Як Китай та інші вороги (та й друзі) сприймають стратегічний глузд США в Україні? Коментарі з цього приводу літають у повітрі. Але вони ледь торкаються особливих факторів України, які мають значний множник впливу на наше сприйняття довіри, політичної волі та національних зобов'язань.
Є також питання щодо лицемірства та зради, які з'явилися в нашій зовнішній політиці протягом років. Наша капітуляція може підняти впевненість Китаю до рівня гордовитої та катастрофічної впевненості, також підсилюючи Пхеньян і Тегеран. Натомість підтримка незалежності України могла б створити противагу Росії, дозволивши нам зосередитися на Китаї та наділити наших союзників по всьому світу впевненістю та стабільністю.
"Міжнародний порядок, заснований на правилах", народжений з жахів Другої світової війни, знаходиться на передньому плані. Так само і "захист демократії". Багато хто сприймає це як просто нечітке повторення аргументів Вашингтону протягом поколінь, як підстави для інших зобов'язань у світі, де (правильно чи ні) не було ніякої винагороди. Але без цього неможливо розглядати зміни клімату та багато інших питань. (Капітуляція перед ядерним шантажем Росії – це найгірший змінник клімату.)
Змагання за лідерство
Але Тайвань не є членом ООН, і, крім кількох таких крихітних держав, як Науру, Палау та Тувалу, жодна країна не визнає суверенітету й територіальної цілісності Тайваню. Ми відмовилися від визнання у 1979 році. Навпаки, Україна є засновником ООН та визнана на міжнародному рівні. Вона заплатила найвищу ціну з усіх країн за цей порядок, втративши приблизно 8-9 мільйонів своїх жителів під час Другої світової війни – більше, ніж будь-яка інша країна. Її втрати були більшими, ніж військові втрати США, Канади, Британської Співдружності, Франції, Італії та Німеччини разом узяті.
Загроза Росії для України та світу
У своїй книзі “The Moscow Factor" Євген Фішель, який пропрацював у Держдепартаменті США 30 років, заявляє: "Сьогодні, як і раніше, головна мета Росії – це знищення України, європейської нації в географічному центрі Європи". Враховуючи радикально різне ставлення міжнародного права до України та Тайваню, де наша довіра до Тайваню, якщо ми не захистимо Україну як суверенну державу?
Свобода навігації є ключовою. Маючи лише 10% узбережжя Чорного моря, Росія захопила води України, площа яких дорівнює площі Південної Кореї. Москва знову говорить про захоплення Аляски та наші морські юрисдикції там. Якщо ми зрадимо Україну, чому хтось повинен вірити нашій позиції щодо Тайванської протоки, Південно-Китайського моря, моря Японії?
Та є і така деталь: Україна "зробила Америку великою знову". Незалежність України в 1991 році призвела до розпаду СРСР, що дозволило Вашингтону заявити: "Ми виграли Холодну війну". Це зупинило втрату приблизно $13 трлн, витрачених на Холодну війну. Ми відновили наше лідерство та авторитет у світі. Чи розуміємо ми зараз наслідки російського повернення України?
Дивно, але ми потім роззброїли Україну, вимагаючи її здати – Росії – тодішній третій за величиною ядерний арсенал у світі, більший, ніж у Китаю, Британії та Франції разом узятих. Фішель підкреслює: ми обіцяли, що "проблема безпеки України буде вирішена після того, як Україна здасть свій ядерний арсенал". Ми також знищили багато української звичайної зброї, як сказав президент Барак Обама – "задля безпеки українського народу".
Більше того, Україна – це не В'єтнам, Афганістан чи Ірак. Це найбільша країна в Європі, розміром з Англію, Німеччину, Угорщину та Ізраїль разом узяті, і одна з найдавніших демократій Європи. Традиції демократії України налічують 1 000 років, Київська "Велика хартія волі" передувала лондонській на два століття. Україна випустила першу в Європі конституцію раніше за нашу на 77 років.
Наша війна з терором обійшлась нам у $8 трлн. Україна веде боротьбу проти того ж Кремля, який у 1970-х та 1980-х роках запустив "ісламський тероризм" проти США. Серед інкарнацій – ІДІЛ, Аль-Каїда, Талібан, Хезболла і, так, Хамас. Падіння двох літаків на Білий дім було сценарієм російського спецназу. У 1997 році, провівши шість місяців у Росії, Айман аль-Завахірі був направлений до Афганістану, щоб стати правою рукою Усами бін Ладена та архітектором 9/11.
