ПОГЛЯД: Чому Україна важлива для США

У Британії, під час останнього візиту, Трамп повторив тезу, що події в Україні мало впливають на Сполучені Штати.

«Але знову ж таки, це не стосується Сполучених Штатів… воно не так уже й стосується вас [Великої Британії]. Звісно, ви набагато ближче до подій, ніж ми. Нас відділяє цілий океан».

Дозвольте навести три причини, чому Україна має виняткове значення для Америки.

Перемога Росії у війні проти України була б катастрофою не лише для самої України, а й для Сполучених Штатів. Порушення повітряного простору Румунії та Польщі безпілотниками, пошкоджені підводні кабелі, підпалені склади й торгові центри та інші інциденти — це лише передвісники того хаосу, який чекає на Європу, якщо Україна більше не зможе стримувати агресора.  

На рівні простих розрахунків може здаватися, що ослаблена Європа стратегічно вигідна для США. Проте війна й потрясіння в Європі стали б для Америки справжнім лихом. У разі ширшого зіткнення США не змогли б довго лишатися осторонь — вони швидко втягнулися б у війну після того, як українські збройні сили були б вибиті з бойових порядків, а Росія просунулася б до польського кордону, спричинивши мобілізацію, страх, терор і загальний крах стабільності по всій Європі.

Більше по темі

Путін заявив, що очікує на американських переговірників після угоди США з Іраном

Голова Кремля заявив про готовність продовжити переговори з представниками адміністрації США після завершення активної фази врегулювання ситуації навколо Ірану.

Попри можливу катастрофу для Європи, підкорення України стало б беззаперечним доказом для автократів: Захід не має ані мужності, ані витривалості, ані військової сили, щоб зупинити війну. Якщо ми не здатні допомогти Україні, ми не зможемо захистити й жодну іншу країну, чиї території можуть спокусити тих, хто надихається силовою експансією.

Наслідки цього усвідомлення матимуть епохальне значення для самих Сполучених Штатів: усі майбутні конфлікти, у які вони будуть втягнуті, і всі економічні відносини формуватимуться під впливом цього результату. І навряд чи ці наслідки будуть сприятливими.

Рішуче покласти край війні в Україні — забезпечивши українців усім необхідним для відсічі агресії — означає послати світу чіткий сигнал: ми не лише готові воювати, а й маємо для цього засоби та рішучість. Для США — найпотужнішої військової сили й ключового партнера Європи — будь-яка заява, що Україна «не має значення», може виявитися фатальною. Як і в 1939 році, американцям не варто піддаватися хибній думці, ніби відсутність безпосереднього впливу на їхнє життя дає підстави ігнорувати долю України.

Поза межами реальної політики, другою ключовою обставиною є те, що саме в Україні вирішується доля вільних держав. У цій віковій боротьбі між країнами, які сповідують ідеї людської гідності та свободи, і тими, де влада держави завжди переважає над правами людини, Україна нині — поле бою. Давні афіняни добре знали цю боротьбу через протистояння з автократичною Персією, — і сьогодні саме в Україні ця сама рішучість набуває конкретної форми.

Боротьба в Україні — це не локальна суперечка за контроль над шматком території і не просто спроба зберегти так званий післявоєнний порядок. Це вирішальний момент, від якого залежить, чи майбутнє піде шляхом демократії, чи шляхом автократії. Поразка України розв’яже руки диктаторам у всьому світі.

Нова, консолідована сила автократичних режимів, які з кожним днем усе наполегливіше виступають проти демократичного порядку, буде рішучіше демонструвати свою міць й просуватися вперед із дедалі більшою впевненістю. У довгостроковій перспективі це обійдеться Америці значно дорожче — економічно, військово й у сфері впливу — ніж своєчасна реакція та чітка відданість захисту демократії.

Як і у випадку з стародавніми Афінами, розмір території України не є мірилом її впливу на світові політичні процеси. Важливим є інше: подібно до грецького поліса, Україна втілює наші надії, що вільна думка здатна перемагати. Противники цієї ідеї теж чудово це розуміють. Тому результат війни в Україні вже виходить за межі геополітики — він став випробуванням, від результату якого залежатиме, яке майбутнє обере людство і якою буде світова цивілізація.

Є й третя причина — вона більше стосується принципів і політико-філософського підходу. Часто кажуть, що Америка була чи не першою країною, заснованою не на спільній історії чи національності, а на ідеї. Ви можете сісти в літак, прилетіти до США і за кілька років наполегливої праці, витримки й віри у власне бачення стати американцем.

У багатьох країнах нащадки мігрантів — навіть у другому чи третьому поколінні — стикаються з упередженим ставленням. Тому ідея про те, що націю можна побудувати на принципах особистої свободи й переконанні, що людина здатна здобути повагу та визнання завдяки власним зусиллям, а не походженню чи прихильності усталених інституцій, була по-справжньому революційною.

Ці принципи безпосередньо стосуються України. Адже американці — усі без винятку — повинні відчувати спорідненість і підтримку до будь-якого народу, який поділяє переконання, що свобода є центральною ідеєю у впорядкуванні життя й формуванні нації. 

Будь-яка держава, заснована на ідеї свободи, повинна знаходити спільну мову з народами, які захищають свої права. Відданість тим, хто здобуває незалежність і захищає право жити за власним вибором, повинна викликати глибоку співпричетність, навіть якщо в усіх інших рисах цей народ відрізняється. Цього достатньо, аби президент Сполучених Штатів відчув обов’язок висловити чітку й недвозначну підтримку.

Америка має значення для України. Українці сприймають її як партнера у своїх економічних, політичних і соціальних прагненнях. Але так само й Україна важлива для Америки. Вона є форпостом свободи, державою, що відкриває нові можливості для неї, і країною, яка відстоює ці принципи в боротьбі.