Закінчується 2023-й рік, другий рік повномасштабної агресії Росії проти України, що стала черговим етапом одвічної російсько-української війни. Протягом року Kyiv Post висвітлював перебіг цієї війни, писав про події, факти, людей, пояснював різноманітні явища, які у цей буремний час відбувалися в Україні і не тільки.
Публікація присвячена тим, хто здивував нашу команду найбільше. Ми жодним чином не претендуємо на те, щоб робити рейтинг чи оцінювати когось. Йдеться більше про збірні образи, які визначають наше, українців, обличчя, що стає впізнаваним усюди. Тому хай жодним чином на нас не ображаються ті, про кого не згадаємо.
Насправді, після 24 лютого 2022 року вся Україна дивувала, дивує, і ще не раз здивує весь світ, адже українці нарешті довели всім, що вони є.
Вони є потужною спільнотою вільних людей, які не проміняють свободу ні на що і готові захистити від монстра зі Сходу всю Європу, всю євроатлантичну цивілізацію.
Український воїн – солдат ЗСУ
Від початку повномасштабної агресії в 2022-му році український воїн став уособленням мужності, відданості та героїзму. І цей імідж анітрохи не змінився за рік, що минає. Чи то Олександр Мацієвський, який загинув зі словами «Слава Україні!», чи звичайний солдат, ім’я якого не потрапило в медіа, не суть.
Український воїн бореться з російською армією попри те, що йому зменшили грошове забезпечення, часом йому бракує підготовки, боєприпасів, у ворога тотальна перевага у повітрі, в кількості солдатів, які вже стали просто «розхідним матеріалом» для втілення ідей божевільного диктатора Путіна.
Наші бійці щодня захищають Україну і весь світ від сильного, знавіснілого і безпринципного ворога. Вони не читають новини та просторікування експертів про «невдалий контрнаступ», про «мобілізацію», їм немає коли «втомлюватися від війни», хоча фізично вони часто насправді на межі. Щодня вони роблять свою роботу – знищують ворога. І своєю роботою вони дивують, насамперед, російську армію.
І нам, тим, хто в тилу, не варто втрачати зв’язок із реальністю і «не звикати» до того, що наші воїни успішно борються з «другою армією світу». Ні, це не буденність, це справжній подвиг. Маємо пам’ятати про це, про тих героїв, що поклали своє життя за нас. Ми не повинні перестати дивуватися з Українського Воїна.
Український дипломат – лицар залаштунків
Цього року українські дипломати отримали величезну кількість завдань, з більшістю яких вони, загалом, успішно впоралися. Завдяки українським дипломатам Україна продовжує формуватися як повноцінний і важливий суб’єкт міжнародних відносин. Суб’єктність України вже не викликає жодних сумнівів і поступово наповнюється конкретним змістом.
Український дипломат – герой, про справжні подвиги якого колись розкажуть історики, або він сам у своїх мемуарах. Лише вони знають, скільки зусиль було докладено до того, щоб у 2023-му році стало реальністю рішення про початок переговорів про членство нашої держави в Євросоюзі. І це, насправді, подія, масштаб і значення якої ми всі зможемо оцінити лише з плином часу.
Втім, українська дипломатія зробила ще багато речей, важливість яких нині для більшості з нас не є очевидною. Окрім, звичайно, посилення ППО, що його на собі відчуваємо ми всі, ті, хто перебуває в тилу.
До головних успіхів колективного українського дипломата можна зарахувати й просування щодо імплементації української «формули миру», подальше зближення з НАТО, розробку нової архітектури безпекових гарантій у межах вільнюської декларації «Групи семи». Ще одним дуже вагомим результатом роботи українських дипломатів стало розширення присутності України в Африці, посилення співпраці з країнами Глобального Півдня, що зараз вже активно долучилися до роботи над українською формулою миру.
Отож, не забуваймо: боротьба з агресором – це не лише бойові зіткнення на лінії фронту, це і щоденна робота за лаштунками, у кабінетах, і, так-так (!!!), на різних дипломатичних заходах, з келихом шампанського замість автомата. Результати цієї роботи відчуваємо/відчуємо ми всі, і про це варто знати.
Український волонтер – той, хто дістане все
… І навіть з-під землі. Чим здивували волонтери цього року? – запитаєте ви. Відповідаємо: своєю кількістю та якістю. Цього року Україна опинилася на другому місці у всесвітньому рейтингу благодійності, який складає міжнародна організація Charities Aid Foundation. Як показало дослідження, 78% дорослих українців допомагають незнайомцям, 70% – жертвують гроші, 37% – займаються волонтерською діяльністю. Тобто, майже 40% дорослого населення України витрачає свій вільний час для того, щоб безкоштовно допомагати армії, іншим людям.
Сучасні українські волонтери – це і бабусі, що плетуть маскувальні сітки біля під’їздів і не просто стежать за «обліко морале», а й працюють над збереженням життя наших захисників, і герої мемів про «труси, номер бригади, кількість, розмір і напрямок, куди висилати».
Якщо узагальнювати цей образ і говорити серйозно, то український волонтер нині – це втомлена людина, що долає різноманітні перешкоди: фінансові, логістичні, бюрократичні для того, аби підтримати армію, інших, кому допомога потрібна.
Український волонтер точно розуміє, що порятунок України – це наша спільна справа і виключно наша відповідальність. Він не просто діє локально, він самоорганізовується в різноманітні організації, благодійні фонди, не дає знищити довіру, якій загрожують різноманітні історії про «волонтерів, які виїхали та не повернулися». І він насправді робить ті речі, які дивували, дивують і будуть ще довго дивувати.
Всі ці герої, про яких ми говоримо вище, стали архетипами спільноти, яку ми зараз називаємо просто – громадяни України
Саме так! Громадяни України, які говорять українською, російською, кримськотатарською, польською, румунською, болгарською, угорською, іншими мовами, різними суржиками – вони дивували і дивують не лише команду Kyiv Post – вони продовжують дивувати весь світ! І ми його, цей світ, ще не раз здивуємо! Бо українці, Україна – це melting pot Європи, в якому зло зі Сходу просто переплавиться.
І Kyiv Post має за честь розповісти про це всьому світові.
Коментарі (0)