Кидання України під автобус
Україна була нашим вірним союзником у місіях миру та війні з терором. 45 000 пар її чобіт марширували у 27 операціях під егідою ООН та НАТО. 51 країна НАТО та союзники (в тому числі Україна) приєдналися до нас в Афганістані. Ми очолили коаліцію 42 країн у Перській війні заради звільнення невеличкого Кувейту та коаліцію 21 країни для захисту Південної Кореї. (Це було після того, як держсекретар Дін Ачісон сказав у 1950 році, що ні Південна Корея, ні Тайвань не є стратегічними інтересами. Те саме стосується президентів Обами та Трампа щодо України.)
Ані ми, ані жодна інша країна не надсилали війська до України. Протягом дев'яти років Україна сама виконувала роботу НАТО, захищаючись від Росії – найбільшої країни на планеті. Як це порівняння підсилює "множник ефекту" на Тайвані, якщо ми відступимо в Україні?
Виживання України є вирішальним для світового продовольства: "Володимир Путін готується заморити голодом більшу частину світу, як наступний етап його війни в Європі", – заявив професор Єльського університету Тімоті Снайдер у Twitter. А в Україні Росія контролює найбільшу в Європі атомну електростанцію, яка працює під прицілом зброї. Це найбільша брудна бомба, яка загрожує глобальною катастрофою. Що тоді?
І як спокутувати ганьбу? Ми вже кидали Україну під автобус раніше. Двічі. Після Першої світової війни, всупереч усім попередженням України, ми відмовилися від контрактної допомоги Україні, коли вона перебувала під загрозою вторгнення Росії. Україна впала, і почалася кривава бійня, яка тривала десятиліттями.
У 1932-33 роках Москва намагалася подолати опір України, моривши її народ голодом. Рафаель Лемкін, батько Конвенції ООН про геноцид, засудив Голодомор як "класичний геноцид". Ми легітимізували його нашим одночасним дипломатичним визнанням сталінського режиму. У післявоєнній Європі наша "Операція Кілхол" повертала біженців, що вижили, назад до Радянського Союзу. Наслідки були кривавими.
Геноцид триває і сьогодні, оскільки Росія хоче знищити ту саму націю, яка зробила нас знову великими.
Московський патріарх сказав російським військам: "Ваше завдання – стерти українську націю з лиця землі". Путін перетворив фразу Другої світової війни «ніколи знову» на «просто дивись на мене». Що з усього цього зроблять Японія, Південна Корея, Філіппіни, Австралія та інші союзники по всьому світу?
"Америка перша" – це спокусливий слоган, але відмова в допомозі Україні робить його барабаном для американського Ватерлоо. Нам не слід допомагати Україні зробити половину осі Росія-Китай такою, щоб нам протистояла ціла? Ми не будемо підтримувати Україну, де немає американських військових, щоб потім жертвувати американськими життями на лінії вогню з Китаєм? Це не стратегічний глузд. Це стратегічна афазія.
Барабанщики рекламують успіхи російського плану, спрямованого на "Америку перша".
Розгляньте деякі послання з "Основи геополітики" (1997) Алєксандра Дугіна, співавтором якого є генерал Ніколай Клокотов з Академії Генерального штабу РФ. Книга мала великий вплив на російське військове командування, поліцію та еліту зовнішньої політики:
"Особливо важливо ввести геополітичний безлад у внутрішню діяльність Америки та сприяти всіляким сепаратистським та етнічним, соціальним та расовим конфліктам, активно підтримуючи всі опозиційні рухи – екстремістські, расистські та сектантські групи, тим самим порушуючи внутрішні політичні процеси в США. Також мало б сенс одночасно підтримувати ізоляціоністські тенденції в американській політиці.
Росія також повинна працювати над ізоляцією Великобританії від Європи, запровадити розбрат як в межах ЄС, так і між ЄС та США, та дестабілізувати Туреччину. Україна має бути ліквідована, а Іран повинен стати ключовим гравцем у російсько-ісламському союзі проти Америки. Можете з'єднати точки з атакою Хамас на Ізраїль минулими вихідними."
Коментарі (0)