Від розкішних залів імператорської Росії до зухвалого акту філантропії в часи війни – тарілки з обіднього сервізу, який колись належав царю Олександру I, опинилися в центрі незвичайної кампанії зі збору коштів для України.
Мітці Пердью, американська спадкоємиця статків Perdue Chicken, планує виставити ці тарілки на аукціон і передати зароблені кошти українським солдатам і їхнім родинам.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Пердью, філантропка і письменниця, каже, що її вчинок – форма культурної війни. «Це культурна цінність Росії, і я нізащо не віддам ці тарілки Росії», – сказала вона в ексклюзивному інтерв’ю Kyiv Post. Натомість вона планує продати їх для того, щоб ця «культурна цінність пішла на допомогу в боротьбі з Росією».
Цей столовий посуд – вишуканий зразок російського імператорського фарфору – має велику цінність. Пердью, яка колекціонує фарфор, придбала ці тарілки через їхню красу і не одразу усвідомила їхнє історичне значення. Вона згадує, як під час візиту до Зимового палацу в Санкт-Петербурзі в 2008 році вона побачила одну пошкоджену тарілку з того ж сервізу:
Після майже десятирічної перерви урядовці США з’явилися на економічному форумі Росії
«Я подумала: Боже мій, якщо великий музей у Росії робить таку велику справу з однієї тарілки, то мої 12, мабуть, коштують дуже багато».
Ще перед повномасштабним вторгненням один російський олігарх запропонував за них 100 000 доларів. Вона розглядала пропозицію, вірячи в «культурну репатріацію», але війна все змінила.
Зараз вона бачить ситуацію зовсім іншими очима і так пояснює свою мотивацію:
«Є такий вислів: коли ти злишся на когось, ти «засовуєш йому в штани дикобраза». От і продаж цих нещасних тарілок Олександра — це дикобраз у штанях Путіна».
Прихильність, зароджена в конфлікті
Глибокий зв’язок Пердью з Україною зародився ще кілька десятиліть тому.
«Я все життя люблю Україну, там я святкувала свій 21-й день народження», — сказала вона. Але вторгнення 2022 року перетворило цю прихильність на невтомну місію.
Її робота для Psychology Today, де вона писала про торгівлю людьми в зонах конфлікту, привела до запрошення, яке змінило її життя. Начальник управління поліції в Київській області генерал Андрій Небитов запросив її відвідати Україну, і вже за 10 днів вона була в Києві.
«У той момент я вирішила... що решту свого життя буду робити все, що в моїх силах, щоб допомогти Україні», — сказала вона. Відтоді вона використовує всі свої ресурси, щоб досягти відчутних результатів.
Вона продала з аукціону свою власну смарагдову каблучку Atocha за приголомшливу суму в 1,2 мільйона доларів. Майже всі ці кошти були використані для заміни поліцейських катерів і 18 поліцейських автомобілів у Чорнобильській зоні відчуження, що стало важливим кроком для запобігання контрабанді радіоактивного металобрухту.
На решту Пердью закупила системи спостереження для поліції, завдяки яким вдалося заарештувати торгівців людьми. «Теоретично, — сказала вона, — моя маленька смарагдова каблучка врятувала від рабства тисячу жінок».
За її словами, у грошовому вираженні її допомога Україні натепер становить майже 2 мільйона доларів. Вона була в Україні п’ять разів і вже найближчими днями планує приїхати вшосте.
Новий розділ: зцілення прихованих ран
Робота Пердью тепер іде на іншому важливому фронті – психологічні наслідки війни. Вона розповіла про зворушливу зустріч із 14-річною дівчинкою в Бучі, прямо на очах якої російські солдати вбили всю її родину.
Дівчинка «дисоціювалася», що є типовою реакцією на травму. Коли Пердью запитала, чи отримує вона психологічну допомогу, поліцейський перекладач відповів прямо: «Ні, вона сама по собі».
І Пердью вирішила діяти. Зараз вона збирає кошти на створення служби психічного здоров’я на базі смартфонів з використанням штучного інтелекту. Цей інструмент, який розробляють українські фахівці, буде безкоштовним, безпечним і доступним для мільйонів українців, які потребують підтримки.
Це прагматичне рішення величезної проблеми. Пердью, яка в 1965 році написала магістерську роботу про комп’ютери, використовує свій минулий досвід для вирішення сучасної кризи.
Її зусилля виходять за межі технологій
У Львові вона допомогла створити притулок для жінок, який слугує зразком для інших закладів. Там жінок навчають таким навичкам, як шиття, щоб вони могли себе забезпечувати.
Цей проєкт навіть надихнув американок у штаті Делавер створити для притулку настінне панно з вишитими квітами— зворушливий жест солідарності з їхніми «сестрами-львів’янками».
Румунія закриває консульство РФ та висилає посла
