За останні тижні війна загострилася. Україна заблокувала логістику в Криму та позбавила Росію доходів від нафти, уразивши своїми дронами та ракетами дві третини її нафтопереробних заводів, а також численні військові заводи і фабрики. Палають вже й московські нафтопереробні заводи.
Росія відповідає ще жорстокішими ракетними та дроновими атаками та дедалі запеклішою риторикою. Нещодавно російські політики прийняли нову стратегію залякування України та Європи. Вони почали говорити про підрив чотирьох ядерних ракет на заході України — від Волині, що межує з Білоруссю, до кордону з Молдовою.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«План» полягає у створенні непридатної для життя радіоактивної буферної зони. Іншими словами, на думку російських політиків, доступ України до ЄС був би заблокований невидимою радіоактивною стіною, і в українців залишився би лише один варіант — асиміляція Російською імперією.
Вибухи у Воронежі: повідомляють про атаку дронів на підприємство ВПК
Ви, мабуть, подумаєте, що це неймовірний сценарій, але десять років тому, коли нині покійний російський правий політик Жириновський заявив, що Москва має бомбити Київ і Львів, українці сміялися з нього. Його вважали клоуном. Сьогодні, коли ми читаємо про ядерні погрози Росії, ніхто не сміється. Найсміливіші мрії російських політиків цілком можуть стати реальністю.
Удар дрона по Лаврі, якого Росія завдала минулого тижня, залишиться в пам’яті українців і, гадаю, в підручниках історії – так само, як жахлива трагедія в Бучі та ракетний удар по Охматдиту в Києві залишаться важливими віхами в історії цієї війни. П’ять років тому в таке повірив би мало хто з українців, якщо взагалі хтось.
Гадаю, більшість українців вважали, що Лавра — символ Православ’я — є такою ж святинею для росіян, як і для українців, але наші східні сусіди, очевидно, намагаються якнайсильніше мучити Україну.
Найголовніше те, що чим більше російських ракет і дронів летить на українські культурні об’єкти, тим сильнішою стає українська ідентичність. Для Росії це замкнене коло. Для України — болісне усвідомлення культурних втрат, але також основа для ще більшого об’єднання навколо наших культурних та історичних цінностей.
Нещодавно, коли російські дрони атакували Харків, Київ, Дніпро та інші міста, а українські дрони атакували Москву та мости, що з’єднують окуповані території України з Кримом, з Одеси до Вільнюса прямувала вантажівка з особливо цінним вантажем — картиною італійського художника Караваджо «Арешт Христа».
Незабаром у столиці Литви відкриється виставка, присвячена саме цій картині та її історії. Після виставки твір залишиться у Вільнюсі до закінчення війни. Останніми роками за цією схемою з українських музеїв до Європи перевозяться особливо цінні експонати.
Більшість колекцій українських музеїв наразі зберігається у сховищах музеїв по всій Європі. Українські музеї, що залишаються відкритими, експонують менш цінні твори, але знищення їх теж стало би великою втратою для світу мистецтва. Однак жоден український політик не наважується запропонувати закриття усіх музеїв.
Самі українці не хочуть відмовлятися від культурного життя. Вони відвідують музеї й театри, книжкові ярмарки й концерти класичної музики, коли є така можливість. І, звісно, їдуть до Печерської Лаври, щоб доторкнутися до її майже тисячолітньої історії.
На щастя, під час нещодавніх російських атак на культурні об’єкти не було надзвичайно руйнівних балістичних ракет «Орєшнік», які можуть нести кілька боєголовок, у тому числі ядерних.
Дотепер Росія запустила по Україні три ракети «Орєшнік» без ядерних боєголовок – першу по Дніпру в 2024 році, і тоді це справді налякало Європу, а нещодавно ще дві: одна з них не долетіла до цілі, впавши на окупованій території Донбасу, а друга – на Київщині, теж далеко від своєї цілі.
Очевидна ненадійність «Орєшніка» могла стати причиною того, що його не задіяли в останніх атаках, і це має змусити росіян шукати альтернативу — щось таке, що зможе суттєво змінити їхню долю в цій війні.
Путін досі впевнений, що зможе витіснити українську армію з Донбасу, але його оптимізм, ймовірно, ґрунтується на ретельно відредагованих рапортах зі штабу російської армії. Безумовно, у нього великі плани на другу половину літа і на осінь. Зеленський теж має великі плани. Він пообіцяв, що незабаром буде запущене серійне виробництво українських балістичних ракет.
Тим часом, наступного ж дня після ударів по Києво-Печерській Лаврі та інших історичних і культурних пам’ятках, українські дрони уразили Московський нафтопереробний завод.
Оскільки тепер Москва у зоні досяжності українських дронів, можна очікувати, що в найближчі тижні та місяці прискориться динаміка війни. Буде більше руйнувань як у Росії, так і в Україні, більше жертв серед цивільного населення, але й стає ближчою розв’язка – насамперед тому, що тиск на Путіна з боку російської бізнес-еліти лише посилюватиметься. А під цим тиском він або буде змушений піти на переговори з Україною, або вдатися до репресій проти власної бізнес-еліти.
У будь-якому разі Росії буде важко сподіватися на свою омріяну перемогу, бо, як співається у пісні: «Коли серце палає, очі дим застилає».
