид.
У висновку, опублікованому в березні 2026 року, ООН констатувала, що примусове переміщення дітей Росією є «злочином проти людяності», що суперечить її власному юридичному визначенню геноциду. Це пов’язано з тим, що Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) визначає примусове переміщення населення як злочин проти людяності, водночас чітко розрізняючи примусове переміщення дітей як акт геноциду. Конвенція про геноцид також визначає переміщення дітей як акт геноциду.
Цитата:: Схоже, що на найвищих рівнях ООН існує політичний тиск, спрямований на штучне зниження тяжкості геноциду до рівня «воєнних злочинів» та «злочинів проти людяності».
У цьому висновку ООН згадується мотив Росії щодо викрадення дітей і вказується, що це було заплановано до повномасштабного вторгнення, але без подальшого розгляду цього питання. Також виглядає так, що ці переміщення вирвані з загального контексту, в якому українська національна ідентичність стирається, а російська нав’язується дітям, зокрема в школах під окупацією.
Стаття Римського статуту про геноцид містить окреме положення про дітей, відмінне від положень про воєнні злочини та злочини проти людяності, оскільки воно стосується формування та збереження ідентичності.
У березні 2023 року МКС видав ордери на арешт президента Росії та російської уповноваженої з прав дітей за незаконне переміщення дітей без супроводу дорослих, відповідно до Римського статуту.
Це свідчить про тенденцію: різні агентства ООН уникають посилання на положення Римського статуту, які стосуються конкретно дітей, використовуючи натомість ширший термін «населення». Це вражає, оскільки російській уповноваженій з прав дітей загрожує арешт, але не за злочин, який вона скоїла. Вона контролювала переміщення дітей без супроводу та зміну їхньої ідентичності, а не примусове переміщення населення.
Це вказує на потенційну боротьбу за владу та політичний тиск на найвищих рівнях ООН з метою штучного зменшення тяжкості геноциду до «воєнних злочинів» та «злочинів проти людяності», уникаючи згадки та розгляду «наміру», ізолюючи злочини та змінюючи положення, що стосуються конкретно дітей.
Примусове переміщення населення, в тому числі сімей з дітьми, є злочином, скоєним Росією, на додачу до перевезення дітей без супроводу. Геноцид широко вважається найтяжчим міжнародним злочином, але за вчинення його передбачене таке саме максимальне покарання, як і за воєнні злочини та злочини проти людяності.
Безкарність робить російські порушення з кожним роком все більш варварськими. Системні умисні атаки російських FPV-дронів на цивільних осіб уздовж усієї лінії фронту, зі значною концентрацією в Херсонській області, є одними з найбільш садистських злочинів Росії.
Російські оператори FPV-дронів тероризують українців на вулицях, фермах і у власних дворах, а також викладають свої відео «людського сафарі» в Інтернет і не бояться відповідальності. ООН ігнорує те, що збройні сили одного з постійних членів її Ради Безпеки безкарно «полюють» на людей.
На думку незалежних спостерігачів, ця санкціонована державою кампанія відповідає актам геноциду, спрямованим на знищення умов життя, і має бути проаналізована в сукупності з усіма міжнародними порушеннями Росії: усіма воєнними злочинами, злочинами проти людяності та злочином агресії.
В Україні не очікують прямого втручання якоїсь держави з метою припинення цих звірств відповідно до принципу «відповідальності за захист». Як мінімум, від персоналу ООН очікується, що він діятиме неупереджено, без політичного тиску чи обміну інтересами і забезпечить справедливе визнання, як це було зроблено щодо палестинців, єзидів, боснійців та руандійців.
В ООН не лише відсувають на другий план українців як групу, а й відмовляють у визнанні дітям, які є найбільш вразливими жертвами держави, що має значний вплив в ООН.
У вересні 2023 року голова Незалежної міжнародної комісії ООН в Україні заявив, що «досі немає консенсусу» щодо того, чи вчиняється геноцид. Це свідчить про те, що така дискусія насправді існує, але викликає логічне запитання: якщо така дискусія існує, то де ж попередження?
ООН не змогла порушити питання про ризик геноциду попри всі ознаки та попередження незалежних експертів і Ради Європи.
Пляма, якої не зміг уникнути навіть Ізраїль, для Росії лише відкладається на потім. Цілком імовірно, що російський вплив всередині ООН намагається завадити історичній справедливості.
Приховані владні динаміки всередині ООН не можуть безкінечно блокувати розгляд намірів. Запобігати геноциду занадто пізно, але ніколи не буде запізно притягнути до відповідальності Росію та тих, хто перешкоджає справедливості.
Погляди авторки статті не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.
ПОЯСНЕННЯ Як Україна виснажує Росію ударами дронів
