13 грудня 2021 року заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков заявив, що Паризьку хартію, яка “в повній мірі визнає свободу Держав у виборі власних форматів безпеки”, необхідно збалансувати фразою “не за рахунок безпеки інших держав”. Він попередив, що всі країни, які виступатимуть проти права Росії ветувати рішення НАТО щодо членства, стикнуться з дуже серйозними наслідками.
За чотири дні Росія оприлюднила проєкт договору з США “про гарантії безпеки” і проєкт угоди про “заходи для забезпечення безпеки Російської Федерації і країн-членів Організації Північно-Атлантичного договору”.
НАТО попросили утриматись від подальшого розширення.
[7 квітня 2023 року] Фінляндія стала 31-м членом НАТО. Вступ Швеції поки що гальмують недемократичні сили всередині самого Альянсу – не Росія.
У Польщі засудили агента російської розвідки, який шпигував за армією
Путін не хотів розширення НАТО на схід і цим, серед іншого, виправдовував вторгнення в Україну. Вступ Фінляндії став іще одним свідченням провалу його стратегії, а Україна і Молдова продовжують рухатись до членства в Альянсі.
Найважливішим є те, що вступ Фінляндії перекреслив один із головних постійних меседжів кремлівської дезінформації – про так звану “експансію НАТО на схід”.
“Вторгнення Росії в Україну підштовхнуло фінів до пошуку захисту в колективній системі безпеки. Вступ Фінляндії збільшив довжину кордону між НАТО і Росією вдвічі”.
Насправді, розширення НАТО на схід є не частиною стратегії посягання на Росію, а наслідком її власної агресивної політики, що впродовж століть забезпечувала її постійне розширення за рахунок території сусідніх країн.
Не тільки Фінляндія, а й інші країни активно шукають захисту під парасолькою НАТО від експансії Росії на захід.
НАТО ніколи не розширялося на схід від бажання на когось напасти. Це відбувалося з метою захисту під егідою “Паризької хартії для нової Європи”, яка “в повній мірі визнає свободу Держав у виборі власних форматів безпеки”.
Росія хотіла зменшити міць НАТО в усіх країнах, що вступили до Альянсу після 1997 року (Албанії, Болгарії, Хорватії, Чехії, Естонії, Латвії, Литви, Угорщини, Чорногорії, Північної Македонії, Польщі, Румунії, Словаччини і Словенії). Коли Росія розв'язувала війни в Європі, вона намагалась обмежити здатність Альянсу розміщувати свої передові сили у відповідь на її агресивну зовнішню політику.
Коли Росія просила НАТО “вийти” з колишніх республік СРСР (тих, які вступили до НАТО після 1997 р.), вона вже окупувала одні й вела війни проти інших колишніх республік СРСР всупереч угоді, яку сама ж і пропонувала.
Однак від повномасштабного вторгнення в Україну Путін отримав прямо протилежний результат. Країни-члени НАТО почали переозброюватись. Були введені в дію плани оборони і розміщені тисячі додаткових військовослужбовців, а також значні військово-повітряні й військово-морські сили. На східному фланзі Альянсу в пряме підпорядкування НАТО перейшло понад 40 000 військовослужбовців, підтримку яких забезпечують іще сотні тисяч військових із армій країн-членів. Уздовж східного флангу – від Балтійського до Чорного моря – було створено вісім бойових угруповань. Країни-члени домовилися зміцнити передові рубежі оборони, збільшити бойові групи в східній частині Альянсу до рівня бригад, трансформувати Сили швидкого реагування НАТО і збільшити чисельний склад сил високого рівня готовності до понад 300 000.
Все це буде забезпечено більшою кількістю військової техніки і обладнання, більшою кількістю передових підрозділів, оновленими планами і силами оборони конкретних країн. В той же час, країни-члени НАТО посилюють захист свого населення та інфраструктури.
Замість відведення, якого вимагала Росія, вона спричинила найбільшу з часів Холодної війни перебудову системи колективного захисту і стримування.
Росія вимагала, щоб США утримувались від польотів своїх важких бомбардувальників і розміщення своїх бойових кораблів у районах, з яких “вони можуть завдавати ударів по цілях на території” Росії. В принципі, це означало заклик до НАТО утримуватись від присутності в Чорному, Балтійському і Баренцевому морях, в Арктиці і в повітряному просторі над Північною, Центральною і Східною Європою.
Знову ж таки, вона досягла прямо протилежного.
Східний фланг НАТО: Повітря. У повітрі завжди одночасно перебувають близько 30 літаків радіолокаційного стеження і винищувачів.
У відповідь на неспровокований напад Росії на Україну суттєво збільшилась кількість винищувачів НАТО на бойовому чергуванні в Східній Європі. У небі над Східною Європою в будь-який момент часу одночасно перебувають близько 30 літаків радіолокаційного стеження і винищувачів.
У небі над Східною Європою збільшилась присутність літаків радіолокаційного стеження і літаків-заправників. Від лютого 2022 року літаки AWACS регулярно патрулюють повітряний простір над Балтикою і Східною Європою, стежачи за російськими бойовими літаками біля кордонів НАТО. Альянс розмістив системи AWACS у Румунії.
Однак Росії вдалося не дати НАТО розмістити військово-морські сили в Чорному морі. Останній військовий корабель НАТО, який не належав країні Чорноморського басейну, залишив його 2 січня 2022 року.
Росія вимагала, щоб США забрали своє ядерне озброєння з Європи і ліквідували там усю відповідну інфраструктуру.
Очевидно, що цю вимогу Білий дім проігнорував.
Натомість Росія вдалася до ядерних погроз і дій, включно з модернізацією ядерних об'єктів у Криму, розміщенням платформ для ядерної зброї та комплексів Іскандер-M і підготовкою до розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі.
Окрім цього, до кінця 2024 року чи першої половини 2025-го Росія планує сформувати в складі свого Тихоокеанського флоту дивізіон підводних човнів із торпедами "Посейдон", що можуть мати ядерну боєголовку.
Це – ознака слабкості, а не сили. Чим більше своїх звичайних сил Росія втрачає на полю бою в Україні, тим гучніше вона брязкає своєю ядерною зброєю.
Тут вона втратила не тільки шалену кількість живої сили, включно з елітними військами, а й свої найновіші танки і більшість сучасних танків (3 600) і броньованих машин (7 000), понад 2 700 артилерійських систем і величезну кількість боєприпасів [на знищених складах]. У неї закінчуються високоточні керовані ракети. Їй не вдалося завоювати перевагу в повітрі над країною, в якої в 5-7 разів менше бойових літаків, та ще й менш сучасних. Її логістика працює погано, а бойовий дух солдатів – нижче плінтуса.
Військовий потенціал Росії суттєво впав, і тепер країна з претензіями на "супердержаву" стала залежною від Китаю, Ірану і Північної Кореї.
І все ж їй поки вдається обмежувати підтримку, яку Захід надає Україні, а це не є ознакою сили НАТО, і це тривожить.
Погляди автора статті можуть не збігатися з позицією редакції Kyiv Post.
Коментарі (0)