Ледь висохло чорнило на, здавалося б, досягнутій угоді про захист Угорщини від санкцій США, спрямованих проти російської нафти й газу, як деталі почали розчинятися в гострій суперечці між Вашингтоном і Будапештом.
Всього через кілька годин після того, як угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан – давній ідеологічний союзник – завершив дружню зустріч з президентом Дональдом Трампом, виникла серйозна суперечка щодо терміну енергетичного винятку.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Відстрочка, за яку Орбан лобіював особисто, щоб захистити свою економіку, яка страждає від енергетичної кризи, тепер стала центром трансатлантичної суперечки.
Табір Орбана оголошує перемогу
У суботу ввечері міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто у соцмережах рішуче спростував твердження про те, що пільга є тимчасовим заходом терміном на один рік.
Посланці Трампа провели переговори щодо Ірану, але до прориву ще далеко
«Фейкові новини», – заявив він у вихідні, що цілком могло б бути частиною повномасштабної дипломатичної суперечки. «Пільга є постійною на невизначений термін», – написав він.
Його однозначна заява зустріла не менш категоричну відповідь з боку адміністрації Трампа.
Високопоставлений американський чиновник, який на умовах анонімності поспілкувався з Kyiv Post, відкинув версію Угорщини двома лаконічними словами: «Ніщо не є безстроковим».
Як раніше повідомляв Kyiv Post, американські чиновники заявили в п’ятницю, що звільнення від санкцій діє лише один рік. Такий термін підриває наратив, який Орбан продає своїй внутрішній аудиторії напередодні складного виборчого року.
Проблема трубопроводу
Суперечка стосується долі російських енергетичних трубопроводів – «Дружба» для нафти і «Турецький потік» для газу – які живлять угорську економіку, критично залежну від Москви.
За даними МВФ, у 2024 році Угорщина залежала від Росії приблизно на 86% у постачанні нафти та на 74% у постачанні газу.
Будапешт послідовно стверджує, що негайне припинення поставок спричинить «стрімке зростання» цін на енергоносії. За оцінками угорської влади, це може коштувати країні, яка не має виходу до моря, понад 4% її ВВП та викликати «нестерпне» підвищення цін для домогосподарств і підприємств.
Для Орбана забезпечення безстрокового звільнення від санкцій є як економічною, так і політичною необхідністю. Це дозволяє йому заявити про велику перемогу над тиском з боку Брюсселя, Києва та НАТО, а також над попередніми каральними санкціями США, введеними адміністрацією Трампа минулого місяця проти російських енергетичних гігантів «Лукойл» і «Роснефть».
Внутрішньополітична доля Орбана, який стикається з новою опозиційною загрозою, значною мірою залежить від його здатності захистити угорців від економічних наслідків війни в Україні.
Тепла зустріч, холодні наслідки
Зустріч двох націоналістичних лідерів, за всіма оцінками, була теплою. Трамп публічно похвалив Орбана, висловивши схвалення його жорсткої позиції щодо імміграції і навіть проявивши співчуття до географічного становища Угорщини.
«Ми розглядаємо це питання», – сказав Трамп у п’ятницю. «Для нього дуже складно отримувати нафту і газ з інших регіонів... у них немає моря. У них немає портів».
В обмін на відстрочку, як зазначив представник Білого дому, Будапешт зобов’язався закуповувати скраплений природний газ зі США за контрактами на суму близько 600 мільйонів доларів – поступка, яка цілком відповідає енергетичній програмі Трампа «Америка понад усе».
Плутанина чи обдумана двозначність?
Суперечливі заяви з Вашингтона і Будапешта виявляють небезпечну двозначність, що лежить в основі угоди.
Бліц-кампанія Сійярто в соціальних мережах, в якій він наполягає, що «хто стверджує інше, той не був присутній на переговорах. Набагато простіше запитати тих з нас, хто був там», є прямим і агресивним викликом публічній заяві Білого дому.
Це свідчить про те, що в Овальному кабінеті було дане «невизначене» схвалення, яке американські помічники тепер намагаються перетворити на більш традиційну дипломатичну угоду з обмеженим терміном дії.
Цей епізод є типовим для Трампа: угода, укладена на основі особистих стосунків із іноземним лідером, за якою одразу ж слідує метушня серед американських чиновників, які намагаються визначити конкретні умови угоди.
Це також класичний Орбан: отримати максимальну політичну вигоду від дружньої зустрічі, а потім використовувати твердження про «фейкові новини», щоб приховати будь-які незручні деталі, які применшують його дипломатичний тріумф.
Союзники спостерігають з нервозністю
Для зовнішньополітичного істеблішменту Вашингтона короткострокове звільнення від санкцій є заходом з мінімізації збитків. Це дозволяє запобігти повному розриву з важливим, хоча й суперечливим, союзником по НАТО, зберігаючи при цьому важелі впливу.
Однак для Києва та його союзників в ЄС сам спір є ознакою нестабільності.
Він свідчить про те, що критичні енергетичні санкції, покликані задушити військові зусилля Москви, тепер стали предметом політичних торгів, в яких Білий дім і ключова країна ЄС не можуть навіть домовитися про дату закінчення терміну дії.
Зараз питання полягає в наступному: чи є твердження про «необмежений термін» звичайним збоєм у комунікації, чи ж Віктор Орбан розраховує на те, що скасувати вже надане звільнення від санкцій — навіть тимчасове — буде складно. Це особливо актуально з огляду на наближення виборів і наявність потужного союзника в Білому домі.
Безпосередньою жертвою цієї ситуації стала ясність: її замінила трансатлантична суперечка щодо єдиної найважливішої деталі — терміну дії угоди.
ПОГЛЯД: Як Україна ізолює Крим
